Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №522/5231/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5231/26-Е

Провадження 2/522/6809/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

30 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА», третя особа Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА», третя особа Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту.

Позивач обґрунтовує позов тим, що після смерті її матері вона прийняла спадщину у вигляді квартири, проте під час її оформлення нотаріус виявив накладені у 2007–2008 роках арешти та заборони відчуження через заборгованість за судовим наказом на користь правонаступника стягувача. Позивач повністю погасила заборгованість, що підтверджено письмовим підтвердженням самого стягувача про відсутність претензій, однак зняти обтяження у позасудовому порядку неможливо через знищення матеріалів виконавчого провадження та наказного провадження у зв`язку із закінченням строків зберігання. Оскільки суд закрив провадження за її скаргою в порядку цивільного судочинства та роз`яснив необхідність звернення з позовом, позивач просить зняти арешти та скасувати заборони відчуження майна в судовому порядку як такий, що порушує її права власника та спадкоємця.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

13.07.2026 року до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

В судове засідання призначене на 30.07.2026 року з`явився позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 , наполягали на задоволені позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , спадкоємицею якої є її донька — ОСОБА_1 . Згідно з витягом зі Спадкового реєстру № 76556129 від 10.04.2024, позивачкою відкрито спадкову справу № 3/2024.

Під час оформлення спадщини встановлено, що на належну померлій квартиру ( АДРЕСА_1 ) накладено арешти та заборони відчуження постановами державного виконавця від 05.06.2007 та 23.05.2008 у межах виконання судового наказу у справі № 2-н-4480/06 про стягнення заборгованості на користь правонаступника боржника — ПрАТ «ВФ Україна».

Судом також встановлено, що 19 жовтня 2025 року позивачка здійснила повне погашення заборгованості за вказаним судовим наказом, що підтверджується копією платіжної інструкції № 2PL.2.362152151.

Факт відсутності претензій з боку стягувача підтверджується довідкою ПрАТ «ВФ Україна» від 24.10.2025 № FD-25-11769.

При цьому, відповідно до листа Одеського державного нотаріального архіву від 11.03.2026 № 473/01-20, відомості про зняття арештів у матеріалах справ відсутні, а матеріали наказного провадження № 2-н-4480/06 були знищені у 2011 році у зв`язку із закінченням строків зберігання.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно приписів 4.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до висновку Верховного суду України викладеного у справі №6-26цс 13 від 15 травня 2013 року вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Позивач має намір реалізувати свої права, проте через наявність арешту позбавлений такої можливості у зв`язку з накладенням арешту на майно.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові КЦС ВС від 12.10.2022 № 203/3435/21 (61-5467св22), про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи мету звернення до суду як спадкування на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується спадкові права позивача, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позов є законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА», третя особа Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Зняти арешт та скасувати заборону відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ), накладені постановою органу примусового виконання б/н від 05.06.2007 у рамках виконавчого провадження з виконання судового наказу у справі № 2-н-4480/06.

Зняти арешт та скасувати заборону відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладені постановою органу примусового виконання б/н від 23.05.2008 у рамках виконавчого провадження з виконання судового наказу у справі № 2-н-4480/06.

Стягнути з Відповідача Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА» на користь Позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 20.08.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

30.07.26