Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №515/981/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/981/25

Провадження № 1-кп/515/11/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12025162240000634, внесеного до ЄРДР 08 травня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, військовозобов`язаного, неодруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 07 травня 2025 року близько 14 години 10 хвилин у світлу пору доби, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в умовах необмеженої видимості здійснював рух по асфальтобетонному, сухому, чистому дорожньому покриттю проїзної частини вулиці Перемоги в межах населеного пункту с. Дельжилер Білгород-Дністровського району Одеської області від будинку № 180 в напрямку будинку №210 по вказаній вулиці, на якій організовано двосторонній рух, з умовним поділом без дорожньої розмітки.

Своїми діями водій автомобіля ОСОБА_4 допустив порушення вимог п.2.9 пп. а) «Правил дорожнього руху України», відповідно до якого водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під`їжджаючи до будинку № 208 по вул. Перемоги в с. Дельжилер Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не переконавшись, що його дії будуть безпечними і не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, всупереч вимогам п. 12.1 «Правил дорожнього руху України», відповідно до яких:

12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним,

змінив напрямок руху керованого ним автомобіля марки «Volkswagen Passat», peєстраційний номер ВНЗ181ТР вправо, при цьому, виїхавши за межі проїзної частини дороги, де між парканом домоволодіння АДРЕСА_2 та проїзною частиною знаходилась ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку він здійснив наїзд.

В результаті наїзду ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми грудної клітки, поперекового відділу хребта та правої нижньої кінцівки:

-травма грудної клітки: закритий перелом 6-12 правих ребер, двосторонній гідроторакс;

- травма поперекового відділу хребта: закритий перелом поперечних відростків хребців LI-L5 справа;

- травма правої нижньої кінцівки: закритий осколковий перелом середньої третини правої стегнової кістки.

Ці ушкодження заподіяні дією тупих предметів, групові і індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразились, в тому числі могли утворитися в умовах транспортної автомобільної травми при зіткненні пішохода з легковим автомобілем. Вказані ушкодження спричинені незадовго до звернення потерпілої до медичного закладу, тому не виключено їх утворення 07 травня 2025 року. Всі ушкодження у ОСОБА_6 утворилися по одному механізму, практично одночасно, або у дуже короткий проміжок часу, таким чином, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми грудної клітки та правої верхньої кінцівки, який не був небезпечний для життя, при звичайному своєму клінічному перебігу викликає тривалий розлад здоров`я терміном понад 3-х тижнів (більше 21 дня) і за цим критерієм згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995р.) відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Отже, водій ОСОБА_4 шляхом належного виконання вимог пункту 12.1 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), мав технічну можливість запобігти настання події цієї пригоди та його дії знаходяться у причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди.

Окрім цього, після настання події, водій ОСОБА_4 самовільно покинув місце пригоди на вищевказаному транспортному засобі, чим порушив вимоги підпунктів «а», «б», «в», «д», «е» п. 2.10 вказаних Правил, якими передбачено:

2.10. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди.

Таким чином, ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України.

01 вересня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 подав письмову угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим, укладену 28 серпня 2025 року, підписану ними, в якій просив суд затвердити угоду про примирення та ухвалити вирок, яким призначити узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. У зазначеній угоді вони дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, а також в якій обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення у судовому провадженні, а також щиро покаявся та активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, примирився з потерпілою (вх. №4366/25-Вх 01.09.2025).

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що будь-яких претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого не має, просила затвердити подану угоду про примирення.

Прокурор не заперечила щодо затвердження угоди про примирення між потерілим та обвинуваченим.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про примирення, суд дійшов таких висновків.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Згідно з ч.5 ст.469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про примирення, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. ч. 4, 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання, потерпіла ОСОБА_6 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК та КК України, інтересам суспільства, сторони дійсно примирились, потерпіла не має претензій до обвинуваченого, що підтверджено підписанням ними угоди, та погодили вид і розмір покарання.

Відповідно до укладеної угоди обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє характер обвинувачення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, вид покарання та дав згоду на його призначення, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та що він відмовився від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та Кримінального кодексу України, оскільки ст. 469 КПК України допускає можливість укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину, яким є злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, кримінальне правопорушення кваліфіковано правильно за ч. 1 ст. 286-1 КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, оскільки шкода була заподіяна лише потерпілій, є очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань. Суд також бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що потерпіла ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 не мають взаємних претензій, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення та щиросердечно розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно повністю відшкодував заподіяну шкоду, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, перерахував на потреби Збройних Сил України кошти у розмірі 20 000 гривень, позицію потерпілої щодо призначення обвинуваченому покарання, що не пов`язане із позбавленням волі, відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням наведеного та фактичних обставин справи, вважає, що дані обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дають можливість перейти у відповідності до вимог ст.69 КК України до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 3 (три) роки.

Суд також враховує, що КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини.

Відповідно до частини 5 статті 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа. При цьому положення КК України не встановлюють спеціальної заборони на застосування статті 69 КК України при призначенні покарання за кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 286-1 КК України, за наявності передбачених статтею 69 КК України підстав.

Крім цього, суд вважає, що сама по собі та обставина, що безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, не є підставою для висновку про те, що укладення та затвердження угоди про примирення у такому кримінальному провадженні суперечить інтересам суспільства. Так само призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання із застосуванням статті 69 КК України саме по собі не свідчить про порушення балансу між приватним інтересом потерпілого та публічним інтересом суспільства.

Так, кримінальне провадження, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК з огляду на положення ст. 12 КК відноситься до категорії нетяжких злочинів. Основним об`єктом зазначеного кримінального правопорушення є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, додатковим - життя та здоров`я осіб.

Поряд із цим, вирішуючи питання про затвердження угоди про примирення, суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 756/11661/17 (провадження № 51-4582км18), відповідно до якого при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди про примирення у провадженнях щодо двооб`єктних (багатооб`єктних) кримінальних правопорушень суд має керуватися не лише вимогами статей 468, 469, 474 КПК України, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення.

Вказаний підхід узгоджується з висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2025 року у справі № 756/2340/23 (провадження № 51-4436км24), у якій безпосередньо вирішувалося питання щодо можливості затвердження угоди про примирення у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 286-1 КК України. Суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди за умови, що її зміст не суперечить інтересам суспільства та забезпечує баланс інтересів сторін.

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 284/1083/24 (провадження № 51-315км26), якою залишено без змін судові рішення про затвердження угоди про примирення у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін, інших осіб та суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, яким на підставі ст. 469 КПК України надані повноваження ініціювати угоду про примирення.

На підставі ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені судові витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 18 273,70 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження: арешти, накладені згідно з ухвалами Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 та 14 травня 2025 року слід скасувати за минанням потреби.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення від 28 серпня 2025 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162240000634 від 08 травня 2025 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286-1 КК України.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 18 273,70 грн (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят три грн 70 к.) на відшкодування витрат на проведення експертиз.

Речові докази:

автомобіль марки «Volkswagen Passat», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого являється ОСОБА_7 (мешканка АДРЕСА_1 ) та який перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 — залишити ОСОБА_4 ;

зразки крові водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які відібрані внутрішньовенно за допомогою медичного шприца до двох скляних ємностей, які поміщено до сейф-пакету №4388804 - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Арешти, накладені згідно з ухвалами слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 та 14 травня 2025 року— скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим у той самий строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок може бути оскаржений:

обвинуваченим, його захисником, законним представником — виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою — сьомою статті 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

потерпілим, його представником, законним представником — виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;

прокурором — виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1