Постанова від 20 листопада 2024 р. у справі №359/3252/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 359/3252/24

Апеляційне провадження

№ 33/824/4394/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Яковенко Ольги Миколаївни на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2024 року (суддя Ткаченко Д.В.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605грн 60 коп.

Постановою судді визнано доведеним, що 19 березня 2024 року о 13 год. 00 хв. по вул. Олександрівська у с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Dodge Dart2, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, порушенням мови, тремтіння пальців рук. Від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння в присутності двох свідків він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко О.М. просить постанову судді скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Яковенко О.М. зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що 19 березня 2024 року ОСОБА_1 керував автомобілем «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , під час зупинки його працівниками поліції. Більше того, допитаний суддею місцевого суду поліцейський ОСОБА_2 зазначив, що чітко не бачив, що саме ОСОБА_1 був за кермом, однак зробив таке припущення. Не зафіксовано факту керуванням ОСОБА_1 вказаним автомобілем і на долученому до матеріалів справи відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції.

Адвокат Яковенко О.М. стверджує, що саме у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не керував автомобілем в момент його зупинки працівниками поліції, він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Також, адвокат Яковенко О.М. зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, перелічених у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, у направленні

ОСОБА_1 для проходження огляду у лікаря-нарколога вказані ознаки наркотичного сп`яніння, що відрізняються від тих, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім цього, у самому направленні працівниками поліції невірно зазначено назву медичної установи, до якої мав бути направлений ОСОБА_1 , оскільки єдиною такою установою в тому регіоні є КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування». Крім цього, працівники поліції, всупереч вимогам ч. 3 ст. 266 КУпАП, не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Адвокат Яковенко О.М. посилається на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції не є безперервний та має розбіжності в часі з протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що правопорушення вчинено о 13 год. 00 хв., тоді як відеозапис розпочинається о 13 год. 10 год., відтак його не можна визнати належним та допустимим доказом.

Крім цього, адвокат Яковенко О.М. вважає, що через вказані розбіжності у часі та наявні скорочення, зокрема у найменуванні посади працівника поліції, протокол про адміністративне правопорушення також є неналежним та недопустимим доказом.

Також, адвокат Яковенко О.М. вважає, що суддя місцевого суду безпідставно проігнорував покази свідка ОСОБА_3 , у той же час прийнявши до уваги покази поліцейського ОСОБА_2 , незважаючи на те, що останній повідомив, що не бачив чи дійсно ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля. Крім цього, суддя місцевого суду самостійно здійснив збір доказів у даній справі, а саме судового рішення у справі № 359/3254/24, яке не надавалось жодною із сторін, пославшись на нього у своїй постанові.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції адвокат Яковенко О.М. доводи апеляційної скарги підтримала, додавши, що на відеозаписі ОСОБА_1 знаходиться саме з правого боку автомобіля, де розташовано пасажирське місце, при цьому ОСОБА_1 факт керування автомобілем та вживання наркотичних речовин не визнавав.

ОСОБА_1 під час розгляду справи апеляційним судом зазначив, що за описаних у протоколі про адміністративне правопорушення подій, автомобілем він не керував, а був пасажиром.

Також, ОСОБА_1 пояснив, що спершу їх зупинили біля блокпосту, потім попросили переставити автомобіль, а в подальшому відправили ОСОБА_4 , який був за кермом, до медичного закладу для проходження огляду. Він же від поїздки до лікаря-нарколога відмовився, оскільки сильно хвилювався та не розумів чому йому висувають таку вимогу.

Допитаний апеляційним судом свідок ОСОБА_4 повідомив, що у березні 2024 року (точної дати не пам`ятає) їхав разом з ОСОБА_1 на автомобілі «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом автомобіля був він. На блокпосту біля села Вишеньки Бориспільського району їх зупинили поліцейські та в ході спілкування зазначили, що він дуже блідий, тому йому слід проїхати до лікаря-нарколога для встановлення факту перебування у стані наркотичного сп`яніння. Він на пропозицію поліцейських погодився, після чого вони з`їздили до лікарні, він здав тест та повернувся назад.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Яковенко О.М., які підтримали апеляційну скаргу, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, заслухавши покази свідка ОСОБА_4 , вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування

обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 020615від 19 березня 2024 року, в цей день о 13 год. 00 хв. по вул. Олександрівська у селі Гнідин, Бориспільського району, Київської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (с.с.2).

Підписуючи протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначив, що не хоче гаяти свій час, оскільки був затриманий вже на годину.

Також в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння до спеціалізованого закладу охорони здоров`я, а саме КНП БЛІЛ, в якому ОСОБА_1 зазначив, що від поїздки до медичного закладу та проходження медичного огляду він відмовляється (с.с.7).

У наданих письмових поясненнях свідок ОСОБА_5 зазначив, що 19 березня 2024 року о 13 год. 30 хв. в селі Гнідин по вул. Олександрівська він став свідком того, як ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти медичне освідування на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі у встановленому законом

порядку категорично відмовився (с.с.11).

Аналогічні пояснення надала свідок ОСОБА_6 (с.с.12).

Крім цього, в матеріалах наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1694957 від 19 травня 2024 року, згідно якої водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1.б) Правил дорожнього руху, а саме за керування 19 березня 2024 року о 13 год. 46 хв. транспортним засобом «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Олександрівська у селі Гнідин без реєстраційних документів (с.с.8).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

Відповідно до приписів п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).

Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак, зокрема, наркотичного сп`яніння, пропозиція водієві пройти огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану наркотичного сп`яніння. У разі відмови водія від проходження огляду, фіксація цієї відмови відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 ).

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункт 4).

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3).

При цьому, підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп`яніння, перелік яких визначених у пунктах 3, 4 розділу І Інструкції.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, у ОСОБА_1 працівник поліції виявив наступні ознаки наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук.

Частинами 2 та 3 статті 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність спеціальних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, для огляду на стан наркотичного сп`яніння поліцейським, огляд водія, у якого наявні ознаки наркотичного сп`яніння, проводиться у закладі охорони здоров`я.

Із переглянутих у судовому засіданні відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що працівники поліції дійсно спілкуються з ОСОБА_1 , який не перебуває в автомобілі, разом з тим факт керування транспортним засобом він не заперечує.

Також, з переглянутих відеозаписів вбачається, що поліцейським було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння та роз`яснено наслідки такої відмови.

Проте, з відеозапису «VID240319-132522F-000000-000000-0005» вбачається, що ОСОБА_1 чітко висловив свою відмову від проходження огляду у присутності свідків (03:01 хв. відеозапису).

Доводи апеляційної скарги про те, що наданий суду відеозапис подій не є безперервним і на ньому не зафіксовано рух транспортного засобу, не може бути підставою для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до положень ст. 266 КУпАП до матеріалів справи долучається відеозапис проведення огляду водія на стан сп`яніння, а не повний запис спілкування працівника поліції з водієм.

Водночас, ОСОБА_1 та його захисник не заявляли клопотання про витребування повного відеозапису його спілкування з працівниками поліції, якщо вважали, що на нього зафіксовані обставини, які спростовуються викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини.

Посилання захисника на наявність розбіжностей в 10 хвилин між часом вчинення

правопорушення, зазначеним у протоколі, та початком відеозапису, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене правопорушення.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, спростовуються постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 19 березня 2024 року, згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за керування транспортним засобом «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , без реєстраційних документів.

Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 пояснив, що він постанову працівника поліції не оскаржував та сплатив штраф за вказане адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку та розмірі, що свідчить про визнання ним факту керування вказаним транспортним засобом за обставин, викладених у цій постанові, а саме 19 березня 2024 року по вул. Олександрівська в селі Гнідин, тобто саме в той час та у тому місці, де відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 020615.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у судовому засіданні працівник поліції ОСОБА_2 не підтвердив перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу під час його зупинки, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції, коли за його кермом перебував ОСОБА_4 , транспортний засіб був переміщений з блокпосту, на якому його зупинили, далі по вулиці, що також підтверджується відеозаписом досліджуваних подій, з якого вбачається, що спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 відбувається не на блокпосту.

Апеляційний суд вважає, що пояснення свідка ОСОБА_4 про те, що саме він керував транспортним засобом «Dodge Dart», д.н.з. НОМЕР_1 , не спростовують обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , оскільки з постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 травня 2024 року у справі № 359/3254/24 вбачається, що ОСОБА_4 керував вказаним транспортним засобом 19 березня 2024 року об 11 год. 30 хв., тобто за півтори години до описаних у протоколі годин, та в іншій локації, а саме у селі Вишеньки по вул. Центральній.

З обставин даної справи та пояснень поліцейського Седюка В.С. встановлено, що ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля після того, як ОСОБА_4 працівники поліції повезли до медичного закладу для огляду на стан наркотичного сп`яніння, а вони з ОСОБА_3 залишилися чекати в автомобілі.

При цьому, апеляційний суд не вважає, що дослідження суддею місцевого суду змісту судового рішення в іншій справі про адміністративне правопорушення є порушенням принципу змагальності та свободи у поданні доказів, передбаченого ст. 129 Конституції України.

У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів,

викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу того, що у направленні ОСОБА_1 на огляд у лікаря-нарколога посада працівника поліції та назва лікарської установи зазначені не повністю, а скорочено, оскільки це не має правового значення для справи та не свідчить про неналежність протоколу.

Апеляційний суд зазначає, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не є доказом у даній справі, а є документом, на підставі якого лікарем здійснюється огляд особи на стан сп`яніння.

Відповідно до положень статті 266 КУпАП пропозиція водієві пройти огляд на стан сп`яніння та відмова від проходження такого огляду, що складає склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягають фіксації на технічні засоби, які наявні у поліцейського, або підтверджуються поясненнями свідків цих подій.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відповідно до положень частини 3 статті 266 КУпАП, є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалося вище, відсутні спеціальні засоби, які дозволені до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, для огляду на стан наркотичного сп`яніння поліцейським, а тому такий огляд здійснюється тільки у закладі охорони здоров`я.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Під час судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що останній своїх обов`язків не виконав і вимог Правил дорожнього руху не дотримався.

Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 020615 від 19 березня 2024 року з достатньою повнотою досліджені суддею першої інстанції на виконання вимог ст. 280 КУпАП, а тому висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху є правильним, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, покарання призначене у межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, порушень норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Яковенко

Ольги Миколаївни залишити без задоволення, постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт