Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №560/8541/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 560/8541/24

адміністративне провадження № К/990/35879/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року (судді: Драчук Т.О., Смілянець Е.С., Полотнянко Ю.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року у розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах з урахуванням фактично виплачених сум.

На обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначив, що з 2015 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України та брав участь в Операції об`єднаних сил. З 13 квітня 2022 року, в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, був залучений до складу сил і засобів оперативно-тактичного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а з 14 квітня 2023 року - до оперативного складу оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Позивач указав, що брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. На підтвердження зазначених обставин послався на довідку військової частини НОМЕР_1 від 04 жовтня 2023 року № 1792 та довідку оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202д/ОСУВ/Тавр. Проте відповідач всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) не нарахував і не виплатив йому додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях за періоди з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої Постановою №168 в розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за періоди з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, в розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за періоди з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Постанови №168 та рішення Міністра оборони України, доведеного у формі окремого доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, додаткова винагорода у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Суд першої інстанції зазначив, що наявним в матеріалах справи доказами, а саме довідкою, виданою ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202з та довідкою, виданою ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 13 січня 2023 року №313/ОСУВ/8/2д, підтверджується безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в окреслений цим позовом період.

Суд першої інстанції указав, що довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13 січня 2023 року № 313/ОСУВ/8/2д та оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202д/ОСУВ/Тавр чинні, не відкликані та не скасовані, а тому є допустимими, належними, достовірними та достатніми доказами безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, а відтак підтверджують його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі у вказані у такій довідці періоди.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції вважав, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони за періоди за періоди з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року, отож зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідну винагороду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 06 червня 2025 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до рішень Міністра оборони України, доведених телеграмою від 25 березня 2022 року № 248/1298 та окремим дорученням від 23 червня 2022 року № 912/з/29, підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка, видана керівником органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) чи штабу тактичної групи, до яких було військовослужбовця відряджено для виконання відповідних завдань.

Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу на, що довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13 січня 2023 року №313/ОСУВ/8/2д та оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202д/ОСУВ/Тавр підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах лише за періоди з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року, з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року.

Зазначені довідки не охоплюють інші спірні періоди, а матеріали справи не містять інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 05 грудня 2022 року та з 10 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року.

З огляду на указане суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо періодів з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 05 грудня 2022 року, з 10 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року, оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або заходах в ці дні належними і допустимими доказами не підтверджена.

При цьому апеляційний суд визнав недоречним посилання суду першої інстанції на посвідчення про відрядження від 15 червня 2022 року №963, згідно з яким позивача направлено у відрядження до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2022 року № 171т, оскільки таке посвідчення в матеріалах справи відсутнє.

Разом із тим суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з довідкою ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202д/ОСУВ/Тавр позивач виконував бойове завдання в складі пункту управління оперативно-стратегічного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Абзацом 3 пункту 1 та абзацом 3 пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції станом на квітень 2023 року) передбачено, що військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління включно виплачується додаткова винагорода у розмірі 50 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

З урахуванням указаного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за період з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року позивачу підлягала виплаті додаткова винагорода у розмірі 50 000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань згідно з умовами, визначеними Міністерством оборони України.

Крім того, суд апеляційної інстанції указав, що за періоди безпосередньої участі з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року, з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року позивачу було здійснено виплату додаткової винагороди пропорційно часу виконання таких завдань, що підтверджується наданим позивачем витягом з розрахунково-платіжних відомостей та відомостями нарахування, розрахунково-платіжних відомостей №279, №113, наданими відповідачем.

Виходячи із зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо періодів з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року, з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року також не підлягають задоволенню.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23, від 11 жовтня 2024 року у справі № 280/2574/23 та від 31 жовтня 2024 року у справі № 160/4352/23.

Так, у постанові від 11 жовтня 2024 року у справі № 280/2574/23 Верховний Суд дійшов висновку, що безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах може підтверджуватися відповідними довідками військової частини, відповідальність за зміст яких несе уповноважений командир (начальник), який їх видав. При цьому недотримання органами військового управління чи військовими частинами встановленого порядку обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або окремі недоліки документів, складених уповноваженими особами, не можуть мати негативних наслідків для такого військовослужбовця.

