Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №372/1661/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 372/1661/26 Суддя (судді) першої інстанції: Висоцька Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Златіна С.В.,

суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №6260/1 від 29.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 29.12.2025 року Відповідачем винесено постанову №6260/1 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Про вказану постанову Позивач дізнався від банку, оскільки на підставі такої постанови Вишневий відділ ДВС у Бучанському районі Київської області відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 про стягнення, зокрема, подвійного штрафу у розмірі 34 000,00 грн. Вказана постанова ґрунтується виключно на протоколі, без належної доказової бази, що суперечить принципам адміністративного провадження. Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, Позивач не виконав обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року, за що і був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Такої вимоги Відповідач не виконав, чим порушив ст. 254 КУпАП. Протокол не містить відомостей передбачених ст. 256 КУпАП щодо часу вчинення і суть адміністративного правопорушення. Відповідач не надав жодного належного доказу того, що позивач був повідомлений про виклик до РТЦК або розгляд справи. В матеріалах справи відсутні розписки, поштові повідомлення або інші документи. Позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ., тоді як постанову винесено ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач не довів повноважень, що є порушенням ст.19 Конституції України. Відповідачем не доведено виконання обов`язку щодо сповіщення позивача про розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до відповідальності за порушення вимог КУпАП.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано наступним:

- 12.12.2025 року позивач був доставлений співробітниками Національної поліції України до відповідача, про що свідчить запис в протоколі №1426 від 12.12.2025 року;

- згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено, що позивач є порушником правил військового обліку;

- під час перевірки документів було встановлено, що позивач не з`явився до ТЦК та СП для проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби у визначений законодавством термін;

- відповідно до п.2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду;

- у позивача Інвалідність відсутня. Повторний медичний огляд ВЛК не проходив. Цим самим військовозобов`язаний порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

- під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, особі було повідомлено про дату (а саме 22.12.2025 року), час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, а також роз`яснено ст. 63 КУ та ст.268 КУпАП. Однак останній відмовився від підписання протоколу та отримання другого примірника, про що свідчать підписи свідків;

- відповідно до абз.5 ст.276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення;

- згідно з розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06.03.2025 року № 26654/С при доставлянні органами Нацполіції громадянина, який перебуває на військовому обліку в іншому РТЦК та СП і у Реєстрі наявні відомості про порушення правил військового обліку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в який доставили громадянина, беруть на військовий облік останнього через Реєстр;

- відповідно на час визначення місця розгляду справи, тобто складання протоколу, позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тому справа була розглянута за місцем перебування останнього на військовому обліку та місцем виявлення правопорушення;

- протокол про адміністративне правопорушення №1426 від 12.12.2025 року був складений відповідно до наказу МОУ від 01.01.2024 року №3 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», постанова №6260/1 від 29.12.2025 винесена з урахуванням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- при винесенні постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2026 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_6 №6260/1 від 29.12.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив про те, що свідки ніби-то були, а тому положення Інстукції не можуть підміняти та суперечити положенням кодифікованого Закону - ст. 268 КУпАП, які порушив відповідач не зазначивши даних свідків щоб суд міг таких встановити.

ОСОБА_1 звернув увагу, що матеріали справи не містять належного доказу того, що позивач був своєчасно і належним чином повідомлений саме про розгляд справи 29.12.2025. Відсутність доказів повідомлення про фактичну дату розгляду справи є самостійною підставою для висновку про порушення ст. 268 КУпАП та незаконність постанови.

Позивач відмітив, що він дізнався про постанову лише після відкриття виконавчого провадження, що додатково свідчить про недотримання гарантій належного адміністративного провадження.

Додатково позивач зазначив про відсутність належних доказів, що саме на момент складення протоколу та розгляду справи позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 або що обставини "виявлення" правопорушення були документально зафіксовані належним чином.

Підсумовуючи апелянт зазначив, що навіть якщо сам факт складення протоколу у цій категорії справ не свідчить автоматично про незаконність постанови, суд був зобов`язаний перевірити, чи містить протокол всі істотні дані, чи не має внутрішніх суперечностей, чи підтверджує він факт належного повідомлення особи саме про фактичну дату розгляду справи та чи може вважатися належним доказом у сукупності з іншими матеріалами.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

07 травня 2026 року представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

12 травня 2026 року представник ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому просив задовольнити апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

29.12.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №6260/1 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивач не з`явився для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби у визначений законодавством термін, чим порушив ст. 1 ч. 10 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу та ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку», правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затверджений постановою Кабінету Міністрі України від 30.12.2022 №1487 (додаток №2, п.1.1.2 до Порядку…), пункт 2, розділ 2 «;Прикінцеві та перехідні положення», ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист.» Поступок встановлено на момент доставляння органами національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 12.12.2025 року.

Відповідно до п. 2 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, Позивач цього обов`язку не виконав за що і був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стосовно доводу позивача про те, що відповідач не надав жодного належного доказу того, що позивач був повідомлений про виклик до РТЦК або розгляд справи.

Згідно зі статтею 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

12.12.2025 року позивач був доставлений співробітниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_1 співробітниками, про що свідчить запис в протоколі №1426 від 12.12.2025 року.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, особі було повідомлено про дату (а саме 22.12.2025 року), час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, а також роз`яснено ст. 63 КУ та ст.268 КУпАП. Однак останній відмовився від підписання протоколу та отримання другого примірника, про що свідчать підписи свідків.

Відповідно до п.5 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МОУ від 01.01.2024 року №3, відмова від пояснення або підписання протоколу також може підтверджуватися підписами свідків. Відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.

Колегія судів зазначає, що положеннями статті 277-2 КУпАП визначено порядок повідомлення про розгляд справи.

Відповідно до вказаної статті повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Норми КУпАП не містять положень про повідомлення осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності про розгляд справи уповноваженим органом державної влади, а також мінімального строку на підготовку особи до розгляду справи та реалізації права на захист.

Згідно п. 10 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МОУ від 01.01.2024 року №3, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що згідно протоколу, розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача призначений на 22.12.2025 року.

Судом апеляційної інстанції з письмових пояснень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, встановлено, що 22.12.2025 року позивач не з`явився на розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Однак, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена лише - 29.12.2025, при цьому, відсутня інформація про перенесення розгляду справи та повідомлення позивача належним чином про перенесення розгляду справи на 29.12.2025 року.

Колегія суддів зазначає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.

Колегія суддів враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Колегія суддів доходить до висновку, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18, від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17, від 17.09.2020 року у справі № 685/1153/17.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке відбулося 29.12.2025 року.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивач позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

Отже, відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та дотримання прав особи, яка притягується до відповідальності, а відтак постанова про притягнення до відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

За вказаних обставин, у колегії суддів відсутня необхідність надавати оцінку іншим доводам позивача, які викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 903/125/19.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

Судом встановлено, що 07 травня 2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_6 подав відзив на апеляційну скаргу, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу та зазначив, що розмір таких витрат має бути співмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 520/1849/19.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судовою колегією встановлено, що між позивачем (Клієнт) та адвокатом Перепелюком Олегом Вікторовичем (Адвокат) укладено договір від 11 березня 2026 року №11/03 (далі - Договір), відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов?язання надавати необхідну послуги з правничої допомоги - захисту, надання іншої правничої допомоги та представництво інтересів Клієнта у:

- всіх та будь-яких цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних справах, у будь-яких процедурах, стадіях та етапах (включаючи але не виключно: досудове (претензійне) врегулювання господарських спорів, досудове розслідування, судове провадження у першій інстанції, судові провадження з перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, наказне, окреме провадження, справи про оскарження рішень третейських судів, провадження у справах про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень будь-яких третейських судів, провадження про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, особливі порядки кримінального провадження та будь-які інші можливі стадії цивільного, кримінального та адміністративного провадження/судочинства, передбачені чинним законодавством України), виконавчих провадженнях, на етапі виконання вироків у кримінальних справах, провадження щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, провадження щодо недобросовісної конкуренції (пункт 1.1.1 Договору)

- в усіх та будь-яких судах Держави Україна усіх юрисдикцій та інстанцій (включаючи, але не виключно: будь-які місцеві суди загальної юрисдикції, будь-які місцеві суди адміністративної юрисдикції, будь-які місцеві господарські суди, будь-які суди апеляційної інстанції - включаючи адміністративні та господарські апеляційні суди, Вищий суд з питань інтелектуальної власності, Антикорупційний суд України, Верховний Суд (в тому числі Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Велика Палата Верховного Суду), Конституційний Суд України або аналогічні/новостворені суди за юрисдикцією та інстанцією у випадку реформи судової системи, міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України, будь-які третейські суди) (пункт 1.1.3 Договору).

Відповідно до розділу 5 «ПЛАТА ЗА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ» Договору:

- розрахунки Клієнта з Адвокатом здійснюються в національній валюті України (пункт 5.1 Договору);

- розмір винагороди Адвоката встановлюється виходячи з обсягу фактично наданих Послуг. Вартість Послуг за даним Договором визначається згідно з розцінками на Послуги, вказаними в Додатку Nєl до Договору, що є невід?ємною частиною цього Договору, та встановлюється сторонами в Акті приймання-передачі наданих Послуг. Додатково в Акті вказуються платежі (видатки), здійснені (понесені) Адвокатом в інтересах Клієнта для належного виконання умов цього Договору, включаючи (але не виключно): Дослуги експертів, спеціалістів, нотаріусів, перекладачів, судові, виконавчі збори, будь-які можливі збитки, мита та податки. Адвокат може надавати послуги Клієнту на регулярній основі (пункт 5.2 Договору);

- грошова сума, вказана в п. 5.2 цього Договору (Винагорода Адвокату та платежі (видатки) здійснені (понесені) Адвокату в інтересах Клієнта для належного виконання умов цього Договору), перераховується Клієнтом на рахунок Адвокату не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних послуг. Плата за щомісячне абонентське обслуговування може бути перерахована Адвокату у будь-який час звітного місяця на підставі Акту приймання-передачі виконаних послуг (пункту 5.3 Договору);

- у випадку неможливості перерахувати або одержати перераховані кошти з вини банку, в якому Адвокат має рахунок, Сторони за спільною згодою вживають заходів, спрямованих на проведення належного розрахунку за надані послуги, в тому числі за попередньою письмовою згодою обрати інший банк (пункт 5.4 Договору);

- при належному виконанні умов цього Договору, Сторони підписують Акт про виконання робіт (надання послуг) до 5 (п?ятого) числа місяця, наступного за звітним. Указаний Акт підписується Сторонами після виконання робіт (надання послуг), що випливають з цього Договору, і підставою для перерахунку винагороди Адвокату, яка є платою за виконанні роботи (надану Правничої допомогу) та платежів, здійснених Адвокатом в інтересах Клієнта для належного виконання умов Договору. Непідписання Клієнтом Акту про виконання робіт (надання послуг) у терміни, встановлені п. 5.5 Договору означає прийняття Клієнтом послуг, наданих Адвокатом, та виникнення у Клієнта обов?язку, передбаченого п. 5.3 Договору (пункт 5.5 Договору).

До згаданого вище Договору також було надано Прайс на надання правничої допомоги (Додаток №1), який засвідчено підписами Адвоката та Клієнта.

Відповідно до Акту прийому-передачі надання правничої допомоги №1 від 17 квітня 2026 року до Договору (далі - Акт №1) Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступну правничу допомогу за Договором:

- складення і подання заяв по суті справи: позовної заяви (15000,00 грн);

- складення і подання заяв по суті справи: відповіді на відзив у справі (5000,00 грн);

- представництво інтересів Клієнта у суді у адміністративній справі Nє372/1661/26 (незалежно від того, чи відбулося судове засідання, розгляд справи чи ні (відкладено, знято з розгляду тощо) - неповна година судового засідання рахується як участь у судовому засіданні протягом години) 10.04.2026 (3000,00 грн).

Відповідно до цього Акта кожна із сторін засвідчує про відсутність будь-яких претензій за Договором (пункт 2 Акту №1).

Вартість правничої допомоги згідно даного акту становить 26 000,00 грн (пункт 3 Акту №1).

Колегія суддів звертає увагу, що оплата послуг Адвоката, з урахування розділу 5 Договору та того, що Акт приймання-передачі виконаних послуг датований 17 квітня 2026 року, мала відбутися у строк до 27 квітня 2026 року. Однак, позивачем, на підтвердження оплати понесених витрат на правничу допомогу, не було надано жодних доказів сплати послуг Адвоката.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Колегія суддів зазначає, що визначена адвокатом сума (30000,00 грн) понесених позивачем витрат на правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, оскільки за наслідками розгляду у апеляційному порядку цієї справи апеляційна скарга задоволена, а заявлена сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних робіт, то витрати позивача на правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 2000,00 грн.

Разом з тим, судовою колегією встановлено, що ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665,60 грн (квитанція від 19 березня 2026 року №1ESF-R6AR-U19E) та апеляційної скарги - 798,72 грн (квитанція від 22 квітня 2026 року №7366-3130-0712-0544), який, в силу приписів статті 139 КАС України, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати у сумі 3464,32 грн.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №6260/1 від 29.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати (витрати на правничу допомогу та судовий збір) у розмірі 3464 (три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 32 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст судового рішення виготовлено 19 серпня 2026 року.