Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №688/3588/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3588/26

№ 1-кп/688/292/26

Вирок

Іменем України

20 серпня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Шепетівка кримінальне провадження №12026244000000895 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровобад Азербайджан, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 в порушення вимог п. 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 17.06.1993 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п. п. 9, 11, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, розділу ІІ та ІІІ «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, не маючи відповідного передбаченого законом дозволу (ліцензії) на придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час проходження військової служби на Дніпропетровському напрямку, в кінці жовтня 2025 року (більш точного часу досудовим розслідуваним не встановлено), в кущових насадженнях, де проходили бойові дії, знайшов та таким чином незаконно придбав два споряджені набоями магазини до автомата АК -74, а саме: в кількості 57 (п`ятдесят сім патронів) калібру 5,45 мм, які є військовими боєприпасами до стрілецької вогнепальної зброї, проміжними патронами до автоматів (АК-74, АКС-74, АКС-74У), ручного кулемета РКК-74, та іншої зброї калібру 5,45?39 мм, а також 1 (один) патрон, який є військовим боєприпасом стрілецької вогнепальної зброї 7,62 мм гвинтівковим патроном з трасуючою кулею, до гвинтівок зразка 1891/1930 років випуску, карабінів зразка 1938 та 1944 років випуску, ручних кулеметів Дегтярьова та іншої зброї калібру 7,62х57R та 1 (один) патрон 7,62 мм, який є гвинтівковим патроном з бронебійно-запалювальною кулею, до гвинтівок зразка 1891/1930 років випуску, карабінів зразка 1938 та 1944 років випуску, ручних кулеметів Дягтярьова та іншої зброї калібру 7,62х54R, що придатні для здійснення пострілів, які в подальшому заховав у власний рюкзак, та 04.11.2025 переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати.

У подальшому, 18.07.2026 в період часу з 14 год 38 хв по 15 год 23 хв під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , який санкціоновано ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, у спальній кімнаті квартири було виявлено та вилучено працівниками поліції вищевказані набої, які згідно висновку експертів, є придатними для здійснення пострілів, та які ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Своїми умисними діями, що виразилися у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Показання обвинуваченого та обгрунтування недоцільності дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 ствердив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та щиро розкаюється, просив суворо не карати, врахувати, що з січня 2023 року по листопад 2025 року проходив військову службу в зоні бойових дій. Підтвердив, що під час проходження ним військової служби на Дніпропетровському напрямку знайшов вилучені у нього під час обшуку набої під час зачистки території, де проходили бойові дії, забув їх здати. Після звільнення зі служби по досягненню граничного віку перевіз їх до місця свого проживання, чому не здав їх згодом пояснити не може. Також зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, просив не досліджувати докази обвинувачення, оскільки не оспорює фактичних обставин, встановлених стороною обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_3 , посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, фактичні обставини не оспорює, не заперечив проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вважає необхідним дослідити письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів, процесуальних витрат.

Після з`ясування чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст фактичних обставин, враховуючи, що сумнівів у добровільності його позиції немає та, роз`яснивши, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку, суд розглянув справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто за правилами, передбаченими даною нормою.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, суд дійшов висновку, що обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відомості, які характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, під динамічним спостереженням у лікаря психіатра та лікаря нарколога в КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області не знаходиться, на обліку в Шепетівському РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області не перебуває, був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 04.11.2025 як особа, що досягла граничного віку перебування в запасі.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання є щире каяття, повне визнання вини. При цьому, суд виходить з того, що обвинувачений під час судового розгляду справи повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки, надавав суду показання, вчиняв активні дії, спрямовані на досягнення мети слідства, встановлення обставин вчинення ним кримінального правопорушення. Таке сприяння було активним та ініціативним.

Обставин, які згідно ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України є тяжким злочином.

Положеннями статтей 50, 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.2 та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти росії» від 16.10.2008).

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , судом враховуються конкретні обставини справи, характер діяння, спосіб його вчинення, суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення, спричинені наслідки, поведінка обвинуваченого під час та після вчинення злочину, який визнав свою вину та щиро розкаявся, що, на думку суду, вказує на повне усвідомлення обвинуваченим вчиненого та обсягу завданої шкоди.

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, проте в мінімальному розмірі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, який проходив військову службу до досягнення граничного віку, суд дійшов переконання, що ОСОБА_4 не є тією суспільно-небезпечною особою, яку слід ізолювати від суспільства, а тому підстав для призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі суд не вбачає, та вважає, що його виправлення можливе без відбування основного покарання із звільненням від його відбування з випробуванням та з покладанням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 349, 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили до ОСОБА_4 не застосовувати.

Речові докази: 1 патрон калібру 7,62х54R мм та складові одного патрону (гільза та куля) калібру 7,62х54R мм; 40 патронів калібру 5,45х39 мм, 17 гільз калібру 5,45х39 мм, 14 куль калібру 5,45х39 мм, два осердя кулі калібру 5,45х39 мм, які зберігаються у спеціальному сейфі для зберігання зброї та боєприпасів у черговій частині Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової експертизи зброї № СЕ-19/123-26/10781-БЛ від 22.07.2026 в сумі 3850 гривень 88 копійок, судової експертизи зброї № СЕ-19/123-26/10780-БЛ від 24.07.2026 в сумі 3850 гривень 88 копійок, а всього 7701 (сім тисяч сімсот одну) гривню 76 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_5