Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №133/2113/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/2113/24

Провадження № 22-ц/801/1984/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокуСправа № 133/2113/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М., секретар Кахно О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року, ухвалене суддею Пєтуховою Н.О., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

встановив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 терміном у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на його ім`я було складено заповіт. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і після його смерті відкрилась спадщина, яка, зокрема, складається із 1/3 частки квартири по АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що від спадщини він не відмовлявся та бажав її прийняти у визначений законом строк, однак не зміг цього зробити із поважних та незалежних від нього об`єктивних причин, які не залежали від його волі та безперечно є підставою для поновлення терміну для подання заяви про прийняття спадщини.

Так, з 27 грудня 2018 року позивач має статус учасника бойових дій та відповідно бойовий досвід, тому на початку війни, а саме 25 лютого 2022 року він був прийнятий на військову службу по мобілізації і по сьогоднішній день проходить військову службу в зоні ведення активних бойових дій.

Як станом на момент відкриття спадщини, до закінчення строку для прийняття спадщини і по сьогоднішній день позивач служить в лавах ЗСУ в зоні ведення активних бойових дій, задіяний у виконанні невідкладних бойових завдань. Зона несення служби позивача знаходиться у місцях, де відсутній або ускладнений поштовий зв`язок (польові умови), чим і зумовлено пропуск строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Окрім цього, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28 лютого 2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було визначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупинено на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Відтак, враховуючи вказані приписи, строк для прийняття спадщини мав би закінчуватися 04 вересня 2024 року. У подальшому, вказану норму було виключено.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року у задоволенні позову відмолено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку тій обставині, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час запровадження в Україні воєнного стану та у той час, коли він проходив військову службу. Висновок суду з приводу ненадання ним доказів безпосередньої участі в бойових діях є незаконним, оскільки розташування військової частини в АДРЕСА_2 не свідчить про те, що військовослужбовці вказаної військової частини не виконують бойові завдання у зоні ведення бойових дій. Суд не врахував, що спадкування здійснюється не за законом, а за заповітом, що є суттєвим для правильного і справедливого вирішення спору. Безперервне перебування, як професійного військовослужбовця, починаючи з 25 лютого 2022 року по сьогоднішній час на службі в ЗСУ в умовах воєнного стану протягом усього строку для прийняття спадщини й утворили об`єктивні та непереборні труднощі у вчасному прийнятті спадщини.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.76-78 ЦПК України, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які він посилається у своєму позові, та які були б достатніми для підтвердження вказаних фактів. А відтак відмовив у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений за неповного з`ясування обставин даної справи, та зроблений з певним формалізмом.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Козятині Хмільницького району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії № НОМЕР_1 від 06 листопада 2023 року (а.с.6).

За життя, а саме 10 січня 2022 року, ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом заповів ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори Сизонюк Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №1-1 (а.с.7).

З відповідей приватних нотаріусів Хмільницького районного нотаріального округу Барської І.О., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також завідувача Козятинської державної нотаріальної контори Сизонюк Т. на запит суду слідує, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася (а.с.51-56).

ОСОБА_1 , зважаючи на те, що він є спадкоємцем за заповітом, однак пропустив строк на подання ним заяви про прийняття спадщини через поважні причини, звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк на подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, у кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, по`вязані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, тощо (постанови Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі №336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі №431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі №638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі №635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі №145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі №296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі №399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі №522/17537/18).

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 дійшла висновку, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За обставин даної справи, шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 закінчився 04 травня 2024 року.

Спадкодавець за життя склав заповіт на користь ОСОБА_1 , а тому спадкування відбувається за заповітом.

Із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк ОСОБА_1 до нотаріуса не звертався, а тому відповідно до вимог законодавства вважається таким, що спадщину не прийняв.

Із даним позовом до суду ОСОБА_1 звернуся 17 липня 2024 року, тобто через вісім місяців з часу відкриття спадщини. Пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини становив більше двох місяців.

На обґрунтування поважності підстав пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 посилався на те, що 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер. 25 лютого 2022 року він був призваний на військову службу по мобілізації і по теперішній час проходить військову службу в зоні ведення активних бойових дій. Зона несення служби знаходиться у місцях, де відсутній або ускладнений поштовий зв`язок, чим і зумовлено пропуск строку.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і який діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку. Водночас, такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання дій протягом установленого законом строку.

З копії довідки військової частини НОМЕР_2 від 07 червня 2024 року №1889 слідує, що ОСОБА_1 , солдат по мобілізації, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 25 лютого 2022 року (а.с.9).

Вказане підтверджується також копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 12 лютого 2012 року (а.с.11-16).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що військова частина НОМЕР_2 має адресу (місцезнаходження) у АДРЕСА_2 , а з наданої позивачем довідки №110 від 21 травня 2024 року вбачається лише сам факт перебування позивача у певній військовій частині. У справі відсутні дані, які б підтверджували факт залучення позивача до участі у бойових діях, як і відсутні дані про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій позивач перебував на військовій службі.

По-перше, не зрозумілим є, яку довідку досліджував суд першої інстанції, оскільки згадана судом довідка №110 від 21 травня 2024 року у матеріалах справи відсутня.

По-друге, не зрозумілим є чому, на думку суду, лише факт залучення ОСОБА_1 до участі у бойових діях міг унеможливити вчасне подання ним заяви про прийняття спадщини.

На Збройні Сили України прямо покладається безпосереднє виконання завдань із збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності держави.

Визначальною умовою в даному випадку є не конкретне місце перебування позивача чи військової частини (географічно), а сам факт його перебування на військовій службі, яке відмінне від місця відкриття спадщини.

Саме факт тривалого перебування ОСОБА_1 на військовій службі по мобілізації у зв`язку із впровадженням на території України воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, а саме протягом всього періоду з часу відкриття спадщини до часу подання позову, у розумінні вимог закону є поважною причиною пропуску спадкоємцем строку для подання відповідної заяви про прийняття спадщини.

До вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2025 року у справі №462/7681/23 за подібних правовідносин.

Крім того, з 24 лютого 2022 року в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них (висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22).

Колегія суддів переконана, що вказані вище обставини об`єктивно перешкоджали позивачу подати заяву про прийняття спадщини.

Апеляційний суд також звертає увагу, що вирішуючи спір у спадкових справах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно враховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21 вказано, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, а отже інших спадкоємців немає.

Відповідач – Козятинська міська рада Вінницької області визнала позовні вимоги у повному обсязі, тобто не заперечувала щодо задоволення вимог позову.

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, свобода заповіту, що включає також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги обставини, на які посилався позивач, та загальновідомі факти, негативний вплив воєнного стану в Україні на всі суспільні відносини, конкретні обставини справи (відсутність інших спадкоємців, наявність заповіту, проходження позивачем військової служби, незначний пропуск строку), а також позицію відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та визначення йому додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини тривалістю три місяці з дня набрання постановою законної сили.

На думку колегії суддів, за описаних вище обставин, подання ОСОБА_1 позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину на національному рівні у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який національні суди зобов`язані практично забезпечувати відповідно до ст.1 цієї Конвенції та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є : невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.С. Панасюк

Т.М. Шемета