Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №736/573/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 736/573/26 Головуючий у 1 інстанції Пархомчук Т. В.

Провадження № 33/4823/720/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Сиволапа Д.С., з участю захисника – Голубцова В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Голубцова В.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який раніше притягувався до адміністративної відповідальності, мешканець АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 20 год. 20 хв. 14 березня 2026 року по вул. Соборна, 102 в м. Корюківка Чернігівської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 211040», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі відмовився, при цьому велась безперервна відеофіксація. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Голубцов В.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування скарги посилається на порушенням його підзахисного права на захист, його право знайомитись з матеріалами справи та брати участь у судовому засідання під час розгляду справи. Вказує, що місцевим судом під час розгляду справи матеріали справи не досліджувались, оскільки 21.04.2026 адвокатом направлено на адресу Корюківського районного суду Чернігівської області заяву про забезпечення доступу до матеріалів справи в особистому кабінеті адвоката в системі Електронний суд. Як вбачається з опису документів, що находяться у справі, в матеріалах справи наявний диск з записом. Станом на 20.07.26 року, відеозапис не додано де матеріалів справи в системі Електронний суд, внаслідок чого порушено право ОСОБА_1 та його захисника, на ознайомлення з матеріалами справи. Також, 09.06.2026 захисником направлено до Корюківського районного суду Чернігівської області клопотання про перенесення судового засідання, до клопотання додано Витяг з наказу про відрядження та посвідчення про відрядження, з яких випливає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та направлений у відрядження для проходження фахової підготовки за ВОС -106 "Розвідник" терміном на 53 дні, з 08.06.26 по 30.07.26. Тобто, на момент прийняття рішення від 08.07.26 суд був обізнаний про об`єктивну причину неможливості ОСОБА_1 приймати участь у судовому засіданні. Звертає увагу на те, що місцевим судом в оскаржуваній постанові в даних про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, вказано що ОСОБА_1 «не працюючий", а це свідчить про те, що суд взагалі не досліджував матеріали справи, про те що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що вказано у самому протоколі серії ЕПР1 №615029 (пункт 4 протоколу), а також у наявних у матеріалах справи витягу з наказу про відрядження та посвідченні про відрядження. Зазначає, що судом не досліджено та не з`ясовано, чи направлявся ОСОБА_1 на медичне обстеження, і чи була відмова від проходження огляду, оскільки наявне в матеріалах справи направлення на огляд містить інформацію якою спростовується факт відмови від огляду.

У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Захисник вважав можливим проведення судового розгляду без участі особи , яка притягується до відповідальності, що узгоджується з вимогами ч.6 ст.294 КУпАП.

Заслухавши позицію захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №615029 від 14.03.2026, ОСОБА_1 о 20 год. 20 хв. 14 березня 2026 року, в м. Корюківка по вул. Соборна, 102, керував транспортним засобом ВАЗ 211040, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі відмовився, при цьому велась безперервна відеофіксація. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3,4).

За змістом ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до п.3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я.

За ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п.4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

1. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:

1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;

2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;

3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції;

5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.

2. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

До матеріалів справи додано відеозапис, здійснений поліцейськими під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Разом з тим, із відеозапису, долученого до матеріалів справи, неможливо встановити чи була процедура огляду проведена із дотриманням усіх вимог Інструкції, оскільки відеозапис відображає лише конфліктну ситуацію, яка відбулась о 20 год. 20 хв 14 березня 2026 року, в м. Корюківка по вул. Соборна, 102 біля магазину. Відеозапис розпочинається із того, що на місце події за викликом прибули працівники поліції, які з`ясовували обставини конфліктної ситуації. На місці події перебували продавці магазину, ОСОБА_1 та чоловік на ім`я ОСОБА_3 , які розповіли про обставини конфлікту, який виник між ними.

Проте, на відеозаписі не зафіксоване встановлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , вимоги про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці знаходження транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я. Також, на відеозаписі відсутні відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснення йому прав передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та наслідків відмови від проходження огляду. Не зафіксована процедура складання письмових адміністративних матеріалів (направлення на огляд, протоколу).

Наведене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримані вимоги закону щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Підстав вважати, що водій ухилився від проходження обов`язкового огляду на стан алкогольного сп`яніння, не встановлено, оскільки з відеозапису слідує, що поліцейськими вимога про проходження такого огляду йому не висувалась.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що обов`язок поліцейських здійснювати безперервний відеозапис виявлення, фіксації адміністративного правопорушення та проведення процесуальних дій є запорукою дотримання законності при вчиненні поліцейськими указаних дій, об`єктивності цих дій, усунення конфліктних та спірних питань, забезпечення судової справи належними та допустимими доказами, необхідних для розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.

У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree).

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.

Тобто, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_4 у порушенні вимог пункту 2.5 ПДР, суддя місцевого суду формально послався в постанові на протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу, та відеозапис, додані до протоколу.

Апеляційний суд вважає, що оскільки на відеозаписі не відображено, що працівники поліції оголосили водію ознаки алкогольного сп`яніння та висловили вимогу пройти такий огляд, що свідчать про порушення працівниками поліції Інструкції, то всі докази по справі слід вважати недопустимими.

Відтак, апеляційним судом встановлено, що місцевий суд під час розгляду справи не перевірив дотримання поліцейським вищезазначених вимог закону та підзаконних нормативних актів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а його висновки в постанові про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи.

У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає безумовному скасуванню, а провадження в справі - закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Голубцова В.А. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап