Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №949/1146/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1146/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., за участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Богельського І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №6897199 від 11 червня 2026 року ОСОБА_1 того ж дня о 23 год. 02 хв., в м. Дубровиця по вул. Нагорянська, керував транспортним засобом MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень та підпису відмовився.

18 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення із матеріалами адміністративної справи, яка була задоволено.

24 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи для можливості скористатися правовою допомогою, яка також була задоволено.

13 серпня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Богельського І.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю допиту свідків.

Під час розгляду справи у суді представник ОСОБА_1 - адвокат Богельський І.В. зазначив, що його довіритель вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнає у повному обсязі, тому просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю всіх елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема об`єктивної сторони, і, як наслідок, його вини, у зв`язку з тим, що транспортним засобом він не керував та керувати не міг. Також повідомив, що вказане можуть підтвердити свідки подій того дня (11.06.2026 року), яким достеменно відомі обставини того дня.

Отже, з метою з`ясування та встановлення усіх обставин справи, в судове засідання було викликано ряд свідків, зокрема: інспектора СРПП №1 Сарненського РВ ГУНП в Рівненській області Котяш Ю.І., якою складено адміністративний протокол, свідків події, досліджено пояснення потерпілого, які містяться у матеріалах справи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також надані письмові пояснення ОСОБА_1 .

Заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Богельського І.В., беручи до уваги пояснення ОСОБА_1 , допитавши свідків, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, ознакою об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення крім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, об`єктивна сторона складається з сукупності ознак, а саме: керування транспортним засобом особою та відмова такої особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідності до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

При цьому, закон пов`язує таку відмову виключно з керуванням цією особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що має бути доведеним. Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" №14 від 23 грудня 2005 року, відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому визначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів..

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом", оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Судом враховується, що зважаючи на те, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), то доказова база, відповідно, має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Отже, у судовому засіданні досліджені такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689719 від 11 червня 2026 року;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11 червня 2026 року, складений поліцейським ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області С.М.Кошином, де міститься запис про те, що такий огляд не проводився;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений поліцейським ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області С.М.Кошином, де міститься запис про наявні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 ;

- зобов`язання про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом від 11 червня 2026 року до протоколу ЕПР 1 № 689719;

- відеодиск доданий до матеріалів справи, який містить 7 відеофайлів.

Слід зазначити, що відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ № 1026 від 18 грудня 2018 року "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", зокрема п. 5 розд. ІІ, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

У судовому засіданні було досліджено доданий до матеріалів справи відеозапис поліцейських, де видно, що ОСОБА_1 розмовляє з поліцейськими та підтверджує, що вживав алкогольні напої, проте відмовляється від продуття алкотестеру та проходження медичного освідування на стан алкогольного сп`яніння мотивуючи тим, що він не перебував за кермом автомобіля MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 , після чого поліцейський вказує на те, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, під час спілкування поліцейські стверджували, що знають, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 і у них є свідки цієї події, хоча відомості про таких матеріали справи не містять, так само як і не містять пояснень.

Суд зауважує на тому, що пояснення ОСОБА_1 відносно того, чи міг він бути водієм автомобіля MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 , працівниками поліції не досліджувалися, обставини не встановлювалися. Факт керування транспортним засобом додані відеоматеріали не містять.

З наданих суду письмових пояснень ОСОБА_1 , окрім зазначеного, встановлено, що у день події транспортним засобом MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 керував його тесть ОСОБА_3 .

Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 підтвердив факт керування автомобілем MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на його дочку, та яким він час від часу також керує, оскільки має відповідну категорію. Крім цього, суду повідомив, що надавав йому уже не вперше так звану послугу "тверезий водій", оскільки того дня ОСОБА_1 вживав алкогольні напої та попросив його загнати бус до дому. Здаючи заднім ходом відчув зіткнення із чимось, подумавши що це бордюр не надав особливого значення та поїхав.

Потерпілий по справі, інший учасник ДТП ОСОБА_2 , надав суду пояснення, що знає ОСОБА_1 та автомобіль яким іноді керує ОСОБА_1 , та вважав, що саме він допустив зіткнення із його автомобілем. Самого факту керування та водія авто не бачив, свідчення надав з чужих слів.

Допитаний у якості свідка інспектор СРПП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 , повідомила, що прибула у складі наряду згідно рапорту-виклику отриманого на лінію 102 про ДТП в м. Дубровиця. Усі відомості про обставини вчинення ДТП отримані виключно із чужих слів та пояснень потерпілого ОСОБА_2 .

Також слід відмітити, що адміністративний протокол не містить інформації про свідків, у графі протоколу під № 9. Пояснити чи були свідки події та чому відсутні відомості про них та не відібранні їхні свідчення інспектор ОСОБА_5 не змогла.

Отже, на переконання суду, для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення нетверезого водія.

Таким чином, оцінюючи отриманні пояснення, беручи до уваги справи показання свідків під присягою, та враховуючи той факт, що матеріали адміністративної справи не містять будь-яких підтверджень, щодо наявності вини у правопорушенні, яке інкримінується ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність доказів, які б "поза розумним сумнівом", свідчили про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Відтак, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Merсedes-Benz 208D, д.н.з. НОМЕР_1 11.06.2026 року не знаходять свого підтвердження та показами допитаних свідків спростовуються.

На переконання суду, протокол працівниками поліції було складено з чужих слів не перевіряючи дійсні обставини події, а доданий відеофайл не містить будь-якої доказово-значимої інформації.

Згідно із ст. 283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення 'поза розумним сумнівом', оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Відсутність в справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння - виключає можливість притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом.

Технічний запис працівників поліції, не містять ані факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані факту зупинки вказаного транспортного засобу. До того ж, ОСОБА_1 , під час спілкування з поліцейським, факт керування заперечив, що зафіксовано вказаним відеофайлом.

Суд зважає при цьому, що протокол про адмінправопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео- фіксації, поясненнях свідків тощо.

При цьому суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

З урахуванням викладеного, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмову останнього пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001 року, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також у своїх рішеннях (кримінальних та некримінальних), що стосуються цивільних прав і обов`язків Європейський Суд неодноразово підкреслював, що при оцінці доказів Європейський Суд застосовує стандарт доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із співіснування досить сильних, ясних і взаємоузгоджених висновків з наявних фактів або схожих не спростованих фактичних презумпцій (рішення у справах "Зубайраєв проти росії" від 10.01.2008 року, п.71; "Гриненко проти України" від 15.02.2012 року, п.55; "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 року, п.62; "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, п.53).

Тому, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

За таких обставин, поза розумним сумнівом, враховуючи вищевикладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вину працівниками поліції не доведено належним чином, а представлені суду докази не є такими, що беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (Постанова ВАС КАС від 30 травня 2018 року у справі №175/1982/16-а (2а/175/10/16).

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 282 КУпАП, орган (посадова особа), який розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. 282 КУпАП, суд відмічає, що причинами та умовами безпідставного порушення адміністративного провадження, не підкріплене належними та допустимими доказами є неналежне виконання інспектором ВП №1 (м.Дубровиця) Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Котяш Юлією Іванівною своїх посадових обов`язків, які, в тому числі, безпосередньо вплинули на якість складення адміністративних матеріалів.

Керуючись ст.ст. 247, 280, 282, 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови направити начальнику ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області для вжиття заходів та відповідного реагування з метою недопущення таких фактів у подальшому.

Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повідомити Дубровицький районний суд Рівненської області.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.