Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №580/362/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/362/26 Суддя першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 без урахуванням довідок про заробітну плату заробітну плату в зоні відчуження, а саме архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 № 51/1/10556Д, від 03.09.2005 №13798, від 15.02.2013 № 21720, з 31.07.1986 по 22.08.1986 та довідки про заробітну плату позивача, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17 яка видана радіоприладним заводом «Орізон», чим самим зменшивши основний розмір пенсії позивача;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09. 2025 на підставі довідок про заробітну плату в зоні відчуження, а саме архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 № 51/1/10556Д, від 03.09.2005 №13798, від 15.02.2013 № 21720, з 31.07.1986 по 22.08.1986 та довідки про заробітну плату позивача, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17 виданій радіоприладним заводом «Орізон».

Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, відповідачем з вересня 2025 здійснено перерахунок пенсії без урахування архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 № 51/1/10556Д, від 03.09.2005 №13798, від 15.02.2013 № 21720, з 31.07.1986 по 22.08.1986 та довідки про заробітну плату позивача, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17 виданій радіоприладним заводом «Орізон», що призвело до зменшення пенсії. Позивач стверджує, що наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки таких відомостей, а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів ПФУ щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 без з урахування довідок: Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 №51/1/10556Д, від 03.09.2005 №13798, від 15.02.2013 №21720, довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17 яка видана радіоприладним заводом «Орізон».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату з 01.09.2025 пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок: Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 №51/1/10556Д, від 03.09.2005 №13798, від 15.02.2013 №21720, довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17 яка видана радіоприладним заводом «Орізон», - і виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що відповідно до архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 № 51/1/10556Д, від 03.09.2005 № 13798, від 15.02.2013 № 21720 заявник («ОСОБА_1» (на російській мові) ОСОБА_1 ) з 31.07.1986 по 22.08.1986 приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини № НОМЕР_1 , яка дислокувалася в с. Оране, виїжджали у зону відчуження № 3 з 1 по 17 серпня. В довідці про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17, виданій радіоприладним заводом «Орізон», яка враховувалася при обчисленні пенсії зазначено прізвище « ОСОБА_1 », також потребує підтвердження первинними документами годинна тарифна ставка за основним місцем роботи, збережена заробітна плата. Вищезазначені довідки не відповідають даним паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (далі - паспорт), виданого 13.10.1997 Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області. Відповідно до паспорта прізвище на українській мові « ОСОБА_1 », на російській мові « ОСОБА_1 ». Враховуючи вищезазначене, пенсію із 01.09.2025 обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік, згідно із статтею 54 Закону № 796 та пунктом 9 Порядку № 1210, її розмір становить 15837,94 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 580/362/26.

Обґрунтовуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначив, що пенсію по інвалідності йому було призначено відповідачем відповідно до Закону №796-ХІІ та обчислено її із заробітної плати за роботу в зоні відчуження на підставі довідок: Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 №51/1/10556Д, від 03.09.2005 №13798, від 15.02.2013 №21720, довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986 1990 роках від 26.04.2000 № 17 яка видана радіоприладним заводом «Орізон».

Водночас, припиняючи виплату пенсії по інвалідності, виходячи із заробітної плати за роботу в зоні відчуження на підставі вказаних довідок з вересня 2025 року органи пенсійного фонду порушили принцип належного врядування, адже відповідальність щодо інформації наявної у вказаних довідках переклав на позивача, а не на суб`єктів які видавали такі. Крім того, відповідач під час призначення пенсії та до вересня 2025 року не визначав зауважень до вказаних довідок, не ініціював проведення додаткових звірок із підприємствами, якими вони були видані.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш розумний термін.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).

Листом від 21.11.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача, що відповідно до архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 № 51/1/10556Д, від 03.09.2005 № 13798, від 15.02.2013 № 21720 заявник («ОСОБА_1» (на російській мові) ОСОБА_1 ) з 31.07.1986 по 22.08.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини № НОМЕР_1 , яка дислокувалася в с. Оране, виїжджав у зону відчуження № 3 з 1 по 17 серпня.

В довідці про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17, виданій радіоприладним заводом «Орізон», яка враховувалася при обчисленні пенсії, зазначено прізвище « ОСОБА_1 », також потребує підтвердження первинними документами годинна тарифна ставка за основним місцем роботи, збережена заробітна плата.

Також зазначено про те, що вищезазначені довідки не відповідають даним паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (далі - паспорт), виданого 13.10.1997 Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області. Відповідно до паспорта прізвище на українській мові « ОСОБА_1 », на російській мові « ОСОБА_1 ».

Враховуючи вищезазначене, пенсію із 01.09.2025 обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік, згідно із статтею 54 Закону № 796 та пунктом 9 Порядку № 1210, її розмір становить 15837,94 грн.

Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо перерахунку його пенсії з 01.09.2025 без урахуванням довідок про заробітну плату заробітну плату в зоні відчуження, а саме архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 № 51/1/10556Д, від 03.09.2005 №13798, від 15.02.2013 № 21720, з 31.07.1986 по 22.08.1986 та довідки про заробітну плату позивача, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17 яка видана радіоприладним заводом «Орізон», позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що під час призначення позивачу пенсії та до вересня 2025 року зауважень до довідок, які були враховані при призначенні пенсії у органу Пенсійного фонду не було. Отже, здійснюючи перерахунок пенсії у бік зменшення з вересня 2025 року без урахування вказаних вище довідок, орган Пенсійного фонду порушив принцип належного урядування.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи, зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга статті 22), що забороняється внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина (частина перша статті 157). Не допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в разі прийняття нових або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22).

Отже, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Виняток із цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Тож, захист фундаментальних прав і свобод конкретних людей, які зазнали негативного впливу з боку держави не має бути ілюзорним.

Згідно із статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII визначає, що Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.

Також вказаний закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ).

Суд звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018, у пункті 3 якого він указав, що виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров`я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян.

Отже, виконання державою обов`язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема у сферу охорони здоров`я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров`я людини, що пов`язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян.

Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018).

Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави» (пункт 4 мотивувальної частини).

У рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).

Відтак, скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки ці норми Конституції України зобов`язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

При цьому, у пункті 6 рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України вказав на те, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей.

Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону №796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Частиною першою статті 1 Закону № 796-ХІІ обумовлено, що закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно із статтею 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.

Частиною 1 статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

На реалізацію повноважень, передбачених статтею 54 Закону №796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі - Порядок № 1210).

Порядок № 1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.

У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 і від 26 вересня 2012 року № 886» внесено зміни до пункту 9 Порядку № 1210, згідно з якими пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 01.12.2022, у разі доцільності, визначаються з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за наведеною у цьому пункті формулою.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Довідка про заробітну плату за період роботи у зоні відчуження видається виключно підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами та підписуються керівником і головним бухгалтером.

В разі якщо особам, які в 1986-1990 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження, не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених законодавством розмірів, на підставі первинних документів підприємство, установа чи організація, які відряджали працівника в зону відчуження (або його правонаступник) згідно з чинним законодавством проводить перерахунок заробітної плати і надає довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органів Пенсійного фонду для перерахунку розміру пенсії.

Нарахована чи донарахована заробітна плата не виплачується, а враховується тільки для розрахунку пенсії. Суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження беруться для розрахунку пенсії якщо вони були виплачені до 1992 року.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища, провадилася у 3, 2, 1 зонах небезпеки у 4-х, 3-х, 2-х кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.

Для обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, надається довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики від 12.10.2012 № 644.

Як зазначив суд першої інстанції, позивачу призначено по інвалідності відповідно до Закону №796-ХІІ, яку обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження на підставі довідок: Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 №51/1/10556Д, від 03.09.2005 №13798, від 15.02.2013 №21720, довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17 яка видана радіоприладним заводом «Орізон».

Однак, з вересня 2025 року пенсію позивачу перераховано без урахування вказаних довідок.

Водночас, відповідно до статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:

отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;

проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні управління Пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідач відповідальність за оформлення довідок: Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.1999 №51/1/10556Д, від 03.09.2005 №13798, від 15.02.2013 №21720, довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 26.04.2000 № 17 яка видана радіоприладним заводом «Орізон», - переклав на позивача, не скористався правом вимагати відповідні підтверджуючі документи, видані для оформлення пенсії позивача, а також не перевірив обґрунтованість видачі, достовірність довідок.

Разом з тим, як слідує з листа Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 15.02.2013 № 21720 направленого на адресу Управління пенсійного фонду України в Смілянському районі, перевірити достовірність видачі архівної довідки №51/1/10556Д від 09.08.1999 року на ОСОБА_1 не є можливим, так як листування по депутатських запитах з другими примірниками довідок по 1999 рік включно знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання (десять років). Разом з тим проінформовано, що в архіві 05.09.2005 за вихідним номером 13798 на ОСОБА_1 виконана довідка та є дійсною, дублікат додано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що під час призначення позивачу пенсії та до вересня 2025 року зауважень до вказаних довідок у органу Пенсійного фонду не було, відтак здійснюючи перерахунок пенсії у бік зменшення з вересня 2025 року без урахування вказаних вище довідок, орган Пенсійного фонду порушив принцип належного урядування.

Так, Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі №294/220/14-ц зазначив, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в ухвалі від 8 листопада 2019 року у справі № 815/1226/18 Верховний Суд зазначив, що принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до пенсійних спорів, адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Сферою відповідальності саме держави є те, щоб пенсія була призначена особі вчасно та у правильному розмірі, а також виплачувалася та перераховувалася у напрямку збільшення без будь-яких затримок. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок «неналежного урядування».

В ухвалі від 2 квітня 2019 року у справі № 510/1286/16-а Верховний Суд також зазначив про порушення принципу належного урядування, оскільки порушення прав позивача на соціальне забезпечення сталося з причини неналежного виконання службовими особами держави своїх посадових обов`язків.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач порушив принцип належного урядування та порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, здійснивши з вересня 2025 року перерахунок пенсії без урахування вказаних вище довідок, а відтак такі дії є протиправними.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Інші доводи та заперечення апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін