Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №640/12734/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/12734/19 суддя першої інстанції: Козачок І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі № 640/12734/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (далі - позивач, ПрАТ «КЦКБА») звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС), у якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0040081404 від 01.07.2019.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі № 640/12734/19 позов задоволено повністю; податкове повідомлення-рішення від 01.07.2019 № 0040081404 визнано протиправним та скасовано; на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуто судовий збір у розмірі 7 453,92 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкова накладна № 23 від 23.10.2018 була зареєстрована у встановлений законом строк, а допущена платником технічна помилка в її даті не впливала на обсяг або виконання податкових зобов`язань позивача і не перешкоджала належній ідентифікації господарської операції, у зв`язку з чим не могла бути підставою для висновку про відсутність реєстрації податкової накладної та для застосування штрафної санкції.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДПС звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що позивач, виявивши технічну помилку в даті складеної ним податкової накладної № 23 від 23.10.2018, повинен був відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (далі - ПК України) скласти та зареєструвати розрахунок коригування, а не реєструвати «нову» податкову накладну від 25.10.2018 з тією ж номенклатурою товару.

Апелянт наголошує, що моментом виникнення податкових зобов`язань позивача є дата зарахування коштів на його банківський рахунок - 25.10.2018, і саме з цією датою закон пов`язує обов`язок платника скласти та своєчасно зареєструвати податкову накладну. Невиконання цих зобов`язань утворює склад податкового правопорушення незалежно від подальшого проведення розрахунків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Хмельницького окружного адміністративного суду.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому зазначив, що пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі - Порядок № 1307), виправлення дати складення та порядкового номера податкової накладної шляхом розрахунку коригування прямо заборонено, а тому у позивача була відсутня правова й технічна можливість вчинити дію, про невиконання якої зазначає відповідач.

Крім того, позивач звернув увагу на суперечність між висновком акта перевірки про відсутність реєстрації податкової накладної від 25.10.2018 та доводом апеляційної скарги про існування такої накладної, яку нібито необхідно було скоригувати, а також на непропорційність застосованої санкції у розмірі 496 928 грн характеру допущеного порушення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 розгляд апеляційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 04.12.2025 о 12 год 40 хв.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, а на підставі розпорядження керівника апарату № 5732 від 08.06.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 640/12734/19.

Після повторного автоматизованого розподілу справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 розгляд апеляційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 18.08.2026 о 14 год 30 хв.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання 18.08.2026 не відбулось, у зв`язку з чим сторони подали клопотання про розгляд скарги без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

між ПрАТ «КЦКБА» (постачальник) та Державним підприємством «Антонов» (далі - ДП «Антонов», замовник) 23.02.2018 укладено договір № 042-17М на виготовлення та постачання продукції на суму 1 209 600 грн. Пунктом 4.2 вказаного договору передбачалось здійснення замовником 100-відсоткової попередньої оплати вартості товару протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку, а пунктом 4.3 - що датою оплати вважається дата відмітки банку на платіжному дорученні замовника про переказ коштів.

Додатковою угодою № 1 від 05.10.2018 сума договора була збільшена до 5 963 136 грн, у тому числі ПДВ 993 856 грн.

Так, на підставі додаткової угоди № 1 позивач 10.10.2018 виписав ДП «Антонов» рахунок на оплату № 94-М на суму 5 963 136 грн, у тому числі ПДВ 993 856 грн, а ДП «Антонов» платіжним дорученням № 7957 від 23.10.2018 перерахувало позивачу кошти в зазначеній сумі, які, як убачається з виписки з клієнт-банку і не заперечується жодною зі сторін, фактично надійшли на банківський рахунок позивача 25.10.2018.

Позивач виписав податкову накладну № 23, зазначивши в ній як дату складення 23.10.2018 - дату оформлення платіжного доручення ДП «Антонов», а не дату фактичного зарахування коштів на власний банківський рахунок (25.10.2018).

Ця податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) 14.11.2018, що підтверджується квитанцією № 1 від 15.11.2018.

Як встановлено судовим розглядом, іншої (окремої) податкової накладної за цією господарською операцією позивач не виписував і не реєстрував, а у період з 23 по 25 жовтня 2018 року на рахунок позивача від ДП «Антонов» надійшла лише одна транзакція на суму 5 963 136 грн.

У податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року № 9255445518, позивачем було відображено податкові зобов`язання за операцією з ДП «Антонов» у сумі ПДВ 993 856 грн на підставі податкової накладної від 23.10.2018 № 23.

Проте 19.03.2019 ДП «Антонов» подало до податкової декларації з ПДВ за лютий 2019 року додаток 8 - заяву про допущення позивачем як продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення граничних термінів її реєстрації в ЄРПН, у якій зазначило, що зареєстрована позивачем податкова накладна № 23 від 23.10.2018 містить помилку у визначенні дати її складення.

Відомості про цю заяву отримано ГУ ДПС листом Офісу великих платників податків ДПС № 8085/7/28-10-42-01-11 від 18.03.2019.

