Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №456/2697/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2697/26

Провадження № 2-о/456/137/2026

РІШЕННЯ

іменем України

27 липня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С.

з участю секретаря Кулешник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, в якій просять встановити факт належності їм свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , виданого 24.03.1995 року виконавчим комітетом Стрийської районної ради народних депутатівна підставі рішення виконкому Стрийської районної ради народних депутатів№36 від 23.03.1995 року. В обгрунтування заяви покликаються на те, що згідно витягу з погосподарської книги, виданого Добрянським старостинським округом виконавчого комітету Стрийської міської ради №174 від 05.05.2026 (період 1985-1990 р.р), житловий будинок в АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5 , який був дідом заявниці ОСОБА_2 . Як вбачається з витягу, у житловому будинку проживала одна сім`я, до складу якої входили: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова домогосподарства, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онука, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інший родич, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правнук, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 15 квітня 1991 року після введення в дію Закону України «Про власність» категорія двору «колгоспний» була скасована. Заявниця ОСОБА_2 звернулася до сільської ради з метою отримання свідоцтва про право власності на житловий будинок, як на колишній колгоспний двір. Згідно рішення виконавчого комітету Стрийської районної ради народних депутатів від 23.03.1995 №36, заявникам та їх синам оформлено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . На той час ОСОБА_5 вже помер, тому право власності оформили на колишніх членів колгоспного двору, які залишилися. На підставі згаданого вище рішення виконавчого комітету Стрийською районною радою народних депутатів Львівської області 24.03.1995 року видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок в АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок належить на праві спільної часткової власності заявникам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх синам, заінтересованим особам у справі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Однак, при виготовленні тексту рішення районної ради, а в подальшому свідоцтва про право власності на житловий будинок, було допущено описки у зазначенні по батькові заявників: ОСОБА_2 – « ОСОБА_7 », а ОСОБА_1 – « ОСОБА_8 ». У березні 2026 року заявники звернулися до нотаріуса з метою внести відомості про право власності на будинок до Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки правовстановлюючий документ на будинок є старого зразка, що унеможливлює вчинення будь-яких нотаріальних дій стосовно нерухомого майна. Після ознайомлення зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок нотаріус роз`яснив, що у свідоцтві наявні розбіжності у написанні по батькові заявників як двох співвласників. Зазначені розбіжності унеможливлюють вчинення будь-яких реєстраційних чи нотаріальних дій, тому рекомендував звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

В судовому засідані заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_9 заяву підтримали та просили її задоволити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення підтримує та не заперечує проти її задовлення.

Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення підтримує та не заперечує проти її задовлення.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення заявників, представника заявників, суд вважає, що заява підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 24.03.1995 року виконавчим комітетом Стрийської районної ради народних депутатів вбачається, що будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Підставність заявлених вимог заявника підтверджується наступними доказами:паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 29.07.2010 року Стрийським РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданого 26.05.2011 року Стрийським РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якого вбачається, що його батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого вбачається, що її батьками є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 21.06.1986 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_17 на ОСОБА_18 ; трудовою книжкою виданою ОСОБА_19 , 1934 року народження; витягом з погосподарської книги №174 виданого 05.05.2026 року виконавчим комітетом Стрийської міської ради Львівської області.

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 в судовому засіданні підтвердили факт належності заявникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

На підставі зібраних доказів суд вважає необхідним встановити факт належності заявникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , виданого 24.03.1995 року виконавчим комітетом Стрийської районної ради народних депутатівна підставі рішення виконкому Стрийської районної ради народних депутатів№36 від 23.03.1995 року.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву задоволити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , виданого 24.03.1995 року виконавчим комітетом Стрийської районної ради народних депутатівна підставі рішення виконкому Стрийської районної ради народних депутатів№36 від 23.03.1995 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 05.08.2026 року.

Головуючий суддя С. С. Сас