Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №160/11921/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/11921/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 року у справі №160/11921/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо неврахування страхового стажу ОСОБА_1 за період з 16.01.1987 по 31.07.1987, оформленого відмовою № 27744-13983/8-01/8-0400/26 від 11.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , страховий стаж за період з 16.01.1987 по 31.07.1987 (6 місяців 25 днів) та провести перерахунок пенсії за віком з врахуванням цього страхового стажу з 04 грудня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 04.12.2025, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 13.01.2026. Перевіряючи нараховану позивачу пенсію останній виявив, що не весь страховий стаж врахований при нарахуванні пенсії. 05 січня позивач звернувся до Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про надання пояснень та інформації щодо неврахування всього страхового стажу. 13 березня 2026 року отримав повідомлення про розгляд звернення № 27744-13983/8-01/80400/26 від 11.03.2026, у якому вказано, що: до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 20.04.1984, позивачу не було зараховано період роботи з 16.01.1987 по 31.07.1987, оскільки в записі про прийняття на роботу наявне виправлення в даті наказу про прийняття (рік зазначено 1986), а в даті прийняття на роботу (рік зазначено 1987), що не відповідають вимогам Інструкції № 162; розглянути питання щодо можливості зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи можливо лише при наданні позивачем відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та інше) або в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 року у справі №160/11921/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування страхового стажу ОСОБА_1 за період з 16.01.1987 по 31.07.1987, оформленого відмовою № 27744-13983/8-01/8-0400/26 від 11.03.202. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , страховий стаж за період з 16.01.1987 по 31.07.1987 (6 місяців 25 днів) та провести перерахунок пенсії за віком з врахуванням цього страхового стажу з 04 грудня 2025 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 04.12.2025, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 13.01.2026.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило позивачу лист № 27744-13983/8-01/80400/26 від 11.03.2026, яким повідомив, що: до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 20.04.1984, позивачу не було зараховано період роботи з 16.01.1987 по 31.07.1987, оскільки в записі про прийняття на роботу наявне виправлення в даті наказу про прийняття (рік зазначено 1986), а в даті прийняття на роботу (рік зазначено 1987), що не відповідають вимогам Інструкції № 162; розглянути питання щодо можливості зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи можливо лише при наданні позивачем відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та інше) або в судовому порядку.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо неврахування страхового стажу ОСОБА_1 за період з 16.01.1987 по 31.07.1987, оформленого відмовою № 27744-13983/8-01/8-0400/26 від 11.03.2026, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).).

Так, ст.1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до приписів ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в ст.24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Отже, страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З огляду на викладене, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що із записів в трудовій книжці НОМЕР_3 від 20.04.1984 вбачається період роботи позивача, а саме з 16.01.1987 по 31.07.1987 слюсарем по ремонту обладнання 4 розряду, який є спірним в даній справі.

Крім того, із запису трудової книжки НОМЕР_3 від 20.04.1984, що передує спірному періоду вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в радянській армії з 16.10.1984 по 24.10.1986, що унеможливлює прийом на роботу слюсарем по ремонту обладнання 4 розряду в січні 1986 року, як зазначає відповідач.

Таким чином, запис в трудовій книжці НОМЕР_3 від 20.04.1984 підтверджує період роботи позивача з 16.01.1987 по 31.07.1987 слюсарем по ремонту обладнання 4 розряду.

Відповідні записи скріплені підписом уповноваженої особи, печаткою підприємства та містять інформацію про відповідні накази, на підставі яких їх було зроблено.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 року у справі №160/11921/26 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов