Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №537/1691/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1210/2026

Справа № 537/1691/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2026 в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді Фадєєвої С.О. за участі секретаря судових засідань Супруненко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу № 537/1691/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Бізнес позика» звернувся до суду з позовом, де просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 527677-КС-004 про надання кредиту від 22.08.2025 у розмірі 15340 грн, а також стягнути сплачений судовий збір 2662 грн. 40 коп.

На обґрунтування позову зазначив, що 22.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 527677-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами вказаного договору відповідачу було надано грошові кошти в сумі 6000 грн., які він зобов`язувався повернути та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. За умовами договору сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6000 грн. шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 . Вказав, що відповідач належним чином не виконує умови договору, ним сплачено частково кошти за договором у сумі 1640 грн. Внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань станом на 15.02.2026 він має заборгованість у розмірі 15340 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 6000 грн, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 5880 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 2880 грн та суми прострочених платежів за комісією у сумі 580 грн. З урахуванням викладеного просив позовні вимоги задовольнити.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Маханьковою І.О. подано відзив на позовну заяву, де вона просила відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказала, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів 22 серпня 2025 року між ТОВ “Бізнем Позика” та ОСОБА_1 було укладено договір № 527677 КС-004 на суму 6000 грн. Однак, згідно виписки за договором б/н за період 22.08.2025-12.12.2025, наданої АТ КБ “Приватбанк”, відсутнє перерахування коштів на картку відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_1 коштів по договору № 527677-КС-004 у розмірі 6000 грн. Окрім того, позивач при подачі позову не зазначив щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів. Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Щодо вимоги пр. стягнення комісії зазначила, що наданий відповідачу кредит є споживчим, тому на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Вважає, що банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник, а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.За спірним кредитним договором встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Таку плату встановлено без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК України вказала, що дана вимога є безпідставною, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Зазначила, що цією норсою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Представником позивача ТОВ «Бізнес Позика» надано відповідь на відзив, в якій він вказав, що посилання представника відповідача про те, що відповідач не отримував кредиті кошти є невірними, оскільки номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за кредитним договором був вказаний позичальником під час заповнення анкетних даних в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви була додана «Анкета клієнта», яка є витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті кредитодавця, відповідно до якої позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_1 для перерахування на цю картку кредитних коштів за кредитним договором. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 4149-6293 7376-6088, котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується доказами. Акцентував увагу на тому, що право кредитодавця на встановлення у кредитному договорі обов`язку позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування». З урахуванням вищевикладеного просив врахувати відповідь на відзив під час розгляду справи та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Позивач ТОВ «Бізнес Позика» свого представника у судове засідання не направив, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Маханькова І.О. у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність та у відсутність відповідача ОСОБА_1 .

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Статтею 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст.12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст.640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В силу ч.1, ч.2 ст. 639 цього Кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Як встановлено судом, 22.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 527677-КС-004 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма). Згідно з п.2.1 договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надавався кредит, становить 16 тижнів. Сторонами погоджена фіксована процентна ставка в день у розмірі 1 % в день, та термін дії договору до 12.12.2025. Матеріали справи містять пропозицію (оферту) укласти договір № 527677-КС-004 про надання кредиту від 22.08.2025 прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 527677-КС-004 про надання кредиту від 22.08.2025 та паспорт споживчого кредиту, в яких містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, аналогічні договору про надання кредиту. Крім того, в паспорті споживчого кредиту в розділі 5 міститься графік платежів. Договір був підписаний сторонами 22.08.2025, у тому числі відповідачем о 18:40:17 год електронним одноразовим ідентифікатором UA-3144.

Сторона відповідача не спростувала наявності договірних відносин між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 та факту укладення відповідачем договору, не надала доказів на противагу поданим позивачем електронним доказам у паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Надання кредитодавцем грошових коштів позичальнику у розмірі 6000 грн 22.08.2025 за договором підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за карткою № НОМЕР_1 , наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 30.04.2026 (після повторного запиту).

Виходячи з викладеного суд вважає доведеним як факт укладання договору між сторонами, так і отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів на погоджених умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору. Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконує обов`язки за кредитним договором, не надав суду жодного доказу на спростування вказаної заборгованості, не оспорював правильність проведених розрахунків, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором № 527677-КС-004 про надання кредиту від 22.08.2025 у розмірі 12460 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 6000 грн, сума прострочених платежів по процентах у розмірі 5880 грн та сума прострочених платежів за комісією у сумі 580 грн.

Проценти розраховані позивачем відповідно до умов договору та в межах строку кредитування. Правильність проведених нарахувань відповідачем не спростована. Суд також не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості зі сплати комісії, яка передбачена договором. За загальним правилом, встановленим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Закон України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на момент укладення договору, передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Отже умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності надання кредиту (комісія з надання кредиту) відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19. Як вбачається із договору, укладеного відповідачем, він передбачав сплату комісії як одноразової винагороди за видачу кредиту, а не за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», як на це помилково вказує представник відповідача у відзиві. Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути і передбачену договором комісію.

Що стосується вимог про стягнення з ОСОБА_1 , трьох процентів річних у порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 2880 грн, суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, який продовжується і на час винесення рішення, а строк кредитування діє з 22.08.2025 по 12.12.2025, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України. Таким чином, суд уважає, що відповідач звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а тому у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 річних процентів, нарахованих у порядку ст. 625 ЦК України, у сумі 2880 грн слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи із вищенаведеного та пропорційного розрахунку, на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2162 грн 67коп. (15340 грн/100 % = 12460 грн./х, х = 81,23 %; 2662 грн 40 коп./100 % = х/81,23 %, х = 2162 грн 67 коп.).

Керуючись ст.5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 137, 141, 263, 264, 265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Задовольнити частково позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 527677-КС-004 про надання кредиту від 22.08.2025 у розмірі 12460 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2162 грн. 67 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повне рішення складено 19.08.2026