Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №757/27568/25-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/27568/25-п Головуючий 1-ї інстанції: Юшков М.М.

Провадження №33/824/319/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Шуленковою В.В., за участю: захисника - адвоката Орещенко Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Орещенко Лесі Анатоліївни на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Канади, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник - адвокат Орещенко Л.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 та постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про оскаржуване рішення постановлене з грубим порушенням норм чинного законодавства, під час складання протоколу та самого судового розгляду, було проігноровано права ОСОБА_2 , розгляд справи мав суто формальний характер.

Зауважує, що факт відсутності перекладача під час складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується матеріалами справи, з яких чітко вбачається, що перекладач був відсутній. За таких обставин, стає незрозумілим та абсурдним посилання суду на факт відмови ОСОБА_2 від надання пояснень та відмови від підписів, як на негативну оцінку начебто неналежної процесуальної поведінки останнього.

На переконання захисника, відсутність перекладача вказує на порушення всіх наявних передбачених законом прав особи, відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення.

Крім того, в судовому засіданні, незважаючи на клопотання адвоката ОСОБА_1, останній допитаний не був. Так, ОСОБА_3 був забезпечений послугами перекладача лише на друге судове засідання, в той час як на першому судовому засідання пояснення надавали представник потерпілої та свідок, розглядалося клопотання представника потерпілої. Так само і в другому судовому засіданні, незважаючи на наявність перекладача, суд не надав можливості присутній в судовому засіданні особі, що притягається до адміністративної відповідальності надати свої пояснення щодо обставин справи.

Разом з тим, ОСОБА_3 наполягав, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, він вимагав у працівників поліції забезпечити його послугами перекладача, в той час як останні нав`язували йому потерпілу ОСОБА_4 , як особу яка може здійснювати переклад ,незважаючи на той факт, що вони між собою мають конфлікт інтересів.

Захисник звертає увагу на те, що до матеріалів справи не додано відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, яке мало бути здійснено під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, судом було проігноровано та не розглянуто клопотання ОСОБА_2 про витребування такого відео.

Крім того, будь-яких доказів, які б вказували на те, що в діях ОСОБА_2 дійсно мали місце ознаки адміністративного правопорушення відсутні. Працівники поліції з незрозумілих причин відмовилися допитати свідка ОСОБА_5 . Крім того, суд в своїй постанові виклав неповний зміст показів свідка ОСОБА_5 , яка була допитана в судовому засіданні, не надав їм належної оцінки в своїй постанові, не вказав з яких причин не бере їх до уваги.

Натомість, судом першої інстанції було прийнято від представника потерпілої в якості належного та допустимого доказу смс переписку між особою зазначеною в скріншоті як « ОСОБА_6 » та іншою незазначеною особою, які датуються часом починаючи з 06 лютого незазначеного року по 29 квітня незазначеного року.

Звертає увагу, що суддею під час судового засідання, на його зауваження, що з даного доказу не вбачається, що переписка відбувалася саме між особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілою, неможливо зробити висновок, що вона належить за часом до обставин викладених в протоколі, та жодним чином не підтверджує зміст адміністративного правопорушення, який викладений в протоколі. Так, навіть проаналізувавши дану переписку з неї не вбачається, що особа, яка зазначена в скріншотах як « ОСОБА_6 » не здійснює будь-які дії, які б могли кваліфікуватися за ознаками ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат Чухраєва Н.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2025 року по справі №757/27568/25-п - залишити без задоволення. Зазначену постанову залишити без змін.

Зазначає про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

По-перше, дії поліції під час складання протоколу були правомірними, оскільки протокол містить підпис посадової особи, яка його склала, і за відсутності підпису особи, щодо якої складено протокол, у протоколі було письмово зафіксовано факт такої відмови, що й було належним чином виконано інспектором поліції у протоколі ВАД №284912 від 28.05.2025 року.

По-друге, відсутність перекладача на момент складання протоколу не порушує права апелянта, оскільки він не заявляв клопотання про переклад.

По-третє, дії ОСОБА_2 мають систематичний характер домашнього насильства.

Зазначає, що вина ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи, а його дії підлягають адміністративному правопорушенню.

Всі доводи апелянта щодо порушення прав при складанні протоколу, відсутності перекладача, належного допиту та заперечення ознак психологічного насильства не підтверджується матеріалами справи.

Вказує, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а постанова Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2025 року повинна бути без змін, що забезпечить дотримання законності на належну охорону прав потерпілої особи.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні надала пояснення, в яких вказала, що після припинення спільного проживання з ОСОБА_7 у листопаді 2024 року конфліктів між ними не виникало, однак із січня 2025 року він почав здійснювати щодо неї психологічний тиск. Зокрема, висував вимоги щодо її особистого життя, контролював коло спілкування та перебування гостей, вимагав звітувати про них, телефонував по відеозв`язку, погрожував забрати дитину та встановлював умови щодо спілкування з нею. Також зазначила, що ОСОБА_3 безпідставно викликав працівників поліції, зокрема через незначне запізнення під час передачі дитини, пропонував передавати дитину стороннім особам або самостійно відправляти її на таксі, незважаючи на її малолітній вік, а одного разу до її помешкання прибули дві невідомі їй особи, які представились адвокатами ОСОБА_1 для отримання дитини. Крім того, потерпіла вказала, що ОСОБА_3 неодноразово телефонував їй та її батькам у нічний час, надсилав численні повідомлення, приходив до місця її проживання, вимагав передати дитину, через що вона була змушена викликати поліцію. Також їй стало відомо, що до її місця проживання приходили невідомі особи які та перебували біля її автомобіля. Щодо події 28 травня 2025 року потерпіла пояснила, що ОСОБА_3 прибув разом із двома невідомими їй особами, після чого було викликано поліцію. Зазначила, що це був уже п`ятий виклик поліції за пів року, однак раніше протоколи про адміністративне правопорушення не складалися. На думку потерпілої, описані дії ОСОБА_8 носили систематичний характер та тривали починаючи із січня 2025 року.

ОСОБА_3 в судові засідання не з`являвся, однак його захисник подала письмові пояснення, у яких виклала його позицію. Зазначає, що ОСОБА_3 через відсутність перекладача відмовився від надання пояснень під час складання матеріалів справи. Також звертає увагу на те, що у зв`язку із забороною в`їзду на територію України він позбавлений можливості особисто викласти свою позицію, у зв`язку з чим захисник передає суду його пояснення. За змістом останніх, ОСОБА_3 не заперечує, що сторони проживали однією сім`єю, мають спільну малолітню дитину, а після припинення спільного проживання дитина залишилася проживати з матір`ю. При цьому зазначає, що спочатку конфліктів між сторонами не виникало, однак після того, як він почав проживати з іншою жінкою, потерпіла стала перешкоджати його спілкуванню із сином, відмовляти у зустрічах та відмовлятися від отримання аліментів. На підтвердження своєї позиції посилається на наявне в матеріалах справи листування щодо його участі у вихованні дитини, а також на вчинення ним дій, спрямованих на сплату аліментів через приватного нотаріуса. Крім того, захисник заперечує твердження потерпілої про намір ОСОБА_8 поставити її під повний контролем шляхом укладення договору, зазначаючи, що до суду першої інстанції були надані примірники відповідних угод. Також звертає увагу на те, що потерпіла має вищу юридичну освіту, тривалий час працювала прокурором та наразі здійснює адвокатську діяльність, у зв`язку з чим є більш обізнаною в українському законодавстві, ніж ОСОБА_3 як громадянин Канади.

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному чи фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

В судовому засіданні апеляційного суду 26.01.2026 р. було задоволено клопотання представника потерпілої - адвоката Чухраєвої Н.С. про допит свідка лейтенанта поліції ОСОБА_9 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що є особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. Повідомив, що на лінію «102» надійшло повідомлення про вчинення домашнього насильства, після чого він разом із напарником прибув за місцем виклику. Потерпіла повідомила, що її колишній співмешканець телефонує їй, погрожує, переслідує та направляє до неї невідомих осіб, а також надала фотографії, аудіозаписи та інформацію про численні дзвінки їй і її родичам у нічний час. Після оцінки ризиків рівень небезпеки було визначено як низький, від потерпілої прийнято заяву та відібрано пояснення. Свідок зазначив, що під час оформлення матеріалів до місця події прибув ОСОБА_3 разом із двома особами, одна з яких представилася його адвокатом та надала довіреність. Зауважень чи клопотань вони не заявляли. На запитання суду щодо забезпечення права ОСОБА_2 на переклад свідок пояснив, що запросив працівника поліції Зайка М.О. , який володіє англійською мовою та перекладав спілкування. Однак ОСОБА_3 відмовився знайомитися зі своїми правами, надавати пояснення та отримувати копію протоколу, посилаючись на відсутність сертифікованого перекладача. Його адвокат повідомила, що будь-які рішення прийматимуться виключно самим ОСОБА_7 . За словами свідка, під час оформлення матеріалів ОСОБА_3 та його представники на контакт не йшли, будь-яких пояснень не надавали. Також зазначив, що свідків не було.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 травня 2025 року о 10:00, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 вчинив стосовно ОСОБА_4 , з якою має спільну дитину, домашнє насильство психологічного характеру, а саме: переслідував, здійснював надмірний контроль над діями потерпілої, що призвело до втручання у її особисте життя, таким чином порушив вимоги ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з зібраних по справі доказів у їх сукупності, а саме: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №284912 від 28.05.2025 (а.с.1); даних рапорту (а.с.3-4); заяви ОСОБА_4 (а.с.5); даних копії термінового заборонного припису (а.с.6); даних копії форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.7-8).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про істотні порушення права ОСОБА_2 на захист під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи судом першої інстанції апеляційний суд вважає безпідставними.

Як убачається з показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , який є особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, після прибуття працівників поліції ОСОБА_3 прибув разом із двома особами, одна з яких представилася його адвокатом. На прохання щодо забезпечення перекладу було запрошено працівника поліції Зайка М.О. , який володіє англійською мовою та здійснював переклад під час спілкування. Водночас ОСОБА_3 відмовився знайомитися зі своїми правами, надавати будь-які пояснення та отримувати копію протоколу, мотивуючи це відсутністю сертифікованого перекладача. При цьому його адвокат повідомила, що будь-які рішення прийматимуться виключно самим ОСОБА_7 . Жодних клопотань чи зауважень щодо змісту протоколу або порядку його складання ні ОСОБА_3 , ні його представники не заявляли.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується твердження захисника про те, що працівники поліції позбавили ОСОБА_2 можливості реалізувати право на захист. Навпаки, зібрані у справі докази свідчать, що саме ОСОБА_3 добровільно відмовився від надання пояснень та отримання копії протоколу, пов`язуючи це виключно зі своїм небажанням спілкуватися без сертифікованого перекладача.

Посилання апелянта на те, що права ОСОБА_2 були порушені під час судового розгляду, оскільки він не був допитаний судом першої інстанції, апеляційний суд вважає безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови, з метою забезпечення права особи на захист суд першої інстанції залучив професійного перекладача, забезпечив участь захисника, який ознайомився з матеріалами справи та мав достатній час для підготовки правової позиції, а права, передбачені ст. 268 КУпАП, були реалізовані під час судового розгляду. Ненадання особою пояснень не свідчить про порушення судом її права на захист, оскільки таке право є диспозитивним і реалізується за волевиявленням самої особи.

Відсутність відеозапису не спростовує встановлених судом обставин та не свідчить про недоведеність вини ОСОБА_2 , оскільки його вина підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції, та апеляційним судом.

Доводи захисника про відсутність належних доказів вчинення домашнього насильства також спростовуються матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_4 послідовно пояснила, що починаючи із січня 2025 року ОСОБА_3 систематично контролював її особисте життя, вимагав повідомляти про місце перебування та коло спілкування, здійснював численні телефонні дзвінки, у тому числі в нічний час, погрожував забрати дитину, безпідставно викликав поліцію, направляв до неї сторонніх осіб та іншим чином здійснював психологічний тиск. Зазначені обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9 , який підтвердив, що потерпіла під час звернення до поліції повідомляла про переслідування, погрози, численні дзвінки та надала відповідні матеріали, зокрема фотографії, аудіозаписи й інформацію про нічні телефонні дзвінки.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що наведені потерпілою обставини характеризують не окремий конфлікт між батьками щодо участі у вихованні дитини, а тривалу модель поведінки, спрямовану на встановлення контролю над потерпілою, втручання в її особисте життя та психологічний вплив, що відповідає ознакам психологічного домашнього насильства.

Посилання захисника на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв як доказ роздруківку листування між особою, зазначеною як « ОСОБА_6 », та іншою особою, також не є підставою для скасування постанови.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції не поклав зазначену переписку в основу висновку про винуватість ОСОБА_2 як єдиний чи вирішальний доказ. Висновок про доведеність його вини зроблено за результатами оцінки всієї сукупності зібраних у справі доказів, які є взаємоузгодженими, послідовними та в своїй сукупності підтверджують систематичне здійснення ОСОБА_7 психологічного тиску, переслідування та надмірного контролю за потерпілою.

При цьому суд звертає увагу, що навіть у разі незгоди сторони захисту з оцінкою зазначеної переписки, це не спростовує інших доказів, які підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а відтак не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Також доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки показань свідка ОСОБА_5 спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, показання вказаного свідка стосувалися виключно події 28 травня 2025 року та зводилися до того, що ОСОБА_3 лише мав намір побачитися з дитиною. Водночас інкриміноване йому адміністративне правопорушення не обмежувалося лише зазначеним епізодом, а полягало у систематичному психологічному насильстві, яке, як встановлено судом першої інстанції, проявлялося у переслідуванні потерпілої, здійсненні постійного контролю за її особистим життям, численних телефонних дзвінках та повідомленнях, у тому числі в нічний час, а також інших діях психологічного впливу протягом тривалого періоду. За таких обставин показання свідка ОСОБА_5 не спростовують встановлених судом обставин та не ставлять під сумнів висновок про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б свідчили про неповноту судового розгляду, неправильне встановлення фактичних обставин справи чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. По суті вони зводяться до незгоди сторони захисту з оцінкою доказів та спрямовані на їх переоцінку без наведення об`єктивних даних, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини. Підстав для іншої оцінки досліджених доказів апеляційний суд не вбачає, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції чи закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Орещенко Лесі Анатоліївни - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева