Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №369/5631/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 369/5631/26 Апеляційне провадження № 33/824/3731/2026Головуючий у суді першої інстанції - Перекупка Г.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Остапчуком Олександром Юрійовичем, на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Остапчук О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази зупинки та керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а долучений до матеріалів справи відеозапис Управління патрульної поліції в Київській області є недопустимим доказом, оскільки був надісланий додатково до матеріалів справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Остапчук О.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення апелянта та його захисника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваної постанови, з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 18.03.2026 о 20 год. 57 хв., керував транспортним засобом Daewoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Кільцева, 4А в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області з ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду в медичному закладі з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився, що зафіксовано на бодікамеру Motorola vb 400471671, 470592.

Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 618477 від 18.03.2026, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.03.2026, розписку ОСОБА_1 від 18.03.2026, рапорт поліцейського від 18.03.2026, відео на цифровому носії з бодікамери поліцейського з місця події, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, відхиляючи при цьому доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).

Зі змісту зазначеного вбачається, що у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія. Разом з тим, у разі наявності підстав вважати, що такі ознаки наявні, поліцейський пропонує водієві пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров`я, а водій зобов`язаний пройти такий огляд, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі-Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на те, що ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки, визначені у правовому полі законодавства держави Україна.

Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, дослідив наявний в матеріалах справи запис з бодікамер працівників поліції, яким зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом Daewoo Nexia. Під час зупинки транспортного засобу водію було запропоновано пройти огляд на визначення алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, в результаті якого стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не підтвердився. Також, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі, у зв`язку із наявністю ознак стану наркотичного сп`яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився. Водночас, ОСОБА_1 не заперечувався факт уживання наркотичних засобів за кілька днів до зупинки працівниками поліції.

У свою чергу, слід вказати, що вимога працівника поліції щодо проходження огляду на визначення стану наркотичного чи іншого сп`яніння, в разі зупинки транспортного засобу та наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язковою для виконання, задля спростування чи підтвердження відповідного стану сп`яніння.

Встановлені обставини у своїй сукупності у межах даної справи свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Nexia, оскільки останній жодного разу не заперечив своєї причетності до названого автомобіля, а також не вказував на те, що не керував транспортним засобом, що об`єктивно підтверджується відеозаписами, що наявні в матеріалах справи, які є належними, допустимими та достатніми доказами.

Посилання на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис Управління патрульної поліції в Київській області є недопустимим доказом, оскільки був надісланий додатково до матеріалів справи та відсутні дані про його достовірність, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки зазначений відеозапис був надісланий Управлінням патрульної поліції у Київській області в опечатаному конверті, відтак такий доказ був отриманий з належного процесуального джерела, уповноваженого на складення протоколів, який сумніву в апеляційного суду не викликає.

Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також повно з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, є доведеною поза розумним сумнівом.

При цьому, докази, покладені судом першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з цим, апеляційний суд не погоджується із накладеним судом першої інстанції на ОСОБА_1 адміністративним стягненням, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції враховував особу правопорушника та характер правопорушення.

Водночас, судом першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами не було враховано, що ОСОБА_1 не видавалося посвідчення водія відповідної категорії, про що зазначено у рапорті старшого лейтенанта поліції Олександра Бондаренка, у зв`язку із чим ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.

Відповідно до п.28 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Таким чином, враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення в частині накладеного адміністративного стягнення та застосувати до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять) грн., без позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, оскільки ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія та відповідно не набув права керування транспортними засобами.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Остапчуком Олександром Юрійовичем - залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - змінити в частині накладення адміністративного стягнення та застосувати до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять) грн.

В іншій частині постанову Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук