Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №160/27042/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/27042/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/27042/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19 вересня 2025 року звернувся до суду з позовом Військової частини НОМЕР_1 згідно з яким просить:

- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо часткового нарахування та виплати додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 , протиправними;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недонараховану та невиплачену додаткову грошову винагороду за: травень 2024 у розмірі 18064,51 грн; червень 2024 у розмірі 70000 грн; липень 2024 у розмірі 70000 грн; серпень 2024 у розмірі 70000 грн; вересень 2024 у розмірі 58333,33 грн; жовтень 2024 у розмірі 58708,68 грн; листопад 2024 у розмірі 58332,33 грн; грудень 2024 у розмірі 70000 грн; січень 2025 у розмірі 70000 грн; лютий 2025 у розмірі 70000 грн; березень 2025 у розмірі 70000 грн; квітень 2025 у розмірі 26666 грн; травень 2025 у розмірі 45913,98 грн.

- відшкодувати шкоду завдану Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_2 у сумі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна заява фактично обґрунтована тим, що відповідно до довідки про доходи та Продовження додатка 14 позивачу не була виплачена у повному обсязі додаткова грошова винагорода за участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за період з 01.05.2024р. по 01.05.2025р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з травня 2024 року по травень 2025 року додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову грошову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за наступні місяці: травень 2024 року, червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, березень 2025 року, травень 2025 року, з урахуванням вже фактично виплачених сум.

У задоволенні іншої частин позовних вимог - відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач має право на нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022р. № 168, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно, в спірний період за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні шкоди, завданої Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_2 через невчасну виплату грошового забезпечення у сумі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відшкодування шкоди завданої військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 у сумі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде стимулювати командування військової частини НОМЕР_1 утримуватися від подальшої протиправної бездіяльності та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів як позивача, так і інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 зокрема.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач зазначаючи про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що перебування у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу військової частини позивач просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , відповідно до військового квитка НОМЕР_3 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України та проходив службу в спірний період у військові частині НОМЕР_2 .

Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-321/65 дск «Про проведення додаткових органзаційних заходів у ЗСУ в 2025р.» та директиви командувача Сил територіальної оборони ЗСУ від 22.05.2025р. №Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025р.» військова частина НОМЕР_1 з 01.08.2025р. є правноступником військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із переформуванням, що підтверджується довідкою від 17.07.2025р. №1553/8817.

Відповідно до Довідки від 07.06.2025р. № 1557/3338 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у в`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 дійсно в період з 05.08.2022 по 03.04.2025 та з 17.04.2025 по 19.05.2025 брав участь у заходах, необхідних у для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в: Донецькій області, Бахмутський район, Торецька міська територіальна громада, с. Суха Балка; Донецька область, Покровський район, Селидівська міська територіальна громада, м. Селидове; Донецькій області, Краматорський район, Іллінівська сільська територіальна громада, с. Бересток; Донецька область, Покровський район, Очеретинська селищна територіальна громада, с. Пантелеймонівна, Донецькій області, Покровський район, Торецька міська територіальна громада, с. Валентинівка.

Вказана вище довідка містить примітку про те, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

В матеріалах справи міститься витяг із журналу бойових, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в період з 24.05.2024р. по 28.07.2024р. у складі в/ч НОМЕР_2 був залучений до виконання завдань з оборонних дій в першому ешелоні оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в підпорядкуванні вч НОМЕР_4 на напрямку н.п. Уманське-Новоселівка Перша Покровського району Донецької області. Підстава: бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.05.2025р. № БР/551 дск. Бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 23.05.2025р. №594/1Т. В період з 29.07.2024р. по 18.05.2025р. ОСОБА_1 у складі в/ч НОМЕР_2 був залучений до виконання завдань з оборонних дій в першому ешелоні оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в підпорядкуванні ВЧ НОМЕР_5 на напрямку н.п. Нью-Йорк – Пантелеймонівка, Покровського району Донецької області. Підстава: бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.07.2024р. №БР/1028дск.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року та триває до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (надалі, також - Постанова №168), яка набрала чинності 28.02.2022 року та застосовується з 24.02.2022 року.

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, Міністром оборони України видано окреме доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 (надалі, також - Доручення від 23.06.2022 року№912/з/29), згідно з пунктом 1 якого під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Абзацами 1 та 2 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Водночас, абзацами 3-7 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Пунктом 13 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 передбачено, що це доручення застосовувати з 01.06.2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022 року).

В подальшому дію доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 продовжено в 2023 році.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

Суд апеляційної інстанції, зазначає що матеріалах справи знаходиться довідка яка видана Військовою частиною НОМЕР_2 від 07.06.2025 року за №1557/3338, та довідка від 25.07.2023 року №3634 якою підтверджено, що з 05.08.2022 по 03.04.2025 та з 17.04.2025 по 19.05.2025 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії).

У цих довідках зазначено, що підставою для їх видачі є: накази командира, бойові розпорядження, відповідні рапорти про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), що цілком узгоджується з вимогами Окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022.

Таким чином, означені вище довідки є належними та достатніми документами, які засвідчують безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за періоди з 05.08.2022 по 03.04.2025 та з 17.04.2025, і як наслідок, підтверджують право позивача на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Зважаючи на те, що позивач має право на нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022р. № 168, в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з травня 2024 року по травень 2025 року додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Проте, позивачем не надано доказів понесення моральних страждань які б мали причинно-наслідковий характер з діями відповідача при здійснення нарахування додаткової грошової допомоги, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача, які полягають в негативних емоціях та підтвердження причинного зв`язку і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, та як наслідок відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування шкоди завданої Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_2 у сумі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, та які є аналогічні доводам викладеним у відзиві на позов, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.

Відносно доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги відповідача не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги позивача та відповідача без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/27042/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва