Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №357/11363/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11363/26

Провадження № 2-а/357/418/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Ільницька І. П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 963/2026 від 21.04.2026.

В обґрунтування позову зазначив, що 21 квітня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Про дану постанову він дізнався лише 22.06.2026 отримавши інформації від ДВС щодо можливого блокування рахунку.

24 червня 2026 року позивач отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2026 ВП № 81247387 та копію постанови № 963/2026 від 21.04.2026.

З постанови вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не мав при собі військово-обліковий документ і не пред`явив його за вимогою уповноваженої особи. Вважає, що зазначена постанов винесена незаконно, всупереч діючого законодавства та підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що надав уповноваженій особі військово-обліковий документ. Крім того зазначив, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи, був позбавлений можливості давати свої пояснення по справі та отримати правову допомогу.

Крім того, зазначив, що згідно примітки до статтей 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Про свідчить витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 03 липня 2026 року після усунення недоліків позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано ІНФОРМАЦІЯ_1 надати до суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав ухвалу про відкриття провадження в справі 13 липня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

04 серпня 2026 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_3 з проханням відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 07 квітня 2026 року близько 18 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа та не пред?явив його на вимогу уповноваженої особи. За вказаним фактом 07 квітня 2026 року уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення серії БРТЦ № 963 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі зазначені: дата, час і місце вчинення правопорушення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; зміст виявленого правопорушення; норма законодавства, яку порушено; правова кваліфікація правопорушення; відомості про свідків; роз`яснення прав, передбачених статтею 268 КУпАП і статтею 63 Конституції України; дата, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім протоколу, обставини відсутності у позивача військово-облікового документа та його не пред`явлення на вимогу уповноваженої особи зафіксовано в акті про відсутність військово-облікового документа від 07 квітня 2026 року.

Позивач відмовився від підписання протоколу та отримання його другого примірника. Факт відмови зафіксований безпосередньо у протоколі та засвідчений підписами двох присутніх свідків. У протоколі також зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 21 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , 21 квітня 2026 року матеріали справи розглянуто начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду винесено постанову № 963/2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Під час розгляд справи враховано протокол про адміністративне правопорушення, акт про відсутність військово-облікового документа, пояснення позивача та інші матеріали адміністративної справи.

Щодо обов`язку мати при собі та пред`являти військово-обліковий документ Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського. Зазначена норма встановлює два взаємопов`язані обов`язки: мати військово-обліковий документ при собі; пред`явити його на вимогу уповноваженої особи.Виконання цього обов?язку передбачає фактичну наявність у громадянина військово-облікового документа в паперовій або електронній формі під час проведення перевірки та можливість його безпосереднього пред`явлення уповноваженій особі.

Перебування документа вдома, наявність його копії в іншому місці або можливість отримання певних персональних даних із державного реєстру не є виконанням установленого законом обов`язку мати при собі та пред`являти військово-обліковий документ.

У письмових поясненнях, внесених до протоколу від 07 квітня 2026 року, позивач

зазначив, що відповідні документи перебували вдома біля місця проведення перевірки.

Отже, власні письмові пояснення позивача підтверджують, що на момент перевірки військово-облікового документа при собі він не мав та уповноваженій особі його не пред`явив Твердження позовної заяви про те, що позивач нібито надав уповноваженій особі копію військово-облікового документа, суперечить змісту його письмових пояснень, наданих безпосередньо під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення. Жодного належного та допустимого доказу фактичного пред`явлення 07 квітня 2026 року військово-облікового документа в паперовій чи електронній формі позивачем до позову не додано.

Щодо посилання позивача на відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач посилається на примітку до статті 210 КУпАП та зазначає, що відповідач мав можливість отримати його персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційними системами та реєстрами.

Однак предметом адміністративного правопорушення у цій справі є не ненадання позивачем персональних даних, які могли бути отримані відповідачем з інших державних інформаційних ресурсів. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання встановленого частиною шостою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язку мати при собі військово-обліковий документ і пред`явити його на вимогу уповноваженої особи.

Можливість перевірки окремих персональних даних у державному реєстрі не припиняє та не замінює законодавчо встановленого обов`язку громадянина мати при собі військово-обліковий документ. Військово-обліковий документ може бути сформований в електронній формі та пред`явлений за допомогою відповідного електронного засобу. Проте матеріали справи не містять відомостей про пред`явлення позивачем 07 квітня 2026 року військово-облікового документа ані в паперовій, ані в електронній формі.

Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, відповідач у встановленні судом строки подав відзив на позов, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В силу вимог ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

07.04.2026 стрілець 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 солдат ОСОБА_4 склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст 210-1 КУпАП серії БЦРТЦК №963 згідно якого відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років в період проведення мобілізації зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ.

07.04.2025 близько 18 год 00 хв в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою поліцейського в особливий період, порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно протоколу повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год 00 хв 21.04.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно пояснень особи, яка притягається до відповідальності, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення «оригінали документів (військово обліковий документ, паспорт, військовий квиток є в наявності, а працівники поліції не надали можливості їх надати, тому що вони знаходяться вдома біля місця самої перевірки.

Факт вчиненого правопорушення та відмови від підписання протоколу підтверджують свідки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та свідок ОСОБА_5 (прізвище нечитабельне) ІНФОРМАЦІЯ_7 .

21.04.2026 Начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 , полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 963/2026 якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000,00 грн.

Зі змісту постанови, встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 07.04.2026 близько 18:00 год по АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою поліцейського, в особливий період, порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.1ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яка передбачає, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач вказував, що позивачем порушені вимоги частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац перший якої передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Аналогічні положення закріплені в абзаці третьому пункту 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила), які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Таким чином, позивач як громадянин України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язаний мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженої на це посадової особи.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення надав протокол про адміністративне правопорушення та Акт про відсутність військово-облікового документу від 07 квітня 2026 року, складений ОСОБА_4 .

Так, відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Окрім того, при складені постанови про порушення позивачем абзацу першого частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідач не надав доказів що під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 згідно із Законом України № 3633-IX від 11.04.2024. Тому, вказані вимоги підлягали застосуванню на час виникнення спірних правовідносин. Протокол про адміністративне правопорушення та постанова не місять такого посилання, як і інформації відносно свідків, які можуть підтвердити вчинення позивачем правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 74 КАС обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, саме фото- і відеофіксація процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації є доказом допущення позивачем інкримінованого йому порушення.

Всупереч цього, відповідач не надав доказів дотримання ним вказаних вимог абзацу другого частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не пред`явивши суду відповідні докази фото- і відеофіксації процесу перевірки документів позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правил військового обліку, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП є неправомірним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд звертає увагу на наявність порушень процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме наступних.

Згідно ст. 254 КУпАП Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 256 КУпАП У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Представник ТЦК вказав, що ОСОБА_1 відмовився від підписання та отримання протоколу, в присутності свідків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та свідка ОСОБА_6 (прізвище нечитабельне) ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Разом з тим, суд вважає недопустимим підписання протоколу в якості свідка особою, яка склала даний протокол, тобто ОСОБА_4 .

Крім цього, іншим свідком, зазначено також особу з місцем проживання: АДРЕСА_1 , що є адресою місце знаходження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також суд зазначає, що відповдіно до примітки до сь, 210 КУпАП., положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тому суд зазначає, що незважаючи на те, що в момент зупинки позивача при останньому не було при собі військово-облікових документів, співробітники ІНФОРМАЦІЯ_10 мали можливість ідентифікувати особу позивача шляхом отримання доступу до відповідних реєстрів, держателями яких є державні органи.

Оскільки відповідачем у справі, не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та правомірності прийняття постанови № 963/2026 від 21 квітня 2026 року, яка є предметом оскарження у даній справі, а тому приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, та враховуючи положення ст.62 Конституції України, ст.280, 251 КУпАП, ст.77 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо скасування постанови.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, у тому числі, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже суд вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень під час накладення адміністративного стягнення щодо позивача прийнято з порушенням вимог ст. 2 КАС України, що в свою чергу є підставою для його скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення, тому позов підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про стягнення судового збору суд вказує наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки справа, що розглядається, не є справою щодо накладення адміністративного стягнення (глава 22 КУпАП), а є адміністративною справою з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (накладення адміністративного стягнення) (стаття 286 КАС України).

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, що міститься в постанові від 21.01.2021 року у справі № 361/8616/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Частиною 2 пп.5 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становив 3328,00 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що предметом розгляду даної справи є правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становить 665,60 грн, який сплатив позивач, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ч. 2 ст. 19, ст. 65 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 210, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст. 5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.

Скасувати рішення суб`єкта владних повноважень – постанову від 21 квітня 2026 року № 963/2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 полковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, яким рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 . Місце знаходження: АДРЕСА_1 . Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

СуддяМ. М. Бебешко