Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №126/2901/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 126/2901/25

Провадження № 22-ц/801/2192/2026

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокуСправа № 126/2901/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Бершадська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Дудіна Леоніда Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 20 липня 2026 року, постановлену у складі судді Губка В. І. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Бершадської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , де проживає з 02 квітня 1984 року. Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Між ОСОБА_1 та сусідом ОСОБА_2 існує межовий спір щодо користування вказаною земельною ділянкою, який позивач неодноразово намагався вирішити в позасудовому порядку за участю Бершадської міської ради, оскільки будинок відповідача побудований з порушенням протипожежних вимог, викладених у пункті 3.1 ДБН 360-92 **(який діяв до 01 вересня 2018 року) та пункту 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 (який діє на час розгляду справи) та розташований з порушенням мінімальної відстані до території домоволодіння позивача.

З метою вирішення даного спору позивач звертався до Бершадської міської ради із заявою від 16 січня 2025 року в порядку визначеному ст. 158 Земельного кодексу України, яка була предметом розгляду 04 лютого 2025 року комісії з перевірки дотримання землекористувачами норм та вимог законодавства під час використання земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Комісією було рекомендовано землекористувачам земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (представник ОСОБА_4 ) по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 звернутися до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) згідно існуючого землекористування та враховуючи ситуаційний план земельних ділянок при показі меж суміжних земельних ділянок (сусідами) ОСОБА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_5 та дотримуватися добросусідських відносин у використанні своїх земельних ділянок.

10 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Бершадського районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи Бершадська міська рада та ОСОБА_4 з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 13 березня 2025 року було відкрито провадження по цивільній справі № 126/501/25.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області про витребування доказів по цивільній справі № 126/501/25 від 01 липня 2025 року судом було витребувано від Бершадської міської ради варіанти вирішення вищевказаного межового спору та рішення з даних питань в порядку ст. 158 Земельного кодексу України.

Проте відповідач не виконав свого обов`язку щодо прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 16 січня 2025 року на виконання вимог 158 ЗК України в порядку визначеному ст. 159 ЗК України, у тижневий строк з дня подання заяви, що передбачено ст. 159 ЗК України, ні навіть на виконання вищевказаної ухвали Бершадського районного суду Вінницької області, що підтверджується заявою про виконання ухвали суду від 26 листопада 2025 року, де представник Бершадської міської ради Світлана Скакун вказала, що «Бершадська міська рада неодноразово надавала роз`яснення землекористувачам, здійснювала виїзд та візуальний огляд земельних ділянок, а також неодноразово пропонувала варіанти вирішення даного спору. Щодо надання рішення з даних питань в порядку ст. 158 Земельного кодексу України, зазначаємо, що Бершадською міською радою жодного рішення щодо даного спору не приймалося».

Таким чином, Бершадська міська рада, як орган місцевого самоврядування, допустила протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення на виконання вимог ч. 3 ст. 158 ЗК України в порядку передбаченому ч. 1 ст. 159 ЗК України, якою визначено, що земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви, тобто у даному випадку, якщо заява ОСОБА_1 була подана 16 січня 2025 року, то рішення повинно було прийнято до 24 січня 2025 року, натомість його немає й дотепер, та не надала його у триденний строк з дня його прийняття у відповідності до ч. 5 ст. 159 ЗК України, що є порушенням вимог ЗК України.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому просив визнати бездіяльність Бершадської міської ради щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 16 січня 2025 року на виконання вимог ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України в порядку, передбаченому ст. 159 Земельного кодексу України протиправною та зобов`язати Бершадську міську раду прийняти рішення на виконання вимог ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України щодо вирішення земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Бершадської міської ради на його користь 1 211,20 грн судового збору та 50 000 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 20 липня 2026 року провадження у справі було закрито, у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Береговий О. Ю. Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 19 серпня 2026 року о 09 год 10 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що сторонами матеріального правовідношення, з якого виник спір, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Бершадська міська рада стороною цього матеріального правовідношення не є — вона є органом, до компетенції якого закон відніс його вирішення. Саме тому третьою особою у справі залучено ОСОБА_2 , що суд першої інстанції встановив, але жодних правових наслідків із цього не вивів.

Інтерес, який захищає позивач, є приватним і майновим: він стосується меж належної йому земельної ділянки, обсягу його землекористування та додержання суміжником правил добросусідства. Звернення до суду спрямоване на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, а не на перевірку законності управлінської діяльності відповідача як такої.

Та обставина, що позовна вимога сформульована як визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, характеру спірних правовідносин не змінює. Спосіб захисту похідний від змісту порушеного права, а не навпаки. Інакше будь-який приватноправовий спір, у вирішенні якого бере участь орган місцевого самоврядування, автоматично перетворювався б на публічно-правовий, що суперечить самій ідеї спеціалізації судів.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзивах на апеляційну скаргу представники Бершадської міської ради та ОСОБА_2 просять залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник Бершадської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на те, що спір, який виник між сторонами у цій справі слід вирішувати у порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки суду першої інстанції є повністю обґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення із позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі – КАС України, у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України

(у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із пп. 5 п. б ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження із вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Статтею 159 ЗК України визначено, що земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність Бершадської міської ради щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 16 січня 2025 року на виконання вимог ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України в порядку, передбаченому ст. 159 Земельного кодексу України протиправною та зобов`язати Бершадську міську раду прийняти рішення на виконання вимог ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України щодо вирішення земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, сторонами у цій справі є позивач фізична особа та відповідач орган місцевого самоврядування. Предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування та зобов`язання відповідного органу вчинити дії, які входять до його повноважень.

При цьому приватно-правовий спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є предметом розгляду цієї справи, жодних позовних вимог до ОСОБА_2 ОСОБА_1 у цій справі не заявляє.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи встановлені обставини колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати слід залишити за ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Дудіна Леоніда Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 20 липня 2026 року залишити без змін.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк