Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №135/1069/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 135/1069/26

Провадження № 22-ц/801/2231/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Корнієнко О. М.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 135/1069/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді – доповідача),

суддів: Оніщук В.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Козюми Д.О.,

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1 ,

стягувач ОСОБА_2 ,

Головний державний виконавець Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Репенко Олександр Сергійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 липня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову Головного державного виконавця Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Репенка Олександра Сергійовича про накладення штрафу,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на постанову Головного державного виконавця Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Репенка Олександра Сергійовича про накладення штрафу.

Скаргу обґрунтовував тим, що заборгованість виникла з причин, що не залежать від боржника. У перший же день відкриття провадження – 20 липня 2022 року державний виконавець отримав відповідь на запит Державної фіскальної служби України, у якій чітко зазначено, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований у ПАТ Філія «МХП Логістика» та отримує дохід за ознакою «101» (заробітна плата). Згідно з реєстром постанов АСВП виконавець неодноразово виносив постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника: 20 липня 2022 року, 18 січня 2023 року, 24 серпня 2023 року, 19 січня 2024 року, 30 липня 2024 року. Це підтверджує, що боржник не приховував місця роботи і діяв добросовісно. Водночас державний виконавець не проконтролював фактичне утримання та перерахування коштів бухгалтерією роботодавця і не забезпечив своєчасного направлення виконавчих документів, що призвело до штучного утворення заборгованості без будь-якого умислу чи вини з боку боржника. Також вказав, що постанова про накладення штрафу є суперечливою через наявність в ній помилок щодо дат та наявності взаємовиключних відомостей в хронології виконавчих дій та встановлення заборгованості.

Просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тростянецько-Ладижинського ВДВС Репенка Олександра Сергійовича про накладення штрафу від 01 серпня 2024 року у розмірі 60745,22 грн у виконавчому провадженні ВП № 69458424.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 липня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову Головного державного виконавця Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Репенка О.С. про накладення штрафу – відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що ухвалена з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, позбавило скаржника, який є військовослужбовцем ЗСУ, права на судовий захист, змагальність процесів та процесуальну рівність. Просить скасувати ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 липня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що на виконанні Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №69458424 з примусового виконання судового наказу, виданого Ладижинським міським судом Вінницької області 06 липня 2022 року у справі № 135/548/22, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 червня 2022 року щомісячно і до досягнення старшою дитиною повноліття. Судовий наказ видано стягувачу 15 липня 2022 року.

Вказане виконавче провадження відкрито згідно постанови державного виконавця від 20 липня 2022 року.

Боржник ОСОБА_1 добровільно рішення суду в повній мірі не виконує, допустив заборгованість зі сплати аліментів.

ОСОБА_1 офіційно працевлаштований у філії «МХП Логістика» ПрАТ «МХП» та щомісячно отримує дохід.

20 липня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи, що отримуються ОСОБА_1 у філії «МХП Логістика» ПрАТ «МХП», яку направлено на адресу вказаного підприємства.

Встановлено, що заборгованості по сплаті аліментів з доходів, отриманих у філії «МХП Логістика» ПрАТ «МХП» немає, аліменти вчасно та регулярно відраховуються із нарахованих ОСОБА_1 доходів. Зазначене підтверджується звітом Філії «МХП Логістика» ПрАТ «МХП» про здійснені відрахування та виплати, а також проведеним державним виконавцем розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, отриманих у Філії «МХП Логістика» ПрАТ «МХП».

В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_1 був призваний в Збройні Сили України 03 листопада 2022 року, де проходить військову службу.

В подальшому державним виконавцем було встановлено, що військову службу ОСОБА_1 проходив в різних військових частинах, тому державним виконавцем приймались постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 18 січня 2023 року, 24 серпня 2023 року, 19 січня 2024 року, 30 липня 2024 року, саме щодо доходів, отриманих від проходження військової служби, які направлялись до Військових частин та до Генерального штабу ЗСУ.

Згідно проведеного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, які ОСОБА_1 отримує при проходженні військової служби, станом на 01 серпня 2024 року розмір заборгованості по аліментам, від доходів, отриманих за проходження військової служби становить 303726,12 грн.

01 серпня 2024 року головний державний виконавець Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження №69458424 виніс постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 штрафу в розмірі 20 відсотків від суми заборгованості, що становить 60 745,22 грн. Постанова мотивована тим, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 станом на 01 серпня 2024 року була наявна заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за один рік – 303726,12 грн.

Згідно постанови державного виконавця від 02 липня 2026 року виправлено технічну описку у постанові про накладення штрафу від 01 серпня 2024 року. Вказано про вірне зазначення дати пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання – 20 липня 2022 року, замість помилкової дати – 01 листопада 2024 року.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За положеннями ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»)

Згідно з ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом.

Відповідно до абз. 1 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог п. 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

На виконанні Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №69458424 з примусового виконання судового наказу, виданого Ладижинським міським судом Вінницької області 06 липня 2022 року у справі № 135/548/22, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 червня 2022 року щомісячно і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Зміст зазначеного виконавчого документа свідчить про те, що частка на утримання дітей має вираховуватись від усіх видів заробітку (доходу) боржника.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, а внаслідок того, що державний виконавець не проконтролював фактичне утримання та перерахування коштів бухгалтерією роботодавця і не забезпечив своєчасного направлення виконавчих документів, що призвело до штучного утворення заборгованості без будь-якого умислу чи вини з боку боржника.

У ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що згідно з Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття ВП № 69458424 державним виконавцем вчинялись дії щодо визначення місця роботи (служби) боржника. Зокрема, ним приймались постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 18 січня 2023 року, 24 серпня 2023 року, 19 січня 2024 року, 30 липня 2024 року, саме щодо доходів, отриманих від проходження військової служби, які направлялись до Військових частин та до Генерального штабу ЗСУ.

Водночас ч.4 ст. ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» покладає взаємні права і головне обов`язки як на державного виконавця, так і на боржника, який зобов`язаний повідомляти виконавця про зміни у його майновому стані, місця роботи.

Матеріали справи не містять доказів того, що протягом часу стягнення коштів за виконавчим документом боржник повідомляв державного виконавця про зміну місця військової служби, або доказів звернення боржником до бухгалтерії за місцем працевлаштування (військових частин) для здійснення аліментних відрахувань із заробітної плати у добровільному порядку. Отже, апеляційний суд відхиляє його доводи про належне виконання обов`язку зі сплати аліментів.

Апеляційний суд звертає увагу, що боржник очевидно був обізнаний про те, що аліменти щомісячно відраховуються не з усіх видів його доходу і не вживав заходів ні у добровільному, ні у примусовому порядку щодо виправлення такого становища. Колегія суддів вважає, що за таких обставин ОСОБА_1 не міг не розуміти про утворення заборгованості по аліментах, оскільки несплата ним коштів на утримання дітей не у повному розмірі тривала з листопада 2022 року.

Крім того, боржник ОСОБА_1 не оспорював як існування заборгованості зі сплати аліментів так і її розмір. В установленому законом порядку таку не скасовано, розрахунок не визнано неправильним або неповним.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що оскільки, будучи достеменно обізнаним про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів з усіх видів заробітку (доходу), ОСОБА_1 не повідомляв державного виконавця про наявність у нього роботи (служби) та військового забезпечення, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим документом про стягнення аліментів, тому саме його поведінка, як платника аліментів, не була добросовісною та ускладнювала виконання судового рішення.

Отже, доводи скаржника про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, а саме через невжиття державним виконавцем заходів щодо проведення відповідних стягнень, не знайшли підтвердження та спростовуються встановленими вище обставинами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково розцінив постанову про виправлення описки, як усунення технічної описки, є безпідставним, оскільки дана обставина сама по собі не є такою, що вплинула на визначення розміру заборгованості та рішення державного виконавця про накладення штрафу. Зокрема, постановою про виправлення описки у процесуальному документі від 02 липня 2026 року, не були порушені права боржника.

Доводи про ігнорування судом того, що ВДВС визнає відсутність заборгованості за основним місцем роботи не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи підтверджують існування заборгованості за місцями несення служби, що й стало підставою для винесення постанови про накладення штрафу.

Є безпідставними доводи апеляційної скарги про порушення принципу змагальності сторін та права на справедливий судовий розгляд, оскільки апеляційним судом будь-яких порушень не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді В. В. Оніщук

О. С. Панасюк