Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №274/3092/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/3092/26

провадження № 2/0274/2483/26

Рішення

Іменем України

( заочне)

20.08.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник позивача Сиплива Т.А. звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №01.02.2022-100001610 від 01.02.2022 в розмірі 23240,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.02.2022 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №01.02.2022-100001610. Відповідно до умов договору, ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачці кредит у розмірі 18000,00 грн., строком на 98 днів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу відповідачка зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 20619,01 грн., що складається з: тіла кредиту - 17306,04 грн., процентів - 2830,62 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 482,35 грн.

Вказану суму боргу та судові витрати позивач просить стягнути із відповідачки в судовому порядку.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.05.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.37).

Згідно позовної заяви, представник позивача просить суд розгляд справи провести за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує ( а.с. 8).

Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті Бердичівського міськрайонного суду, в судове засідання не з`явилася повторно, причину неявки суду не повідомлено.

Суд, за письмовою згодою представника позивача, ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.02.2022 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №01.02.2022-100001610 (кредитної лінії), за умовами якого позичальнику 01.02.2022 надано кредит, шляхом перерахування коштів на належний позичальнику електронний платіжний засіб НОМЕР_1 у розмірі 18000,00 грн, строком на 98 днів з дати його надання (а.с.21-24).

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 2700,00 грн.

Договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором F265.

До укладення кредитного договору, відповідачка ознайомилась із Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с.18-20).

ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання перед відповідачкою виконав у повному обсязі, надавши їй кредитні кошти, що підтверджується квитанцією про перерахування кредитних коштів № 1901654341 від 01.02.2022 про переказ коштів у сумі 18000 грн. на картку № НОМЕР_1 з призначенням операції «Видача за договором кредиту №01.02.2022-100001610». (а.с.17).

В свою чергу, відповідачка зобов`язання перед ТОВ "Споживчий центр" не виконала належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №01.02.2022-100001610 від 01.02.2022 заборгованість ОСОБА_1 становить 20619,01 грн, що складається з: тіла кредиту - 17306,04 грн., процентів - 2830,62 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 482,35 грн (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернула, тому позов у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 17306,04 000 грн та відсотків, що нараховані за період користування кредитними коштами в розмірі 2830,62 грн підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі 482,35 грн., суд зазначає наступне.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідачки комісії, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст наданих послуг, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії в розмірі 482,35 грн. з відповідачки на користь позивача.

Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2600,00 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки поштових витрат у розмірі 145,58 грн, понесених у зв`язку з направленням на адресу відповідачки копії позовної заяви з додатками, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, залучення експертів, свідків, проведення експертиз, а також інші витрати, повязані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Разом з тим, згідно з вимогами частини 1 статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Таким чином, обов`язок щодо надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками та відповідне фінансове забезпечення цього процесуального обов`язку покладено законом безпосередньо на позивача як на особу, що звертається до суду за захистом своїх прав.

Вказані витрати є обов`язковою умовою для реалізації права на звернення до суду (відкриття провадження у справі) та за своєю правовою природою не є судовими витратами, що пов`язані безпосередньо з розглядом справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду (зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 904/4033/18).

Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на оплату поштових послуг з відправлення копії позову відповідачці не підлягають розподілу між сторонами та відшкодуванню за рахунок відповідачки, тому в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,211,247,263-265,274-275,280-282,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором №01.02.2022-100001610 від 01.02.2022 в розмірі 20136,66 грн, з яких: основний борг - 17306,04 грн, проценти - 2830,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2600,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2026 року

Суддя: Т.М.Вдовиченко