Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №728/1616/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1616/26

Номер провадження 3/728/638/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянина України, уродженку та жительку АДРЕСА_1 , притягалася до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

за частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) інкримінується, що остання 22 червня 2026 року близько 15 год 20 хв, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинила домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру щодо свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме: виражалася нецензурною лайкою на його адресу, ображала, висловлювала погрози, що спричинило шкоду психічному здоров`ю потерпілого.

2. Зазначене правопорушення має ознаку повторності, оскільки постановою Бахмацького районного суду від 01.09.2025 (справа № 728/2060/25, провадження 3/728/759/25), яка 12.09.2025 набрала законної сили, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

ІІ. Рух справи.

3. Після надходження матеріалів до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), їх розгляд було призначено на 29.07.2026 у судовому засіданні об 11 год 40 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

4. У зв`язку з необхідністю виклику і опитування потерпілого, свідка та працівника поліції, яким були складені відповідні адміністративні матеріали, у судовому засідання 29.07.2026 було оголошено перерву до 20.08.2026 на 14 год 30 хв.

5. У судове засідання, призначене до розгляду по суті на 20.08.2026 на 14 год 30 хв Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`явився та повідомила, що свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення вона не визнає.

Наголошувала, що у той день вона з подругою пасли корів. Коли вона повернулася до хати на обід, потерпілий не впустив її додому, та ще й вигнав теличку на вулицю, і вона була змушена наздоганяти худобу по селу і заганяти її у двір. У подальшому потерпілий приїхав на поле, де Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її подруга пасли корів і викликав поліцейських начебто через вчинення стосовно нього домашнього насильства.

Зазначала, що з потерпілим не сварилася, у стані алкогольного сп`яніння не перебувала.

ІV. Позиція потерпілого.

6. Потерпілий ОСОБА_2 , будучи допитаним у судовому засіданні повідомив, що у той день він привіз своїй дружині акумулятор для електропастуха на поле, де остання пасла корів. Коли їхав, отримав від Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, удар палицею у бокове скло свого автомобіля, а у подальшому помітив, що його дружина та її подруга ОСОБА_3 перебувають у стані алкогольного сп`яніння.

Наголошував, що його дружина протягом останніх років часто зловживає алкогольними напоями і, оскільки та була п`яною, запропонував замінити її на пасовищі, однак Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, категорично відмовилася.

Вказував, що вона застосовувала щодо нього образливу лексику і порівняння.

V. Досліджені докази.

7. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення від 22.06.2026 серії ВАД № 774507;

- рапорт чергового відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 22.06.2026, яким підтверджується виклик працівників поліції за заявою ОСОБА_2 ;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 22.06.2026;

- постанова Бахмацького районного суду від 01.09.2025 (728/2060/25, провадження 3/728/759/25) щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП, з накладенням стягнення у виді 340 гривень.

8. Також за клопотанням Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, Судом було допитано свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що 22.06.2026 разом з ОСОБА_1 вони пасли корів. Сварки між подружжям не чула, але бачила як потерпілий ОСОБА_2 викликав поліцейських і вони про щось спілкувалися.

VІ. Оцінка Суду.

9. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення.

10. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

11. У цьому контексті слід додатково відмітити, що пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

12. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

13. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

14. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

15. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

16. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

17. Відповідно, враховуючи суворість покарання за вчинення домашнього насильства згідно з положеннями КУпАП, яке є цілком співмірним з відповідними видами кримінальних покарань, зокрема у виді штрафу, Суд робить висновок, що стаття 6 Конвенції у її кримінально-правовому аспекті є цілком застосовною для розгляду подібних справ.

18. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

19. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” від 07.12.2017 № 2229-VIII (далі також – Закон № 2229-VIII) домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

20. Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

21. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

22. При цьому Суд наголошує, що відповідно до загальних уявлень про насильство, як протиправне діяння, відносять застосування кривдником силових методів, або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір. Тобто, будь-яке застосування сили щодо беззахисних.

23. До ознак домашнього насильства можна віднести умисність (з наміром досягнення бажаного результату), спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини, а також значну перевагу сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

24. Водночас для конфлікту як способу взаємодії характерним є його нерегулярність та випадковість (відсутність злого умислу), баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс (симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносна рівність фізичних сил, соціально-психологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров`я, ментального розвитку тощо, а також у фінальній стадії його розвитку спостерігається розкаяння сторін конфлікту та спрямованість зусиль сторін такого конфлікту на його вирішення.

25. Відповідно, саме на уповноважений підрозділ органу Національної поліції України, який наділений владними повноваженнями щодо складання протоколу за статтею 173-2 КУпАП, з урахуванням, в тому числі, й факторів небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильств, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019 № 369/180, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.04.2019 за № 333/33304, покладено обов`язок з відмежування домашнього насильства від інших конфліктних ситуацій, які можуть виникати у сімейному житті фізичних осіб.

26. Згідно з поясненнями ОСОБА_2 наданими ним під час судового розгляду, поведінку Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не можна визнати такою, що відповідає уявленням про моральність та гармонійне співжиття у суспільстві, однак в такій поведінці не вбачається ознак намагання пригнітити волю інших осіб.

27. Отже, зі наданих свідчень під час судового розгляду не вбачається, що дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, викликали у постраждалого побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або іншим чином завдали шкоди його психічному здоров`ю.

28. Підсумовуючи зазначене вище, Суд враховує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

29. У справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

30. Відповідно, зважаючи на встановлені фактичні обставини, Суд доходить висновку, що у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь психологічного характеру (погрози, образи), внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілих.

31. Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема перекваліфіковувати діяння чи іншим чином змінювати “обвинувачення”.

32. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

34. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 173-2, 247, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович