Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №161/10563/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10563/26

Провадження № 2/161/5654/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Олексюка А.В.,

при секретарі – Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьк в порядку позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом адвоката Ковальчука Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2026 року представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

10 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21061», не врахував безпечної швидкості руху, не вжив заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на бетонний паркан, що належить позивачу.

Позивач вказав, що відразу після ДТП ОСОБА_2 визнав свою провину та пообіцяв добровільно відремонтувати пошкоджену загорожу. Проте наступного дня відповідач кардинально змінив позицію: категорично відмовився здійснювати ремонт і почав заперечувати сам факт своєї участі в події. Навіть після офіційного встановлення його вини судом, відповідач відмовився відшкодувати збитки добровільно.

Пояснює, що протиправними діями відповідача позивачу завдано матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 19 550 грн. Крім того, позивач зазнав істотних душевних страждань (відчуття несправедливості, обурення, розчарування, вимушена зміна звичного укладу життя). Позивач витратив значний особистий час на участь у судових засіданнях в адміністративній справі у двох інстанціях, пошук ремонтної бригади та адвоката, що супроводжувалося емоційним напруженням. Моральну шкоду позивач оцінює у 18 000 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 19 550 гривень відшкодування майнової шкоди (збитків), 18 000 гривень відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 21.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

07 серпня 2026 року представник позивача адвокат Ковальчук Д.В. подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував. Одночасно із заявою представник позивача надав суду докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву або клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (копія будинкової книги НОМЕР_1 ).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року у справі № 161/23733/25 громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік (а.с.14-16).

Судом установлено, що 10 листопада 2025 року о 21 год 00 хв у с. Баківці по вул. Перемоги громадянин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21061» (державний номерний знак НОМЕР_2 ), не врахував дорожню обстановку та безпечну швидкість руху, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на бетонну огорожу поблизу будинку № 28. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги пунктів 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, а також залишив місце ДТП.

Постановою Волинського апеляційного суду у справі №161/23733/25 від 16 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову суду без змін (а.с.17-18).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для суду, що розглядає цивільну справу з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже вина відповідача у даній дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 10 листопада 2025 року є доведеною. Факт механічного руйнування та значного пошкодження елементів загорожі внаслідок удару автомобіля підтверджується наявними в матеріалах справи фотокартками з місця події.

Вартість відновлювального ремонту паркану становить 19 550 грн, що підтверджується наданим позивачем рахунком фактурою №67 від 27.03.2026 та платіжною інструкцією від 08.04.2026 на суму 19 550 грн (а.с.13)

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, ч.2 п.1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ч. 2, ч. 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, у позивача з`явилась підстава для пред`явлення майнових вимог до відповідача про відшкодування заподіяної ним майнової шкоди.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки пошкодження належного позивачу паркану відбулося внаслідок неправомірних дій відповідача під час керування автомобілем, на останнього покладається обов`язок повного відшкодування завданих збитків. Суд визнає кошторисний розрахунок на суму 19 550 грн належним, допустимим та достовірним доказом. Відповідач не надав жодних контррозрахунків чи спростувань цієї суми. Тому позовна вимога про стягнення майнової шкоди в розмірі 19 550 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Положеннями пунктів 2-3 ч. 2 ст. 23 ЦК передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в п. 9 постанови № 4 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 208/8463/19 зазначено, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні трансформують шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування обчислює шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Позивач є людиною похилого віку, чиє житло та спокій зазнали грубого втручання внаслідок ДТП. Судом враховується недобросовісна поведінка відповідача ОСОБА_2 , який спочатку пообіцяв виправити пошкодження, а потім цинічно заперечував факт своєї участі, що змусило позивача витрачати власні заощадження та особистий час. Позивач вимушено брав участь у судах двох інстанцій у справі про адміністративне правопорушення, шукав будівельників та адвоката, що порушило його звичний ритм життя та викликало постійний емоційний стрес. З огляду на засади розумності, виваженості та справедливості, суд вважає вимогу про компенсацію моральної шкоди у розмірі 18 000 грн повністю обґрунтованою та задовольняє її у заявленому обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позову. Позивач документально підтвердив сплату судового збору в сумі 1 064,96 грн. Оскільки позов задоволено повністю, ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, їх розподіл регулюється частинами 2, 3 ст. 141 ЦПК України.

На виконання вимог закону представник позивача разом із заявою від 07.08.2026 (тобто до закінчення судового розгляду справи по суті) надав суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних робіт та платіжні документи.

Суд, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є реальним, співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом на підготовку позову та матеріалів.

Жодних клопотань від відповідача про неспівмірність чи зменшення судових витрат до суду не надходило. Тому витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–82, 141, 223, 247, 258, 259, 263–265, 268, 280–283 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 23, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов адвоката Ковальчука Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 550 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди (збитків) та 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк