Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №161/5555/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5555/26

Провадження № 2/161/3930/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого судді Олексюка А.В.

при секретарі судових засідань – Опальчук А.А.,

за участю представника позивача (через ВКЗ) – Огородника О.В.,

представника відповідача (через ВКЗ) – Тищенка С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом адвоката Огородника Олега Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування позикою, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, -

В С Т А Н О В И В :

12.03.2026 року адвокат Огородник О.В. в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування вимог зазначає, що 04.01.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений розпискою, за умовами якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США строком на один рік зі сплатою 2,4% на місяць.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 03.12.2024 року, зміненим Постановою Волинського апеляційного суду від 30.01.2025 року та залишеним без змін Постановою Верховного Суду від 28.11.2025 року у справі № 161/21832/23, з відповідача на користь позивача стягнуто тіло боргу в розмірі 10 000 доларів США. Фактично заборгованість була погашена відповідачем лише 16.12.2025 року.

Позивачка зазначає, що оскільки кошти не були повернуті вчасно, вона має право на стягнення: договірних процентів за період дії договору (з 04.01.2021 по 04.01.2022) у розмірі 117 892,80 грн; збитків у вигляді упущеної вигоди за період прострочення (з 05.01.2022 по 15.12.2025) у розмірі 484 500,00 грн (виходячи з узгодженої ставки 2,4% на місяць та переведеної у гривню бази); інфляційних втрат у розмірі 265 200,00 грн та 3% річних у розмірі 50 301,37 грн.

На підставі вищезазначеного просить суд стягнути з відповідача проценти за користування позикою в межах строку дії договору (з 04.01.2021 по 04.01.2022) у розмірі 117 892,80 грн, збитки у вигляді упущеної вигоди за період прострочення виконання зобов`язання (з 05.01.2022 по 15.12.2025) у розмірі 484 500,00 грн, інфляційні втрати за весь період прострочення у розмірі 265 200,00 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 50 301,37 грн, та судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2026 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач через свого представника — адвоката Тищенка С.Ю. подав відзив на позовну заяву та заперечення, у яких просив провадження в частині стягнення договірних процентів закрити через тотожність позову, оскільки вказане питання вже було вирішене судами у справі № 161/21832/23. У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та упущеної вигоди відповідач просив відмовити повністю як у безпідставних та незаконних, оскільки зобов`язання є валютним. Вимогу про стягнення 3% річних відповідач визнав частково — в межах належного нарахування у валюті договору (доларах США) від фактичного залишку боргу 10 000 доларів США.

В судовому засіданні представник позивачки (через ВКЗ) адвокат Огородник О.В. позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача (через ВКЗ) адвокат Тищенка С.Ю. позов визнав частково з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 03.12.2024 року у справі № 161/21832/23 позов адвоката Огородника Олега Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 04.01.2021 у розмірі 15 000 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.7-9).

Постановою Волинського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі № 161/21832/23 апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - Тищенка Станіслава Юрійовича задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2024 року у цій справі в частині розміру заборгованості за договором позики та судового збору змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04 січня 2021 року у розмірі 10 000 доларів США (а.с.10-13).

Згідно постанови Верховного Суду від 28 листопада 2025 року у справі № 161/21832/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Огородник Олег Валентинович, залишено без задоволення, постанову Волинського апеляційного суду від 30 січня 2025 року залишено без змін (а.с.14-22).

04 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 15 000 доларів США строком на один рік. На підтвердження укладення договору та отримання коштів Відповідач надав розписку (а.с.6).

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача процентів за користування позикою в межах строку дії договору (з 04.01.2021 по 04.01.2022) у розмірі 117 892,80 грн, суд зазначає, що судовим рішенням у справі № 161/21832/23, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 було повністю відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення договірних процентів за користування позикою у розмірі 5 443 доларів США за період дії договору у зв`язку з тим, що позивачка не надала суду власного обґрунтованого розрахунку та не довела розмір цих вимог. Рішення суду в частині відмови у стягненні процентів позивачкою в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Позивачка, звертаючись до суду з цим позовом, визначає предмет спору як стягнення процентів за той самий період, але у грошовому еквіваленті в національній валюті (117 892,80 грн), посилаючись на надання нового (уточненого) математичного розрахунку.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц, а також послідовно відображена в інших рішеннях касаційних судів (зокрема, у Постанові КЦС ВС від 31 січня 2024 року у справі № 201/4160/19) вказано, що якщо суть вимоги залишається незмінною (наприклад, стягнення відсотків за кредитним договором за один і той самий період), то надання нового математичного розрахунку або зміна цифрового виразу суми є лише коригуванням ціни позову (розміру позовних вимог), а не зміною предмета позову.