На підставі підпункту 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тобто саме у зв`язку з надходженням наведеної заяви-скарги покупця, ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 534/26-15-14-04-02/33096208 від 29.05.2019.

За змістом акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, пункту 18 Порядку № 1307 «в частині відсутності реєстрації податкової накладної від 25.10.2018 року на загальну суму 5 963 136 грн, у т.ч. ПДВ 993 856 грн» на контрагента-покупця ДП «Антонов» у ЄРПН.

На підставі вказаних висновків 01.07.2019 ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0040081404, яким до позивача застосовано у розмірі 496 928 грн, що становить 50 відсотків згаданої суми податку на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом. Отже, протиправність дії чи бездіяльності є обов`язковою умовою для визнання її правопорушенням і, як наслідок, для застосування відповідальності за вчинене порушення.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України на платника податку покладено обов`язок на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін; серед обов`язкових реквізитів податкової накладної, визначених цим пунктом, зазначено, зокрема, дату її виписування. Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України розрахунок коригування до податкової накладної складається, зокрема, у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, а також (абзац сьомий цього пункту) у випадку виправлення помилок, допущених при складенні податкової накладної, не пов`язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг. Разом з тим пунктом 21 Порядку № 1307 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прямо встановлено, що виправлення даних щодо дати складення податкової накладної та її порядкового номера шляхом складення розрахунку коригування не допускається.

Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі надходження скарги покупця про ненадання йому продавцем товарів/послуг податкової накладної або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або про порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Статтею 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано питання відповідальності за порушення у сфері реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Зокрема, пунктом 120-1.1 цієї статті встановлено відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН у вигляді штрафу, розмір якого залежить від тривалості такого прострочення та становить від 10 до 50 відсотків суми ПДВ, зазначеної у відповідній податковій накладній або розрахунку коригування: 10 відсотків - у разі затримки реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків - від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків - від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків - від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків - у разі затримки на 366 і більше календарних днів.

Водночас пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України передбачено спеціальний порядок відповідальності за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкової накладної та/або розрахунку коригування, зазначеної у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу. У такому випадку застосовується штраф у розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з ПДВ, зазначеної у відповідній податковій накладній або розрахунку коригування, а якщо податкову накладну взагалі не складено - від суми ПДВ, нарахованого за відповідною операцією. При цьому, якщо реєстрація податкової накладної або розрахунку коригування не здійснена і після спливу 10 календарних днів з дня отримання платником відповідного податкового повідомлення-рішення, до нього застосовується додатковий штраф у такому ж розмірі - 50 відсотків відповідної суми ПДВ.

Окремий вид відповідальності передбачено пунктом 120-1.3 статті 120-1 ПК України за допущення продавцем товарів або послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України, якщо такі помилки виявлені контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за заявою покупця. У такому випадку на продавця накладається штраф у фіксованому розмірі 170 грн із одночасним обов`язком виправити відповідні помилки. Якщо ж платник податку - продавець не виконує відповідне податкове повідомлення-рішення протягом 10 календарних днів з дня його отримання, застосовується додатковий штраф у розмірі від 10 до 100 відсотків суми ПДВ, зазначеної у податковій накладній, залежно від тривалості періоду невиправлення допущених помилок.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідно до частини другої статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи цей спір, колегія суддів ураховує сформовану Верховним Судом практику застосування наведених норм права до подібних правовідносин.

Так, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 805/4998/16-а суд визнав відсутніми підстави для застосування штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних, оскільки первісно складені податкові накладні були своєчасно подані на реєстрацію та прийняті Єдиним реєстром податкових накладних, а їх подальше виправлення було зумовлене виключно помилкою у даті складання. При цьому Верховний Суд урахував, що така помилка не вплинула на кількісні та вартісні показники господарських операцій, а тому подальше подання розрахунку коригування та нових податкових накладних із правильною датою не свідчило про несвоєчасність первісної реєстрації.

Встановлені у цій справі обставини є не менш, а за певними ознаками більш сприятливими для позивача, ніж обставини, які були предметом розгляду у справі № 805/4998/16-а. Зокрема, як зазначалось, допущена позивачем помилка у даті складання податкової накладної не перешкоджала ідентифікації господарської операції, не призвела до зміни її кількісних чи вартісних показників та не зумовила виникнення або припинення податкових зобов`язань поза межами фактичної дати їх виникнення.

За таких обставин сама по собі відсутність додаткових коригувальних дій щодо вже зареєстрованої податкової накладної не змінює висновку про своєчасність її первісної реєстрації, якщо така реєстрація була здійснена у межах строку, обчисленого від фактичної дати виникнення податкових зобов`язань.

Водночас у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 808/2739/17 зазначено, що відповідно до пункту 21 Порядку № 1307 розрахунок коригування не передбачає можливості виправлення дати складання та порядкового номера податкової накладної. Разом із тим ця правова позиція не означає, що помилка у даті складання податкової накладної сама по собі зумовлює несвоєчасність її реєстрації або що відсутність розрахунку коригування автоматично має наслідком застосування штрафу.

У зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що технічна помилка у даті не змінює фактичної дати виникнення податкових зобов`язань, а її усунення здійснюється з урахуванням передбаченого податковим законодавством механізму коригування та складання нової податкової накладної з правильною датою.

Отже, із наведеної правової позиції Верховного Суду не випливає обов`язок вважати первісну реєстрацію податкової накладної несвоєчасною лише з тієї підстави, що в ній допущено технічну помилку у даті складання. Вирішальним для оцінки дотримання строку реєстрації є встановлення фактичної дати виникнення податкових зобов`язань та факту своєчасного подання податкової накладної на реєстрацію. Відтак, якщо помилково зазначена дата не перешкоджає ідентифікації господарської операції, не змінює її кількісних та вартісних показників, а податкова накладна фактично була зареєстрована своєчасно, відсутність подальшого коригування такої помилки сама по собі не є достатньою підставою для застосування штрафних санкцій.

Застосовуючи наведені норми права та висновки Верховного Суду до встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що моментом виникнення у позивача податкових зобов`язань за спірною операцією є 25.10.2018 - дата фактичного зарахування коштів ДП «Антонов» на банківський рахунок позивача, а не 23.10.2018 - дата оформлення платіжного доручення покупця.

Це прямо випливає з пункту 187.1 статті 187 ПК України, який пов`язує першу подію саме з датою зарахування коштів на банківський рахунок платника, а не з датою оформлення платіжного документа контрагентом. У цій частині висновок суду першої інстанції є правильним і сторонами по суті не оспорюється.

Разом з цим, становлення правильної дати виникнення податкових зобов`язань (25.10.2018) саме собою не свідчить про порушення позивачем строку реєстрації податкової накладної.

Реєстрація податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, здійснюється до 15 календарного дня (включно) наступного місяця. Оскільки обидві дати - як помилково зазначена в податковій накладній (23.10.2018), так і фактично правильна (25.10.2018) - припадають на один і той самий відрізок часу (з 16 по 31 жовтня 2018 року), граничний строк реєстрації податкової накладної за цією операцією є однаковим незалежно від того, яка з цих дат приймається до уваги, а саме 15.11.2018. Матеріалами справи підтверджено, що податкову накладну № 23 зареєстровано в ЄРПН 14.11.2018, тобто до настання граничного строку реєстрації, обчисленого за правильною датою виникнення податкових зобов`язань.

Застосовуючи до цих обставин правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 805/4998/16-а, колегія суддів доходить висновку, що податкова накладна № 23 від 23.10.2018 є своєчасно зареєстрованою в ЄРПН, а помилка в даті її складення, яка не змінила граничного строку реєстрації та не вплинула на кількісні й вартісні показники господарської операції, не може розцінюватися як порушення строку реєстрації податкової накладної чи як підстава для висновку про відсутність такої реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу, що дата складення податкової накладної в спірних правовідносинах не перешкоджала ідентифікації господарської операції: податкова накладна № 23 містить достовірні відомості про сторони операції, номенклатуру товару, його кількість, договірну вартість, ставку та суму податку на додану вартість, а також податковий період (жовтень 2018 року), у якому ця операція та відповідні податкові зобов`язання були відображені позивачем у податковій декларації з ПДВ.

За таких обставин на спірні правовідносини поширюється правило абзацу пункту 201.10 статті 201 ПК України, згідно з яким помилки в реквізитах податкової накладної, що не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути підставою для висновку про неприйняття (тобто про фактичну відсутність) такої податкової накладної.

Відповідач не довів, що допущена позивачем помилка в даті призвела до неможливості ідентифікувати операцію, приховування об`єкта оподаткування чи заниження суми податку, що підлягала сплаті до бюджету, навпаки, суму ПДВ 993 856 грн позивачем задекларовано в межах того самого податкового періоду (жовтень 2018 року), до якого відноситься спірна операція.

Крім того, колегія суддів зауважує на визначеному законом порядку ініціювання перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для проведення документальної позапланової перевірки позивача стало саме надходження від ДП «Антонов» заяви-скарги (додатка 8 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2019 року) про допущення позивачем як продавцем помилки при зазначенні обов`язкового реквізиту податкової накладної - дати її складення. Тобто перевірку проведено на підставі підпункту 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Отже, встановлені обставини (реєстрація податкової накладної № 23 у межах граничного строку, обчисленого за правильною датою виникнення податкових зобов`язань, і відсутність доведеного впливу помилки на ідентифікацію операції чи суму податкових зобов`язань) свідчать, що допущене позивачем порушення за своєю правовою природою є саме помилкою в обов`язковому реквізиті вже складеної й зареєстрованої податкової накладної, а не відсутністю (нереєстрацією) податкової накладної як юридичного факту.

З огляду на зазначене, колегія суддів робить висновок про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не можна вважати вмотивованим, таким, що відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та, як наслідок, правомірним.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі № 640/12734/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі № 640/12734/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова