Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №357/14610/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14610/26

1-кп/357/1194/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116030000330 від 06.08.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Узин, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,а саме:

- 04.04.2011 року вироком Білоцерківського міського суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.;

- 31.10.2014 року вироком Білоцерківського міського суду Київської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт;

- 24.02.2016 року вироком Білоцерківського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 389, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України, на 3 роки 24 дні позбавлення волі;

- 03.07.2017 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, на 3 роки 4 місяці позбавлення волі;

- 22.02.2018 року вироком Білоцерківського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;

13.06.2018 року вироком Білоцерківського міського суду Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільнений 02.03.2021 року по відбуттю строку покарання;

- 30.05.2022 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

- 07.06.2022 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- 03.07.2023 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ст. 395 КК України, із врахуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 3 роки 8 місяців позбавлення волі,

- 30.03.2026 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану на території України» зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану в Україні Указами Президента України неодноразово було продовжено, останній раз відповідно до Указу Президента України від 28.04.2026 № 4857-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.

Також, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року оголошено загальну мобілізацію та призов на військову службу у Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військові службу відповідно до закону. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_3 є військовозобов`язаним та відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено відсутність обставин, які б надавали ОСОБА_3 , право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Будучи військовозобов`язаним, ОСОБА_3 21 липня 2026 року, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , отримав під особистий підпис повістку №8368670 від 21 липня 2026 року про необхідність проходження 27 липня 2026 року медичного огляду в КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1», що за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 49.

Одночасно ОСОБА_3 був письмово попереджений від імені начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ухилення від виконання вимог військового обліку за ч. 1 ст. 337 КК України, а саме у недотриманні правил військового обліку та не проходження військово-лікарської комісії та був ознайомлений з текстом попередження про виконання вимог військового обліку про, що власноруч розписався.

Не зважаючи на свою обізнаність в обов`язку громадянина України проходити службу в лавах Збройних сил України, після отримання попередження, зробленого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, грубо порушуючи ст. ст. 1, 33, 34, 35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. п. 2, 5 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», п. п. 1, 4 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», п. 69 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку, за відсутності поважних причин, отримавши 21 липня 2026 року направлення до КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» на проходження військово-лікарської комісії та повістку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визначену дату та час не прибув, не повідомив про результат проходження військово-лікарської комісії, таким чином ухилився від військового обліку після попередження, зробленого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 337 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 19.08.2026 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, тобто в ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом дізнання встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом дізнання вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 337 КК України, а саме - ухилення військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання., раніше неодноразово судимий

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Суд зазначає, що санкцією ч. 1 ст. 337 КК України передбачені такі види покарань, як покарання штраф та виправні роботи. Однак, такий вид покарання, як виправні роботи, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 337 КК України, в даному конкретному випадку, не підлягає застосуванню, оскільки даний вид покарання повинен відбуватися за місцем роботи засудженого, а ОСОБА_3 офіційно не працює.

Таким чином, в даному конкретному випадку ОСОБА_3 можна призначити лише покарання у виді штрафу, яке передбачене санкцією обвинувачення.

Судом враховується, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 337 КК України ОСОБА_3 вчинив після постановлення вироку Оболонського районного суду м. Києва від 30.03.2026 року, але до повного відбуття покарання, а тому обвинуваченому необхідно призначити остаточне покарання, за сукупністю вироків, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України. Також, суд вважає необхідним, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Речові докази у провадженні відсутні.

Керуючись статтями 302, 369-371, 373, 374, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України та призначити покарання за ч 1 ст. 337 КК України - штраф в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30.03.2026 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання - штраф у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. та 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу, у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. виконувати самостійно.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя: ОСОБА_6