Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №515/1455/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1455/26

Провадження № 1-кп/515/2212/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари Одеської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Татарбунари Татарбунарського району Одеської області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно ст. 17 Закону України «Про національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон.

Відповідно до книги нарядів відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП старший сержант поліції ОСОБА_5 23.07.2026 о 08 год. 59 хв. отримавши табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби заступив на добове чергування в складі добового наряду відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП будучи у форменому одязі із знаками розрізнення.

Так, 23 липня 2026 року приблизно о 20 год. 40 хв. нарядом СРПП відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП в складі інспектора ОСОБА_6 , інспектора ОСОБА_7 , поліцейського СРПП ОСОБА_8 та поліцейським СРПП ОСОБА_5 до відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП доставлено ОСОБА_4 , у зв`язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Далі, цього ж a дня, о 20 год. 46 хв., перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області розташованого по вулиці Центральна, 15, в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району ОСОБА_4 , з метою підриву авторитету державних органів, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, а також те, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу - органу поліції, який одягнений у формений одяг та в цей час виконує свої службові обов`язки, діючи умисно, повністю усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою перешкодити працівнику поліції виконувати свої службові обов`язки, почав висловлюватись на адресу поліцейського СРПП відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ОСОБА_5 грубою нецензурною лайкою та погрози застосування фізичного насильства відносно нього, які останній сприйняв як реальні побоювання за власне життя і здоров`я, а також перешкоджали нормальній діяльності правоохоронного органу.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, за кваліфікуючими ознаками: погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Обвинувачений щиро розкаявся, просив суворо не карати. Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

У судовому засіданні прокурор вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що передбачено ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, зокрема: письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 та матеріалів, дослідження яких є необхідним для вирішення питань, передбачених ч. 1 ст. 368 КПК України.

У судовому засіданні, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що визнає вину в інкримінованому йому діянні, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, вказав, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, за зазначених в обвинувальному акті обставин, також підтвердив, що йому зрозумілі наслідки визнання фактичних обставин і відмови від дослідження всіх доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України в повному обсязі доведена, а відтак його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 345 КК України, як погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням, особу винного та обставини, що пом`якшують та відсутність обставин обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд окрім ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує конкретні обставини кримінального провадження та відношення до скоєного обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся, а також особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

В досудовій доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_4 орган пробації зробив висновок, що, приймаючи до уваги інформацію, яка характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_4 за місце його проживання, умови життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду у межах визначених санкцією ч. 1 ст. 345 КК України з покладення м на нього обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, та призначити покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Речові докази у кримінальному провадженні: 2 (два) DVD-R диска, з вмістом відеозаписів з нагрудного відео реєстратора (боді камери) поліцейського СРПП ВП N?2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого сержанта ОСОБА_5 , на яких відображено події, які мали місце 23.07.2026, а саме висловлювання погроз застосування фізичного насильства ОСОБА_5 у зв?язку з виконанням ним службових обов?язків, з наявними на них написами: 1) « ОСОБА_9 »; 2) « ОСОБА_10 », які поміщено до паперових конвертів з наявними на них написами: 1) « ОСОБА_9 »; 2) « ОСОБА_10 », які зберігаються в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду у відповідності з вимогами статті 394 частини 2 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя