Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №568/738/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/738/26

Провадження № 1-кп/568/78/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026181210000044 від 01.04.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який народився в с. Хотин, Дубенського району, Рівненської області, проживає за адресою АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, розлученого, пенсіонера, осіб непрацездатного віку на утриманні не має, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 30.03.2026 о 13:29 год., перебуваючи поблизу торгівельного закладу «SPAR», за адресою вул. Почаївська. 33, м. Радивилів, Дубенський район Рівненська область, діючи з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажання їх настання, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу до чужого майна, умисно, таємно викрав велосипед марки «Crescеnt», вартістю 6 884,33 гривень, після чого, покинув місце події, чим завдав ОСОБА_5 матеріальної шкоди на зазначену суму.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні просив здійснювати розгляд кримінального провадження в порядку визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, з підстав визнання обвинуваченим своє вини, пояснив, що вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив за викладених в обвинувальному акті обставин кримінальне правопорушення передбачене 4 ст. 185 КК України. В судових дебатах прокурор вказав, що обставини вчинення кримінального правопорушення інкримінованого досудовим слідством доведені у повному обсязі та вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України. З урахуванням особи обвинуваченого, яка є раніше не судимим, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, просив призначити покарання 5 років позбавлення волі. Разом з тим, просив суд застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. Висловив свою позицію щодо речових доказів та витрат кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину за обставин викладених в обвинувальному акті визнав в повному обсязі (підтвердив дату, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення). Надав покази про те, що в день події поставив свого велосипеда, а потім невідомі чоловіки запропонували сісти на велосипед, коли проїхав трохи то зрозумів що не його, бо було зручніше керувати, і поїхав далі додому, де ліг спати. Ввечері приїхали працівники поліції і виявили велосипед. Коли приїхав знову до міста то побачив свій велосипед на місці з покупками. Повідомив, що так робити більше не буде.

В судове засідання потерпілий, ОСОБА_5 , не з`явилася, подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, претензій до обвинуваченого - немає.

В судових дебатах обвинувачений вказав, що що винуватий, більше таке не повториться, вказав що потерпіла претензій не має.

В останньому слові повідомив, що такого повторювати більше не буде бо має вже роки, та є найстаршим мешканцем в селі.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Досліджені в судовому засіданні докази, оцінка та мотиви суду

Так як обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 4 ст. 185 КК України відповідно, за обставин, які викладені у обвинувальному акті від 28.04.2026, враховуючи, що прокурор, також, не оспорював встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України та процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які в судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи.

Таким чином, судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого, процесуальних доказів та документів, що стосуються речових доказів.

Враховуючи покази обвинуваченого, зіставивши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії ОСОБА_3 утворюють склад інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєному доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану).

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У обвинувальному акті зазначено, що обставинами, які пом`якшують покарання (ч. 1 ст. 66 КК України) та обставини, які обтяжують покарання (ч. 1 ст. 67 КК України) - не встановлені.

Суд з таким твердженням погоджується.

Призначення покарання

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином (ч. 4 ст. 185 КК України).

Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

За досудовою доповіддю: органом пробації оцінено ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб як середні. Згідно висновку органу пробації: дослідження інформації, що характеризують особу ОСОБА_3 за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення, у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням, орган пробації вважає не доцільним покладення додаткових обов`язків передбачених ч. 3 ст. 76 КК України, крім обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Крім цього, уповноваженим органом з питань пробації для мінімізації факторів ризику вчинення повторного правопорушення можуть бути залучені ресурси: Центр з надання соціальних послуг Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, який надає послуги спрямовані на мінімізацію виявлених факторів ризику вчинення повторного правопорушення (вживання алкоголю, матеріальне становище).

Також, суд враховує особу обвинуваченого, який є пенсіонером, досяг 72-річного віку, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про доцільність призначення такого покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, яке передбачене санкцєю ч. 4 ст. 185 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом із тим, враховуючи висновки досудової доповіді, суд погоджуючись із позицією прокурора, який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, дійшов переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без його ізоляції від суспільства із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, з визначенням іспитового строку в 1 (один) рік.

В даному випадку, за переконанням суду, зазначене покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.

Суд враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.05.2020 (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винної та запобігання вчиненню нею нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_3 саме такого виду покарання.

Слід зауважити, що у разі порушення іспитового строку та продовження злочинної діяльності в подальшому ОСОБА_3 понесе відповідне покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Запобіжні заходи

В межах кримінального провадження, що розглядається, до обвинуваченого не застосовувався запобіжний захід.

Зважаючи на відсутність клопотань, та підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, а також враховуючи призначене покарання, суд не вбачає підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження та речові докази

Згідно із обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України речовий доказ: велосипед марки «Crescеnt», який, згідно постанови слідчого СВ відділення поліції №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 01.04.2026, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , – необхідно залишити у розпорядженні потерпілого ОСОБА_5 .

Процесуальні витрати у кримінальному

Частина 1 ст. 126 КПК України покладає на суд обов`язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.

Виходячи із п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів, які в силу приписів ч. 1 та 2 ст. 122 цього ж Кодексу несе сторона кримінального провадження, що залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Частина 2 ст. 124 КПК України зобов`язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно обвинувального акта та долученої до матеріалів кримінального провадження довідки про витрати на проведення судової експертизи (висновок експерта № СЕ-19/118-26/5063-ТВ від 09.04.2026) становлять 1 782,80 грн.

Отже, з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судової товарознавчої експертизи (за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів») № СЕ-19/118-26/5063-ТВ від 09.04.2026 в сумі 1 782 гривень 80 копійок.

Щодо завданої кримінальним правопорушенням шкоди

Згідно обвинувального акту, кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_5 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 6 884,33 грн, яка відшкодована шляхом повернення викраденого.

Потерпілий сторона у кримінальному провадженні претензій немає.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Керуючись ст. ст.314, 368, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1 і п. 2 ч. 1ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Речовий доказ: велосипед марки «Crescеnt», який переданий на зберігання потерпілому, після набрання вироком законної сили повернути власнику - ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 1 782 гривень 80 копійок.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_8