Таким чином, зміна валюти стягнення чи подання нового арифметичного розрахунку процентів за період з 04.01.2021 по 04.01.2022 не змінює предмета та підстав позову, який вже був предметом судового розгляду у справі № 161/21832/23.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення процентів у розмірі 117 892,80 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (484 500,00 грн), суд зазначає наступне.

Позивачка просить стягнути зазначену суму як збитки за неотримання грошових коштів у період з 05.01.2022 року по 15.12.2025 року, застосовуючи договірну ставку 2,4% на місяць за «принципом вартості втрачених можливостей».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Однак, на відміну від реальних збитків, упущена вигода має гіпотетичний характер, тому для її стягнення позивач зобов`язаний довести не просто теоретичну можливість отримання доходу, а реальні, практичні кроки та заходи, вжиті ним з метою отримання цього прибутку. Кредитор повинен довести, що він мав реальну можливість отримати прибуток, здійснив конкретні приготування (уклав попередні угоди, контракти), які були зірвані виключно через прострочення Боржника (Постанова ВС від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц).

Позивачкою не надано жодного доказу її реальних намірів чи договірних зобов`язань з третіми особами, попередні договори позики чи інвестування, які були розірвані виключно через дії відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у фундаментальній постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала правовий висновок, згідно з яким право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою, а також обумовлену в договорі пеню, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення договірного строку зобов`язання позички трансформується в охоронне, і правовідносини сторін щодо відповідальності за несвоєчасне повернення коштів регулюються виключно нормами статті 625 ЦК України.

Окрім того, нарахування відсотків під виглядом «упущеної вигоди» є недопустимим подвійним стягненням.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 490/6440/17 чітко вказав, що договірні проценти після закінчення строку договору не можуть стягуватися як збитки чи упущена вигода.

Оскільки жодних доказів реального заподіяння збитків ОСОБА_1 не надала, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат (265 200,00 грн), суд зазначає, що позивачка здійснила розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2022 року по грудень 2025 року.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) зазначила, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Постановою Волинського апеляційного суду від 30.01.2025 року у справі № 161/21832/23 з ОСОБА_2 стягнуто борг в іноземній валюті, а саме 10 000 доларів США.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, оскільки між сторонами виникли боргові правовідносини в іноземній валюті, тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних у розмірі 50 301,37 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено право кредитора на стягнення 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення. Факт прострочення з 05.01.2022 року по 15.12.2025 року (день, що передує дню фактичного розрахунку) є доведеним та визнається Відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) зазначила, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Судом перевірено розрахунок позивача: сума 50 301,37 грн є еквівалентом нарахованих 3% річних у валюті договору на суму простроченого основного боргу в розмірі 10 000 доларів США за весь період прострочення (з 05.01.2022 по 15.12.2025), переведених у гривню за курсом 42.5 грн/дол США на день розрахунку. Враховуючи, що відповідач факт прострочення та обов`язок сплати 3% річних визнав, вказана сума підлягає стягненню на користь позивачки.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги (загальна ціна позову — 917 894,17 грн) задоволено частково в розмірі 50 301,37 грн, що становить 5,48% від загальної суми позовних вимог, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позову в розмірі 402,41 грн (від загальної суми сплаченого судового збору 7 343,15 грн).

Керуючись ст. 22, 526, 533, 625, 1046-1048 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 82, 141, 255, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов адвоката Огородника Олега Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування позикою, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за період прострочення з 05 січня 2022 року по 15 грудня 2025 року в розмірі 50 301 (п`ятдесят тисяч триста одна) гривня 37 копійок (що становить гривневий еквівалент 3% річних, нарахованих на суму 10 000 доларів США за курсом 42.5 грн/дол США).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 402 (чотириста дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк