Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №157/605/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/605/26

Провадження № 2/157/511/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 серпня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

у складі головуючого – судді Ходачинського Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Зеленка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

встановив:

До Камінь-Каширського районного суду Волинської області 30.03.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивачка просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1 , земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 , земельної ділянки, що розташована АДРЕСА_1 та стягнути на її користь судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що вона та відповідач 05 жовтня 2007 року уклали шлюб, який рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24.09.2024 розірвано. За час шлюбу 21.08.2012 відповідачем було приватизовано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , на якій ними побудовано житловий будинок та господарські споруди. Також під час шлюбу 03.09.2018 ними придбано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вона та відповідач не досягли домовленості щодо поділу спільного сумісного майна у позасудовому порядку.

Ухвалою судді від 03.04.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду 21.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала клопотання, у якому просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Враховуючи норми ст. 280 ЦПК України суд вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтями 70, 71 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

З`ясовуючи об`єктивні обставини та хронологію подій, суд встановив, що згідно з рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області у справі № 157/1298/24 від 24.09.2024 про розірвання шлюбу сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 2007 року (а.с. 18-19).

За час перебування у шлюбі сторони набули житловий будинок загальною площею 107 кв.м, житловою площею 44,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1984 га, кадастровий номер 0721480601:01:001:0586, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1981 га, кадастровий номер 0721480601:01:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт набуття житлового будинку у спільну сумісну власність подружжя підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 400090956 від 21.10.2024 (а.с. 6), відповідно до якої право власності на будинок зареєстроване 20.10.2016 за відповідачем ОСОБА_3 на підставі документів: декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованою Управлінням ДАБІ у Волинській області 10.08.2016 за № НОМЕР_1 (а.с. 8); технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленим станом на 22.06.2016 (а.с. 12-15); довідки про присвоєння адреси.

Факт набуття ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1981 га, кадастровий номер 0721480601:01:001:0585, у спільну сумісну власність подружжя підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 03.09.2018 приватним нотаріусом Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області Горбачуком І.М. за реєстровим № 748 (а.с. 16-17). Згідно з п. 4.6 - Договір вчинено за згодою дружини, примірник якої зберігається у справах приватного нотаріуса. Право власності на землю зареєстровано 03.09.2018, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 136349652 від 09.09.2018 (а.с. 8 зворот).

Відповідно до частин 1-3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

В судовому засіданні не встановлено підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, тому суд вважає, що частки у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , набуті відповідачем за час шлюбу із позивачкою, є рівними та становлять по 1/2 частці у кожного з колишнього подружжя.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на частку земельної ділянки площею 0,1984 га, кадастровий номер 0721480601:01:001:0586, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований спільний житловий будинок, то суд зауважує, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Відповідачу ОСОБА_2 20.08.2012 Броницькою сільською радою на підставі рішення від 07.06.2012 № 17/5.5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 036248, згідно з яким право на землю зареєстровано 21.08.2012 управлінням Держкомзему у Камінь-Каширському районі за № 072148061004438.

Статтею 89 ЗК України встановлено, що в осіб – співвласників жилого будинку виникає спільна сумісна власність на земельну ділянку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то в разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09.12.2015 у справі № 6-814цс15, постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 199/2099/17, від 16.10.2023 у справі № 317/3170/22.

Суд дійшов висновку, що у кожного з подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій же частці виникає і право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку. Суд вважає, що є достатні підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку земельної ділянки, на якій розташований спільний житловий будинок.

У пунктах 70,76 постанови від 04.04.2026 у справі № 523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові (пункт 40) від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 вже виснувала, що окрема вимога припинити право спільної сумісної власності також є неефективним способом захисту.

Аналізуючи долучені та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з якими позивачка звернулась до суду. Такий спосіб захисту права є ефективним та належним у спірних правовідносинах. Враховуючи релевантну судову практику, суд вважає за доцільне у резолютивній частині рішення зазначити частки у праві власності кожного з подружжя після поділу спільного сумісного майна, що не буде виходом за межі позовних вимог у розумінні ч. 2 ст. 264 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на сплату судового збору.

Керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 372, 377 ЦК України, ст. 60, 61, 70, 71 СК України, ст. 89, 120 ЗК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Поділити спільне майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Залишити у власності ОСОБА_2 право на 1/2 частку житлового будинку.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1984 га, кадастровий номер 0721480601:01:001:0586, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Залишити у власності ОСОБА_2 право на 1/2 частку цієї земельної ділянки.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1981 га, кадастровий номер 0721480601:01:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Залишити у власності ОСОБА_2 право на 1/2 частку цієї земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві) гривні сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складений 20.08.2026.

Суддя Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