Крім того, у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23 Верховний Суд дійшов висновку, що порушення порядку передання документів, рапортів чи іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони саме по собі не свідчить про відсутність у нього права на отримання додаткової винагороди.

У постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 160/4352/23 Верховний Суд також зазначив, що відсутність довідки, якщо це зумовлено об`єктивними причинами, не позбавляє відрядженого військовослужбовця права на додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн за умови підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях іншими належними доказами, зокрема бойовим наказом (бойовим розпорядженням), журналом бойових дій, журналом ведення оперативної обстановки, бойовим донесенням, постовою відомістю або рапортом (донесенням) командира підрозділу.

Посилаючись на наведені правові висновки, скаржник указує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що посвідчення про відрядження, видане на підставі бойового наказу, не може бути підставою для виплати додаткової винагороди, є необґрунтованим та не відповідає сформованій практиці Верховного Суду.

Скаржник також не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах справи посвідчення про відрядження від 15 червня 2022 року № 963, яким його було направлено до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2022 року № 171т.

За твердженням скаржника, зазначене посвідчення було подано до суду першої інстанції разом із позовною заявою, що підтверджується переліком додатків до неї. Крім того, відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, у разі виявлення відсутності, пошкодження, заміни документів або перепідшивання матеріалів справи працівники канцелярії зобов`язані скласти відповідний акт. Водночас такого акта складено не було, а суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, не залишав позовну заяву без руху у зв`язку з відсутністю будь-якого з додатків.

На підтвердження своїх доводів скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, у якій зазначено, що суд зобов`язаний вживати передбачених законом заходів для повного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі шляхом витребування доказів з власної ініціативи.

У постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 200/1347/24 Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження судами всього комплексу доказів без покладення негативних наслідків недбалості чи неналежної організації роботи посадових осіб на військовослужбовця.

Крім того, у постанові від 05 червня 2026 року у справі № 200/660/23 Верховний Суд зазначив, що, встановивши відсутність документів, які підтверджують участь позивача у бойових діях, суди повинні з`ясувати, які саме завдання він виконував та де проходив службу, оскільки ці обставини є визначальними для правильного вирішення спору. Аналогічний підхід викладено й у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23.

З огляду на викладене скаржник вважає, що зазначені обставини залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій, що свідчить про неповне з`ясування фактичних обставин справи, порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин та передчасність висновку про відсутність у нього права на отримання додаткової винагороди.

Окремо скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував висновок про виплату йому додаткової винагороди пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року, з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року. На його думку, із витягу з розрахунково-платіжних відомостей від 23 березня 2024 року № 632/20/675 убачається, що розмір виплат за ці періоди жодним чином не відрізняється від розміру виплат за періоди, коли він безпосередньої участі у бойових діях не брав.

Позиція інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Єресько Л.О.) визнано поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №560/8541/24; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №560/8541/24.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 .

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16 квітня 2022 року № 86 ОСОБА_1 залучено до складу сил та засобів оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в умовах збройної агресії Російської Федерації з метою виконання службових (бойових) завдань.

08 червня 2022 року позивача виключено зі складу оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в умовах збройної агресії Російської Федерації, з 09 червня 2022 року. Вказані обставини також підтверджуються Посвідченням про відрядження ОСОБА_1 .

Згідно з посвідченням про відрядження від 15 червня 2022 року № 963, ОСОБА_1 направлено у відрядження до оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2022 року № 171т. У відрядженні ОСОБА_1 перебував до 07 вересня 2022 року, що підтверджується відміткою про вибуття у згаданому Посвідченні про відрядження.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року № 299, капітан ОСОБА_1 направлено у відрядження до оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »(для виконання завдань в складі оперативної групи Сил спеціальних операцій), з 14 листопада 2022, на підставі бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2022 року № 171т, розпорядження Командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України від 14 червня 2022 року №116/1229.

Наказом командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 14 квітня 2023 року № 125, ОСОБА_1 залучено до оперативного складу оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у якому він перебував до 26 квітня 2023 року.

Згідно з довідкою від 03 травня 2023 року № 202з, виданою оперативно-стратегічним угрупуванням військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_1 з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року виконував бойові (спеціальні) завдання у складі пункту управління оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей військової частини НОМЕР_2 №№ 232, 313, 415, 525, 616, 714, 847, 926, 9, 67, 113, 279, 439 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 30 000,00 грн, витягу з розрахунково-платіжних відомостей від 12 березня 2024 року № 632/20/675 військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за березень 2022 року нараховано та проведено виплату з урахуванням податків та обов`язкових платежів відповідно до Постанови № 168 на картковий рахунок 5719,35 грн, за квітень-грудень 2022 року виплачено щомісячно по 29 550 грн, у січні 2023 року виплачено 54 016,13 грн, у квітні 2023 року - 21341,67 грн, в липні 2023 року - 4893,22 грн.

Уважаючи протиправною невиплату додаткової винагороди згідно з Постановою №168 за періоди з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.

У пункті 1 телеграми від 25 березня 2022 року № 248/1298, яка діяла з протягом періоду з 31 березня 2022 року по 16 червня 2022 року Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), до складу якого змістовно включено виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

У пункті 3 цієї телеграми Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Пунктом 4 цієї ж телеграми, викладеної в редакції телеграми від 18 квітня 2022 року № 248/1529, Міністр оборони установив командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

У підставах про видання такої довідки обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.

У пункті 5 Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 зазначеної телеграми).

У пункті 1 окремого доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив поняття «безпосередня участь», що охоплює, зокрема виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 зазначеного окремого доручення).

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» до пункту 1 внесено зміни, зокрема: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено та після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,».

Крім того, наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

За пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 військовослужбовцю Збройних Сил України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за періоди з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року.

Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з обставинами цієї справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16 квітня 2022 року № 86 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі рапорту СОГ ССО від 16 квітня 2022 року № 25127 залучено до складу сил та засобів оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в умовах збройної агресії російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань з 13 квітня 2022 року.

Відповідно до витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08 червня 2022 року № 139 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 виключено зі складу оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 09 червня 2022 року.

Відповідно до посвідчення про відрядження від 15 червня 2022 року № 963, як зазначав позивач, військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2022 року № 171т відряджено до оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 16 червня 2022 по 07 вересня 2022 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2022 року № 171т, розпорядження Командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України від 14 червня 2022 року № 116/1229 відряджено до оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 14 листопада 2022 року.

Відповідно до витягу з наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на підставі бойових розпоряджень військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 залучено до оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виконання бойових (спеціальних) завдань з 14 квітня 2023 року.

Відповідно до витягу з наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на підставі бойових розпоряджень військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 виключено з оперативного складу оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 26 квітня 2023 року.

У позовній заяві позивач зазначав, що перебуваючи в складі сил та засобів сил та засобів оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року та в складі оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року, він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.

У підтвердження вказаних доводів позивач доєднав до матеріалів справи довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13 січня 2023 року № 313/ОСУВ/8/2д та оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202д/ОСУВ/Тавр.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав доведеним право позивача на виплату додаткової винагороди за весь спірний період, зазначаючи, що довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13 січня 2023 року № 313/ОСУВ/8/2д та оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202д/ОСУВ/Тавр підтверджують його безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у періоди з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, указав, що довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13 січня 2023 року № 313/ОСУВ/8/2д та оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202д/ОСУВ/Тавр підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах лише в періоди з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року, з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року, за які позивачу виплачено додаткову винагороду у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за період з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року позивачу належна додаткова винагорода в розрахунку з 50 000,00 грн. Натомість за інші періоди, а саме з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 05 грудня 2022 року, з 10 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року безпосередня участь позивача у бойових діях та заходах не підтверджена належними та допустимими доказами.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про помилкове застосування норм чинного законодавства судом апеляційної інстанції, Суд зазначає таке.

Аналіз правового регулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн можна умовно розділити на два основні періоди: з 13 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року та з 01 лютого 2023 року по 26 квітня 2023 року.

У період з 13 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України були визначені Постановою № 168 та окремими рішеннями Міністра оборони України у формі телеграм від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529 та окремого доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.

У період з 01 лютого 2023 року по 26 квітня 2023 року порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України були визначені Постановою № 168 (зі змінами) та розділом XXXIV Порядку № 260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44).

У період з 13 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць виплачувалася військовослужбовцям, які безпосередньо брали участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій чи здійснення відповідних заходів, - пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі пов`язувалося не лише з фактом проходження військової служби в районі ведення бойових дій, а насамперед із безпосереднім виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань.

Безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони підтверджувалася виконанням конкретних бойових (спеціальних) завдань та мала бути оформлена відповідними документами, зокрема: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій, журналом ведення оперативної обстановки, бойовим донесенням або постовою відомістю; рапортом (донесенням) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях чи виконанні бойових (спеціальних) завдань.

З 01 лютого 2023 року, у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, порядок виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зазнав змін. Новий порядок передбачив диференційований підхід до визначення розміру додаткової винагороди залежно від характеру, умов та місця виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань.

Зокрема, було встановлено такі розміри додаткової винагороди:

100 000,00 грн -військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;

50 000,00 грн -військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно;

30 000,00 грн -військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у складі угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву, пунктів управління; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

У порівнянні з переліком бойових (спеціальних) завдань, визначеним окремими рішеннями Міністра оборони України, наказ Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 певною мірою розширив перелік завдань, виконання яких є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. Водночас за виконання окремих завдань розмір додаткової винагороди було зменшено до 30 000,00 грн, а формулювання деяких завдань зазнали змін та уточнень.

Разом із тим перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або відповідних заходах, у своїй основі залишився незмінним.

Отже, правильне вирішення цього спору потребує не стільки тлумачення наведених норм права, скільки встановлення фактичних обставин щодо характеру завдань, які виконував військовослужбовець у спірний період, а також з`ясування того, чи належали такі завдання до переліку бойових (спеціальних) завдань, виконання яких відповідно до телеграм та окремих доручень Міністра оборони України, виданих на виконання пункту 1 Постанови №168, а також положень розділу XXXIV Порядку №260, є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за період проходження служби з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року, з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за ці періоди підвищена додаткова винагорода позивачу вже була виплачена.

Натомість щодо решти спірного періоду (з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 05 грудня 2022 року, з 10 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року) апеляційний суд зазначив, що безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, належними та допустимими доказами не підтверджується.

Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони не ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи, а також на належній оцінці зібраних у справі доказів.

Щодо періодів з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року.

З наданої позивачем довідки військової частини НОМЕР_1 від 04 жовтня 2023 року №1792 суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 в період з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року та з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року брав участь заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Чернігівській та Сумській областях.

Підставою для видачі довідки зазначено: бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2022 року №171т, накази командира військової частини НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року № 299, від 11 січня 2023 року № 11, довідка оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13 січня 2023 року № 313/ОСУВ/8/2д.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13 січня 2023 року № 313/ОСУВ/8/2д, складеної за формою згідно з додатком 2 до доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, підтверджено, що відповідно до бойового розпорядження Командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 313/1823/1632т ОКП - Київ від 04 грудня 2022 року, № 313/1823/1816т ОКП - Київ від 25 грудня 2022 року, рапорта старшого оперативної групи ССпО ОКП ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10 січня 2023 року вх. № 24/осув/нт, ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2023 року № 78 на підставі довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13 січня 2023 року № 313/ОСУВ/8/2д доручено виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року та з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року (11 днів).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що виплата позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року та з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року підтверджується відомістю про нарахування, розрахунково-платіжною відомістю №113 та витягом з розрахунково-платіжних відомостей.

Згідно з відомістю нарахування виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за серпень-вересень, листопад-грудень 2022 року ОСОБА_1 виходячи з місячної норми винагороди 70 000,00 грн нараховано за 11 днів грудня 2022 року 24 838,71 грн.

Водночас згідно з витягом з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2024 року № 632/20/675 відсутні відомості про нарахування та виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в сумі 24 838,71 грн.

При цьому наявні відомості про нарахування та виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в сумі 24 838,71 грн. у січні 2023 року із фактичним нарахуванням картковий рахунок позивача 24 666,13 грн.

Також згідно з розрахунково-платіжною відомістю №113 про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за січень 2023 року ОСОБА_1 нараховано та зараховано на карточку додаткову винагороду за січень 2023 року сумі 24 838,71 грн.

Водночас пунктом 6 окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 встановлено накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Тобто додаткова винагорода виплачується в наступному місяці за попередній.

Зважаючи на те, що додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно часу участі у бойових діях або заходах доручено виплатити наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2023 року № 78, наявний в матеріалах справи з витяг з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2024 року № 632/20/675 не містить відомостей про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в сумі 24 838,71 грн в лютому 2024 року, при цьому наявні нарахування позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в сумі 24 838,71 грн в січні 2023 року, позивач в касаційній скарзі оспорює виплату йому такої винагороди, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачу виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року та з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року є поспішним, оскільки не грунтується на достеменно встановлених обставинах.

Суд апеляційної інстанції не перевірив за який період участі у бойових діях та заходах була нарахована та виплачена позивачу додаткова винагорода у січні 2023 року та пересвідчився чи це дійсно суми які доручено здійснити на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2023 року № 78 та чи були фактично нараховані на картковий рахунок позивача суми додаткової винагороди за грудень 2022 року.

Також роблячи висновок про недоведення позивачем безпосередньої участі у бойових діях або заходах у період з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 05 грудня 2022 року, з 10 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції дещо поквапився з таким висновком, адже не перевірив обставини щодо характеру завдань, які виконував військовослужбовець у ці періоди.

Суд апеляційної інстанції не встановив, які саме завдання виконував позивач у спірні періоди, зокрема з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 05 грудня 2022 року, з 10 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року не з`ясував характер та умови виконання таких завдань.

Водночас саме встановлення змісту та характеру виконуваних завдань є визначальним для вирішення питання про наявність у військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

У разі якщо позивач упродовж спірного періоду проходив військову службу, однак не виконував бойових чи інших завдань, які відповідно до Постанови №168 є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі, суд мав встановити, які саме завдання фактично ним виконувалися та чи належали вони до переліку бойових (спеціальних) завдань, визначених відповідним нормативним регулюванням.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та не можуть залишатися поза межами судового дослідження. На необхідність встановлення таких обставин Верховний Суд уже звертав увагу, зокрема у постановах від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23, від 05 червня 2024 року у справі №200/660/23, а також від 06 лютого 2025 року у справі №120/13381/23.

У цьому аспекті суд апеляційної інстанції оминув увагою ту обставину, що в період проходження служби з 05 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року та з 26 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, який охоплюється предметом цього позову, безпосередня участь позивача у бойових діях та заходах є підтвердженою, що констатовано судом апеляційної інстанції.

Водночас суд апеляційної інстанції не встановив, які саме бойові завдання виконував позивач у зазначені періоди, за які наявні підтверджуючі документи, та не здійснив порівняння цих обставин із характером завдань, які виконувалися ним в інші спірні періоди, щодо яких відсутнє документальне підтвердження.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції мав встановити: 1) які саме завдання та заходи виконував позивач упродовж спірного періоду; 2) у яких районах та за яких умов такі завдання виконував позивач; 3) чи належали ці завдання до переліку бойових (спеціальних) завдань, виконання яких відповідно до нормативного регулювання є підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати спірної винагороди.

Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 160/23417/23.

Водночас згідно із позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23, від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність окремих документів або порушення порядку їх передачі між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях.

При цьому питання про витребування необхідних доказів з власної ініціативи з оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не вирішувалося, як і питання з`ясування причин, з яких необхідні документи (бойові розпорядження, накази) не направлялися за місцем штатної служби військовослужбовця, та не поставили питання залучення оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до участі у справі з метою з`ясування вказаних обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність в матеріалах справи посвідчення про відрядження від 15 червня 2022 року №963, яким ОСОБА_1 направлено у відрядження до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не може бути визнаний як належна мотивація відсутності належних та допустимих доказів участі позивача у бойових діях та заходах у спірний період, оскільки така обставина не позбавляла процесуальної можливості витребувати цей або інший доказ для перевірки чи встановлення відповідних обставин.

У постанові від 05 грудня 2024 року у справі №200/1347/24 Верховний Суд наголошував, що відповідно до статей 2, 9 КАС України адміністративний суд зобов`язаний вжити визначені законом заходи для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд не вправі обмежуватися пасивним прийняттям та розглядом доказів, поданих сторонами, а зобов`язаний за власною ініціативою досліджувати важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучати їх до провадження та визначати їх правдивість.

Тобто адміністративний суд, поряд із забезпеченням процесуальної рівності сторін у наданні доказів для доведення їх тверджень, зобов`язаний брати на себе ініціативу під час розгляду справи. Такий підхід включає обов`язок адміністративного суду здійснювати активні процесуальні дії для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, керуючись встановленими процесуальним законом механізмами.

Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди у підвищеному до 100 000,00 грн згідно з Постановою № 168, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову щодо періодів з 13 квітня 2022 року по 09 червня 2022 року, з 16 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, з 11 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Щодо періоду з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року.

З наданої позивачем довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202з/ОСВ/Тавр суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 в період з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року виконував бойові (спеціальні) завдання у складі пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

Підставою для видачі довідки зазначено: (1) рішення Головнокомандувача Збройних Сил України від 25 квітня 2022 року № 944/С/дск, оперативна директива Головнокомандувача Збройних Сил України від 14 листопада 2022 року №8557 ЗПУ 2, бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 13 квітня 2023 року №13388, накази командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 14 квітня 2023 року № 125, від 26 квітня 2023 року № 143; (2) журнал ведення оперативної обстановки (бойових дій) ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 09 березня 2023 року №38т, від 25 квітня 2023 року №47т; (3) рапорт начальника оперативної групи ССпО ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про безпосередню участь військовослужбовців у виконанні бойових (спеціальних) завдань у складі підрозділу; (4) перелік органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України від 02 травня 2023 року №16529дск/П.

При цьому у довідці вказано, що ця довідка є підставою для включення до проєкту наказу про виплату додаткової винагороди під час дії воєнного складу.

Отже, з довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202з/ОСВ/Тавр встановлено, що позивач в період з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року виконував бойові (спеціальні) завдання у складі пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

Згідно з пунктом 1 Постанови №168 (в редакції станом на вказаний період спірних правовідносин) військовослужбовцям Збройних Сил України, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Аналогічні положення містить абзац 13 пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 в редакції станом на вказаний період спірних правовідносин), яким визначено, що військовослужбовцям Збройних Сил України, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в розмірі 50 000 гривень.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року № 235 на підставі довідки оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03 травня 2023 року № 202з/ОСВ/Тавр доручено виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 50 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року (13 днів).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що виплата позивачу додаткової винагороди в розмірі 50 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року підтверджується відомістю про нарахування, розрахунково-платіжною відомістю №279 та витягом з розрахунково-платіжних відомостей.

Згідно з відомістю нарахування виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за квітень 2023 року ОСОБА_1 виходячи з місячної норми винагороди 50 000,00 грн нараховано за 13 днів квітня 2023 року 21 666,67 грн.

Водночас згідно з витягом з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2024 року № 632/20/675 наявні відомості про нарахування та виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в сумі 21 666,67 грн. у квітні 2023 року із фактичним нарахуванням картковий рахунок позивача 21 341,67 грн.

Також згідно з розрахунково-платіжною відомістю №279 про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за лютий-квітень 2023 року ОСОБА_1 нараховано та зараховано на карточку додаткову винагороду сумі 21 341,67 грн.

Водночас пунктом 6 окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 встановлено накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Тобто додаткова винагорода виплачується в наступному місяці за попередній.

Зважаючи на те, що додаткову винагороду у розмірі до 50 000,00 грн пропорційно часу участі у бойових діях або заходах доручено виплатити наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року № 235, наявний в матеріалах справи з витяг з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2024 року № 632/20/675 містить відомості про нарахування позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в сумі 21 666,67 грн в квітні 2023 року, позивач в касаційній скарзі оспорює виплату йому такої винагороди, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачу виплачено додаткову винагороду в розмірі 50 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 14 квітня 2023 року по 26 квітня 2023 року є поспішним, оскільки не грунтується на достеменно встановлених обставинах.

Суд апеляційної інстанції не перевірив за який період участі у бойових діях та заходах була нарахована та виплачена позивачу додаткова винагорода у квітні 2023 року та не пересвідчився чи це дійсно суми які доручено здійснити на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року № 235 та чи були фактично нараховані на картковий рахунок позивача суми додаткової винагороди за квітень 2023 року.

Отже, оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, належної правової оцінки доказам та обставинам, що можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи не надав, Суд уважає передчасними його висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №560/8541/24 скасувати.

Справу №560/8541/24 направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак Л.О. Єресько