Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №741/792/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 741/792/26 Головуючий у 1 інстанції Киреєв О. В.

Провадження № 33/4823/733/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Трофімової Г.М. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст.122-2 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, 03 травня 2026 року о 12 годині 27 хвилин в с. Ставок Ніжинського району Чернігівської області по вул. Українська ОСОБА_1 керував транспортним засобом (автомобілем) «VOLKSWAGEN Transporter», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву) та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також не виконав вимогу поліцейського зупинити транспортний засіб та залишатись на місці, здійснену за допомогою сигнального диску з червоним світлоповертачем. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5, п. 2.4. та пп. «а» п. 8.9 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Халупко С.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності, повноти й обґрунтованості. Суд фактично ототожнив конфліктну поведінку з відмовою від огляду, а короткочасне продовження руху після первинної зупинки – з невиконанням вимоги про зупинку, не дослідивши зміст поліцейської вимоги, момент її подання та обставини, за яких автомобіль залишив місце.

Вказує, що із самої постанови вбачається, що ОСОБА_1 зупинив автомобіль після подання сигналу, тобто первинну вимогу про зупинку він фактично виконав, а подальший початок руху може мати іншу правову оцінку, але не утворює автоматично склад невиконання саме вимоги про зупинку, якщо окремої нової вимоги залишатися на місці не було чітко подано та зафіксовано. Вважає, що сам факт подальшого переслідування не доводить усвідомленого невиконання законної вимоги.

Судом не наведено дослівних висловлювань ОСОБА_1 , які були визнані відмовою, не зазначено скільки разів висувалася пропозиція чи називався конкретний медичний заклад, чи пропонувалося доставлення та чи пояснювався строк проведення огляду. Вважає, що конфлікт із працівниками поліції, небажання продовжувати спілкування або заперечення проти процедури не є автоматичною відмовою в розумінні статті 130 КУпАП. В оскаржуваній постанові наведено чотири ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, поведінку, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук та різку зміну забарвлення шкіри. Проте суд не навів конкретного аналізу кожної ознаки і не встановив, яким саме доказом вона підтверджується.

Вказує, що суд послався на те, що ОСОБА_1 не заявляв про бажання скористатися послугами адвоката. Однак особа не може ефективно заявити таке бажання, якщо право на правничу допомогу не було реально і своєчасно роз`яснене. Подальше залучення захисника під час судового розгляду не виправляє порушення, допущені на місці події.

Крім того, суд визнав відеозаписи належними й допустимими, але не навів номерів камер, кількості файлів, тривалості, часу початку і завершення, наявності розривів та конкретних таймкодів.

Також, у постанові докази щодо ч. 1 ст. 122-2 і ч. 1 ст. 130 КУпАП фактично оцінені разом. Суд не розмежував, який доказ підтверджує невиконання вимоги про зупинку, а який – належну відмову від огляду. Якщо хоча б один зі складів не доведений, застосування статті 36 КУпАІІ у наведеному вигляді є незаконним. У цій справі істотні сумніви стосуються обох правопорушень.

Вважає, що у справі ОСОБА_1 залишилися сумніви щодо змісту поліцейської вимоги, факту її невиконання, законності підстав для огляду, однозначності відмови, своєчасності роз`яснення прав та повноти відеофіксації.

Зазначає, що суд першої інстанції не встановив, чи була первинна вимога про зупинку законною та чи існувала до її подання конкретна підстава для поліцейського втручання. Також суд не навів, чи відсторонювався ОСОБА_1 від керування, хто надалі розпоряджався транспортним засобом і чи вручався йому примірник протоколу та направлення.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Трофімової Г.М., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 2.4 ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

За змістом п. 8.9 ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Частиною 1 статті 122-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За змістом п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного сп`яніння в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містить і розділ Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року, №1395, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735 та Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський зобов`язаний запропонувати такому водієві пройти огляд в закладах охорони здоров`я. У випадку відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, поліцейським складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, для фіксації факту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння наявність свідків не вимагається, якщо така фіксація здійснена поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03.05.2026 року, серії ЕПР1, №656063, 03.05.2026 о 12:26:00 в с. Ставок, вул. Українська, 35, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN Transporter», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського зупинити транспортний засіб та залишатись на місці, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним світлововертачем, чим порушив п. 2.4., пп. «а» п. 8.9. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03.05.2026 року, серії ЕПР1, №656052, 03.05.2026 о 12:56:42 в с. Ставок, вул. Українська, 1, ОСОБА_1 керував автомобілем «VOLKSWAGEN Transporter», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву) та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що після подання поліцейським, за допомогою сигнального диска з світлоповертачем, вимоги про зупинку транспортного засобу водій ОСОБА_1 зупинився, однак при наближенні поліцейського до транспортного засобу з боку дверей водія, раптово розпочав рух та залишив місце зупинки без дозволу працівників поліції, після чого поліцейські розпочали переслідування транспортного засобу. Після фактичної зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 пояснив, що вимогу про зупинку працівники поліції здійснили неналежним чином, а тому він рушив з місця. В подальшому, в ході спілкування з водієм, поліцейським були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву), повідомивши про які, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або у лікарні. Проте, на неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 категорично відмовся, повідомивши що в стані алкогольного сп`яніння не перебуває, після чого поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису складені відповідні протоколи про адміністративні правопорушення, копії яких вручені ОСОБА_1 .

Такі обставини, крім протоколів про адміністративні правопорушення та відеозаписів, також підтверджуються:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву) та факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду;

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву) та факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду;

- розпискою ОСОБА_2 про те, що він ознайомлений з вимогами статті 266 КУпАП та зобов`язується транспортним засобом не керувати.

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги щодо не об`єктивного і не в повному обсязі дослідження матеріалів справи.

В апеляційній скарзі захисник також акцентував увагу на незаконності зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .

Однак апеляційний суд вважає наведені доводи непереконливими, виходячи з покладених на працівників поліції повноважень з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно із Законами України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію України».

Окрім того, відповідно до п. 4 та п. 5 постанови Кабінету Міністрів №1456 від 29.12.2021 року «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Згідно із п. 10 Постанови уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України, Законами України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який безперервно діє і до тепер.

Також згідно з пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевіряти документи та зупиняти транспортні засоби.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції зупинити транспортний засіб та пройти огляд на стан сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив короткочасне продовження руху після первинної зупинки з невиконанням вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Як убачається з досліджених судом відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, 03 травня 2026 року після подання працівником поліції вимоги про зупинку, ОСОБА_1 зупинив транспортний засіб, однак у момент наближення поліцейського до водійських дверей, без пояснення причин, відновив рух та почав залишати місце зупинки, у зв`язку з чим працівники поліції були змушені здійснити його переслідування та повторну зупинку. Зазначена обставина безпосередньо зафіксована на відеозаписі та узгоджується зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 656063 від 03 травня 2026 року.

Сам факт короткочасного припинення руху не може вважатися належним виконанням законної вимоги про зупинку, якщо водій одразу після цього відновлює рух та залишає місце, де на виконання такої вимоги він повинен перебувати.

Відтак, апеляційний суд не погоджується з твердженням захисника про те, що ОСОБА_1 належним чином виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу.

При цьому, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП встановлює відповідальність саме за невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу. З огляду на фактичні обставини, зафіксовані на відеозаписі, апеляційний суд вважає, що така вимога ОСОБА_1 не була виконана.

Посилання захисника на те, що судом не наведено дослівного змісту вимоги поліцейського, часу її подання, відстані до транспортного засобу, а також не встановлено, чи використовувався гучномовець чи спеціальний звуковий сигнал, не спростовують установлених судом обставин. З матеріалів справи вбачається, що вимога про зупинку була сприйнята самим ОСОБА_1 як так, що підлягає виконанню, оскільки він фактично припинив рух автомобіля, а подальше відновлення руху відбулося безпосередньо в момент наближення працівника поліції до транспортного засобу. Крім того, як убачається з відеозапису, після повторної зупинки ОСОБА_1 пояснив поліцейським, що, на його думку, вимога про зупинку була подана неналежним чином. Отже, обставини справи не дають підстав вважати, що водій не розумів, що працівник поліції вимагає саме від нього припинити рух.

Необґрунтованим є і посилання апелянта на відсутність доказів суб`єктивної сторони правопорушення. Поведінка ОСОБА_1 , а саме: припинення руху після вимоги поліцейського, подальше відновлення руху в момент наближення працівника поліції, залишення місця зупинки та подальше переслідування, свідчить про усвідомлений характер його дій. При цьому будь-яких обставин, які б об`єктивно перешкоджали виконанню вимоги поліцейського про зупинку, матеріали справи не містять.

В силу ст. 266 КУпАП та п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, поліцейський є особою, уповноваженою на виявлення ознак, які дають поліцейському підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння.

Тобто поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу. При цьому оцінка поліцейським наявності ознак сп`яніння є лише підставою для направлення особи на медичний огляд, а не доказом перебування у стані сп`яніння. Остаточне встановлення або спростування такого стану повинно здійснюватися саме за результатами огляду у визначеному законом порядку.

При цьому, поліцейським було виявлено у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, які відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, є ознаками алкогольного сп`яніння, що зафіксовано на відеозаписі, а також в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння та направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння.

Зазначене вище спростовує доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

З матеріалів справи чітко вбачається, що поліцейські неодноразово висловлювали ОСОБА_1 пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я, зазначаючи що таким закладом є Носівська лікарня, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду. При цьому, мотиви відмови не мають правового значення для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для проведення огляду на стан сп`яніння та не повідомлення поліцейськими про порядок проходження огляду є необґрунтованими.

Так само безпідставними є доводи щодо неналежності відеозаписів через невказання у постанові суду номерів камер, тривалості окремих файлів, часу їх початку та завершення, а також відсутності детального наведення кожного таймкоду. Закон не покладає на суд обов`язку відтворювати у постанові повністю зміст кожного відеофайлу або наводити кожну секунду технічного запису. Важливим є те, що відеозаписи були досліджені судом, їх зміст узгоджується з письмовими доказами та не спростований іншими доказами.

У цьому випадку відеозаписи підтверджують послідовність подій: зупинку транспортного засобу, відновлення руху та переслідування, повторну зупинку, виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд та відмову від його проходження. Саме така сукупність доказів і була покладена судом першої інстанції в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 .

Не можуть бути підставою для скасування постанови і доводи захисника про те, що сам підпис ОСОБА_1 у протоколах не доводить факту належного роз`яснення йому прав, оскільки у протоколах про адміністративні правопорушення зазначено про роз`яснення йому положень статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, що підтверджено його особистим підписом.

Посилання захисника на те, що судом не зазначено про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом є неспроможним, оскільки в матеріалах справи міститься його розписка про те, що він ознайомлений з вимогами статті 266 КУпАП та зобов`язується транспортним засобом не керувати.

Доводи апеляційної скарги про незаконне застосування положень ст. 36 КУпАП також є безпідставними.

За змістом ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Отже, встановивши в діях ОСОБА_1 наявність складів правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про накладення адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, які вже були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції. Сукупність досліджених доказів є взаємоузгодженою: зміст відеозаписів відповідає відомостям, викладеним у протоколах про адміністративні правопорушення, акті огляду, направленні на медичний огляд та інших матеріалах справи. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини події та надав належну оцінку доказам.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складів вчинених адміністративних правопорушень повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 245, 251 252, 280 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно дослідив вищезазначені докази, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, який 03.05.2026 року керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, чим порушив п. 2.4., пп. «а» п. 8.9. ПДР України.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчинених правопорушеннях, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника Халупка С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Авраменко