Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №607/28170/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/28170/24Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.

Провадження № 22-ц/817/573/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретаря Гичко К.С.

з участю представника Тернопільської обласної прокуратури- Козлової О.В.

представника Тернопільської міської ради — Друзюка Р.М.,

представника ОСОБА_1 - адвоката Берегуляка В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 січня 2026 року, ухвалене суддею Герчаківською О.Я. у цивільній справі №607/28170/24 за позовом Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави до Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення, скасування реєстрації речових прав на земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Тернопільська окружна прокуратура звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила:

-визнати недійсними пункти 1–5 рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року № 8/11/175 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_1 та інші)» в частині відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 ОСОБА_1

-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га за кадастровим номером 6110100000:06:003:0025, запис про право власності на яку внесено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2022 року за № 63002778;

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1200 га з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 у Державному земельному кадастрі;

-зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Тернопільської об`єднаної територіальної громади в особі Тернопільської міської ради земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:06:003:0025, площею 0,1200 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року № 7/54/60 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 6110100000:06:003:0025, для індивідуального садівництва.

Як вбачається з проекту землеустрою, вказана ділянка частково відводиться за рахунок земель Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, які перебувають у постійному користуванні та відносилися до категорії код КВЦПС J.12.04 — для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства площею 0,0737 га, та частково за рахунок земель Тернопільської міської ради, не наданих у власність та не переданих у користування (код КВЦПС К.16.00 землі запасу, площею 0,0463 га (угіддя, код КВЗУ 004.00 чагарникова рослинність природнього походження).

Після відведення земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва).

Згідно висновку Управління містобудування, архітектури та кадастру №118 від 07 грудня 2020 року, використовувати земельну ділянку для ведення садівництва можливо лише після зміни функціонального призначення до виду її використання з внесенням відповідних змін у містобудівну документацію.

Згідно з чинною містобудівною документацією земельна ділянка відноситься до ландшафтно-рекреаційної зони Р, підвид Р-3с — підзона зелених насаджень спеціального призначення.

Питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 розглядалось на засіданнях постійної комісії з питань містобудування Тернопільської міської ради 9 та 13 грудня 2021 року, однак за результатами голосування рішення не було прийнято.

Незважаючи на це, рішенням Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 6110100000:06:003:0025, для ведення садівництва.

У кримінальному провадженні №42022212050000003 від 06.01.2022 року слідчим 08.07.2021 року проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 та встановлено, що на земельній ділянці наявна трав”яниста рослинність та дерева, а саме 6 горіхів, 19 дерев породи липа, 4 дерева породи ясінь.

Крім цього, у зазначеному кримінальному провадженні проведено комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, висновком якої підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 сформована за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення та переведена в землі сільськогосподарського призначення — для індивідуального садівництва.

Водночас, проектом землеустрою не передбачено відведення досліджуваної земельної ділянки для ведення садівництва за рахунок земель рекреаційного призначення.

Отже, при розробленні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва не передбачено та не дотримано порядку передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 у приватну власність за рахунок земель рекреаційного призначення.

Відповідно до Закону України “Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах” запроваджено мораторій строком на 5 років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форм власності, який стосується земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень.

Мораторій стосується зміни цільового призначення земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень.

Водночас, при прийнятті рішення про передачу спірної земельної для садівництва не дотримано встановлення особливого порядку використання земель рекреаційного призначення. Земельним законодавством України не передбачено можливість передачі земельної ділянки рекреаційного призначення для ведення садівництва.

Оскаржуване рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки воно прийняте з порушенням статей 19, 20, 50–52, 116, 118, 122, 186 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», при прийнятті рішення не дотримано встановлення особливого порядку використання земель рекреаційного призначення, проєкт землеустрою не відповідав містобудівній документації, цільове призначення земельної ділянки не узгоджувалося з її функціональним призначенням.

Так як право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку зареєстровано на підставі незаконного рішення міської ради, вимоги про скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та її повернення є похідними від вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Підстави для представництва інтересів держави прокурор обґрунтовував тим, що спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності, а її передача у приватну власність порушує інтереси територіальної громади та держави у сфері законного розпорядження землями комунальної власності.

При цьому, Тернопільська міська рада, яка прийняла оскаржуване рішення, сама є учасником спірних правовідносин та не може належним чином захистити порушені інтереси.

Строк позовної давності не пропущено, оскільки його перебіг продовжувався на час дії карантину та зупинений на час дії воєнного стану, а про допущені порушення прокуратурі стало відомо після отримання результатів експертизи.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Тернопільська обласна прокуратура просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки суд дійшов помилкового висновку про обрання неналежного способу захисту. Заявлені вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Тернопільської міської ради, скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та повернення земельної ділянки є належними й ефективними способами захисту, оскільки спрямовані на повне відновлення порушених інтересів держави та територіальної громади.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що належним способом захисту у цій справі є виключно витребування земельної ділянки, оскільки спір стосується не лише фактичного повернення земельної ділянки, а й усунення правових наслідків незаконного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого сформовано земельну ділянку, змінено її цільове призначення та зареєстровано право приватної власності.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм при оцінці обраного прокурором способу захисту та фактично не забезпечив ефективного судового захисту порушених інтересів держави і територіальної громади. Висновок суду про те, що оскаржуване рішення міської ради як акт індивідуальної дії вичерпало свою дію фактом виконання і тому не може бути самостійним предметом судового оскарження, є помилковим, оскільки саме це рішення стало первинною правовою підставою для формування спірної земельної ділянки, її передачі у приватну власність, державної реєстрації права власності та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Крім того, апеляційна скарга містить доводи про помилковість висновку суду першої інстанції щодо залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову. Зазначено, що подана заява не була спрямована на одночасну зміну предмета і підстав позову, а стосувалася уточнення обраного способу захисту з урахуванням обставин справи, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно залишив її без розгляду. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню цивільного судочинства. Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпритації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав, що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі №910/2389/23 зазначено про те, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав.

Зміст позовних вимог прокурора не викликав сумніву щодо прагнення позивача повернути спірне нерухоме майно територіальній громаді. Вимога про повернення спірної земельної ділянки за належної інтерпритації відповідає такому способу захисту як витребування майна. Суд першої інстанції не врахував, що прокурор, обгрунтовуючи позовні вимоги, навів доводи недобросовісності відповідача щодо набутої земельної ділянки, а також обгрунтовував заявлення позову в межах загального строку позовної давності, що властиво не для негаторних позовів, а для позовів про витребування.

Судом не повно з”ясовано можливість відновити порушене право та запобігти продовженню порушення без заявлення нового позову.

Отже, порушення судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного рішення та порушення права позивача на доступ до суду з метою вирішення спору за позовом, поданим відповідно до цивільного процесуального законодавства.

Крім цього, Тернопільська обласна прокуратура посилається на те, що суд не врахував положення земельного та містобудівного законодавства, за якими цільове призначення земельної ділянки має відповідати її функціональному призначенню, визначеному містобудівною документацією. Спірна земельна ділянка розташована у зоні Р-3с — підзоні зелених насаджень спеціального призначення, у межах якої індивідуальне садівництво не належить до переважних, супутніх або допустимих видів використання.

Суд першої інстанції не врахував, що у висновку Управління містобудування, архітектури та кадастру № 118 від 07 грудня 2020 року прямо зазначено: використання спірної земельної ділянки для ведення садівництва можливе лише після зміни її функціонального призначення та внесення відповідних змін до містобудівної документації. Також суд не надав належної оцінки висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10 червня 2024 року № 365/23-22, яким підтверджено невідповідність відведення спірної земельної ділянки вимогам земельного та містобудівного законодавства.

Вважає помилковими висновки суду про відсутність підстав для скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про скасування незаконного рішення Тернопільської міської ради та є необхідні для повного відновлення становища, яке існувало до порушення.

У відзиві Тернопільська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін. Зазначає, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 у власність із дотриманням процедури, визначеної Земельним кодексом України. Рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року № 7/54/60 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, після чого такий проєкт було виготовлено, погоджено у встановленому законом порядку, а земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі.

Вказує, що проєкт землеустрою містив висновок про його відповідність вимогам земельного законодавства, зауваження та пропозиції до документації із землеустрою були відсутні. Крім цього, відповідність поданих документів вимогам законодавства перевірялася державним кадастровим реєстратором під час державної реєстрації земельної ділянки.

Після погодження проєкту землеустрою у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, єдиною підставою для відмови у його затвердженні могла бути відсутність такого погодження або відсутність висновку обов`язкової державної експертизи у передбачених законом випадках. Інших правових підстав для відмови у затвердженні погодженого проєкту землеустрою закон не передбачав.

Зазначає, що відповідно до проєкту землеустрою та висновку експерта від 10 червня 2024 року спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, а також земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а не за рахунок земель рекреаційного призначення.

Також вказує, що земельна ділянка була сформована вперше, тому її цільове призначення не змінювалося. Відповідно, доводи апеляційної скарги про незаконну зміну цільового призначення земельної ділянки є безпідставними.

Посилання Тернопільської обласної прокуратури на Закон України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» є необґрунтованим, оскільки дія такого мораторію припинилася у 2016 році, а спірна земельна ділянка не відводилася за рахунок земель рекреаційного призначення.

Також Тернопільська міська рада підтримує висновок суду першої інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту. Вказує, що оскаржуване рішення міської ради є ненормативним актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом виконання, оскільки на його підставі ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку. Тому скасування такого рішення саме по собі не призведе до відновлення порушеного права чи інтересу.

Належним способом захисту у разі наявності підстав є витребування майна із чужого незаконного володіння, тоді як оспорювання рішення органу місцевого самоврядування, яке вже реалізоване, не є ефективним способом захисту.

Заслухавши пояснення представника Тернопільської обласної прокуратури — Козлову О.В., яка доводи апеляційної скарги підтримала, пояснення представника Тернопільської міської ради — Друзюка Р.М. та представника ОСОБА_1 - адвоката Берегуляка В.Ф., які проти задоволення апеляційної скарги заперечили, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними пунктів 1–5 рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_1 та інші)» в частині відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому не може визнаватися судом недійсним. Решта вимог прокурора є похідними, а тому вони також не підлягають до задоволення.

Крім цього, суд прийшов до переконання, що оскільки ОСОБА_1 оформив за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 згідно процедури, яка визначена законом, тому вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га за кадастровим номером 6110100000:06:003:0025, запис про право власності на яку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24 січня 2022 року за №63002778; скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1200 га з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 у Державному земельному кадастрі; зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Тернопільської об`єднаної територіальної громади в особі Тернопільської міської ради земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:06:003:0025, площею 0,1200 га, розташовану по АДРЕСА_1 не є належним та ефективним способом захисту. Захист права власності на нерухоме майно, яке було відчужене органом державної влади або місцевого самоврядування на користь суб”єкта права приватної власності, який набув право власності на це майно, здійснюється шляхом витребування такого майна, а такої вимоги у визначеному ЦПК України порядку не було заявлено у даній справі.

При цьому суд залишив без розгляду заяву позивача про зміну позовної вимоги із “зобов”язати ОСОБА_1 повернути на користь Тернопільської об”єднаної територіальної громади в особі Тернопільської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025, площею 0,1200 га, розташовану по АДРЕСА_1 ” на “витребувати від ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025, площею 0,1200 га, розташовану по АДРЕСА_1 на користь Тернопільської об”єднаної територіальної громади в особі Тернопільської міської ради”, та залишення без розгляду вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Інші позовні вимоги позивача — про визнання недійсними пунктів 1-5 рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175 та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1200 га, з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 у Державному земельному кадастрі - залишались без змін.

Залишаючи без розгляду заяву про зміну предмету позову, суд прийшов до висновку, що подана позивачем заява на стадії судових дебатів є фактично зміною підстав та предмета позову, що нормами процесуального закону не допускається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак з інших мотивів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду в тій частині, що подана прокурором заява про зміну предмету позову є фактично зміною підстав та предмета позову та залишення цієї заяви без розгляду.

Таке процесуальне порушення призвело до неповного з”ясування обставин, що мають значення у справі, що відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Обставини справи.

На підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000697 від 04 липня 1997 року Управлінню житлово-комунального господарства виконкому міста Тернополя надано у постійне користування 89,5 га земель для експлуатації та обслуговування автошляху. Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 214. Кадастровий номер цій земельній ділянці не присвоювався, відомості про неї до Державного земельного кадастру не вносилися, речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалося.

Рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/60 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_1 та інші)» за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язано у шестимісячний строк подати проект землеустрою на затвердження.

На підставі цього рішення КП «Земельно-кадастрове бюро» виготовлено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1200 га для індивідуального садівництва. Проектом передбачалося формування земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 за рахунок земель Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, що перебували у постійному користуванні, площею 0,0737 га, та земель Тернопільської міської ради, не наданих у власність і не переданих у користування, площею 0,0463 га. Після відведення земельну ділянку передбачалося віднести до земель сільськогосподарського призначення з видом цільового призначення 01.05 — для індивідуального садівництва.

04 листопада 2020 року керівник Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради Соколовський О.І. подав нотаріально посвідчену заяву про згоду на вилучення частини земельної ділянки площею 0,0737 га, розташованої на АДРЕСА_1 та такої, що перебувала у постійному користуванні управління; заяву зареєстровано в реєстрі за № 2201.

Згідно з переліком обмежень та обтяжень у використанні земельної ділянки № 6811 від 17 листопада 2020 року в її межах визначено охоронні зони навколо інженерних комунікацій (водопроводу) площею 0,0067 га та 0,0068 га, а також охоронну зону вздовж об`єкта енергетичної системи (ЛЕП) площею 0,0019 га.

Відповідно до висновку Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради № 118 від 07 грудня 2020 року проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва погоджено із зазначенням про можливість використання земельної ділянки для ведення садівництва після зміни функціонального призначення до виду її використання з внесенням відповідних змін до містобудівної документації. Долученим до проекту викопіюванням з плану зонування м. Тернополя визначено розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 у зоні Р-Зс — підзоні зелених насаджень спеціального призначення.

04 січня 2021 року Відділом у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 площею 0,1200 га, розташованої на АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням 01.05 — для індивідуального садівництва та категорією земель — землі сільськогосподарського призначення. Того ж дня відкрито поземельну книгу на цю земельну ділянку.

09 грудня 2021 року питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 розглядалося на засіданні постійної комісії Тернопільської міської ради з питань містобудування, однак за результатами голосування рішення не прийнято. 13 грудня 2021 року це питання розглядалося постійною комісією міської ради з питань регулювання земельних відносин та екології, за результатами голосування рішення також не прийнято.

Рішенням Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року № 8/11/175 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_1 та інші)» затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва. Цим рішенням припинено, з урахуванням письмової згоди землекористувача, право користування Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради частиною земельної ділянки площею 0,0737 га та передано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 площею 0,1200 га для ведення садівництва.

На підставі рішення державного реєстратора Тернопільської міської ради Тернопільської області Мартиняк А.В. від 24 січня 2022 року, індексний номер № 63002778, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025; дата державної реєстрації права — 20 січня 2022 року. Ці відомості підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 червня 2024 року № 384347176.

В зв`язку із здійсненням прокурором Тернопільської окружної прокуратури процесуального керівництва у кримінальних провадженнях №42022212050000003 від 16 січня 2022 року за ч.1 ст.366 КК України та №12022211040000838 від 16 червня 2022 року за ч.2 ст.364 КК України, досудове розслідування у яких здійснюється СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, прокурором встановлено підстави для застосування представницьких повноважень поза межами кримінального провадження, у зв`язку із чим на підставі постанов прокурора від 10 січня 2024 року надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на висновки проведених у межах кримінального провадження №12022211040000838 від 16 червня 2022 року за ч.4 ст.364 КК України земельно-технічної експертизи №СЕ-19-23/4619-ЗТ від 08 листопада 2023 року Державного НДЕКЦ МВС України (м.Київ), та комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №365/23-22 від 10 червня 2024 року Тернопільського відділення КНДІСЕ (м.Тернопіль).

Як вбачається із висновку експерта від 08 листопада 2023 року №СЕ-19-23/4619-ЗТ, при проведенні експертизи запитання №1 та №2 щодо дотримання вимог чинного законодавства при прийнятті рішень Тернопільської міської ради №7/54/60 від 21 серпня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 та ін.» та №8/11/175 від 17 грудня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 та ін.», залишено без розгляду, оскільки надання оцінки процедурі прийняття рішень відповідних органів та дій посадових осіб, спрямованих на прийняття відповідних рішень, не відносяться до спеціальних знань судового експерта за спеціальностями 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками» та 10.20 «Експертиза з питань землеустрою».

На інші запитання експертом дано наступні відповіді.

3. Документація із землеустрою, яка була розроблена на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 площею 0.12 га, для індивідуального садівництва, яка розташована по АДРЕСА_1 , частково не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, що в подальшому не вплинуло на кінцевий результат.

При цьому, в описовій частині висновку зазначено, що часткова невідповідність документації із землеустрою вимогам земельного законодавства полягає в тому, що в списках межових знаків, переданих на зберігання, не зазначено номери знаків. Також у відомості щодо визначення кроків межових знаків не зазначено їх нумерація та кадастрові номери.

4. Земельна ділянка відповідно до умовних позначень місця розташування земельних ділянок з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 площею 0.12 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до викопіювання, яке міститься у проектах, відповідає наданому на дослідження плану зонування території міста Тернопіль (розроблений у 2017 році), проте за документацією цільове призначення зазначено 01.05 – для індивідуального садівництва.

В описовій частині висновку додатково зазначено, що «відповідно до викопіювання з плану зонування території м.Тернополя (із внесеними змінами) місця розташування земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка розташована в зоні Р-3с – підзона зелених насаджень спеціального призначення Р-3с (зображення 1). Візуальним методом співвставивши викопіювання з плану зонування території м.Тернополя (із внесеними змінами) (зображення 1) зі схемою зонування території м.Тернополя (зображення 2) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 розташована в зоні Р-3с.

Враховуючи, що клопотання експерта від 06 лютого 2023 року в частині надання Генерального плану не задоволено, відповідь буде надано відповідно до плану зонування території міста. Такими чином, відповідно до умовних позначень місця розташування земельних ділянок, у тому числі з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 площею 0.12 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , відповідають наданому на дослідження плану зонування території міста Тернопіль (розроблений в 2017 році)».

5. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025, з моменту формування земельної ділянки не змінювалося, а отже не змінено та не затверджено відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування.

6. З причин, наведених в дослідницькій частині висновку експерта, визначити, чи відповідає фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025, розташованої по АДРЕСА_1 , цільовому призначенню, не вбачається за можливе.

Разом з цим, як вбачається із дослідницької частини висновку, відповідь на зазначене запитання не надано через те, що клопотання експерта про надання матеріалів топографічної зйомки та фото- і відеофіксації досліджуваної земельної ділянки залишилось не виконаним.

Крім цього, відповідно до висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою Тернопільського відділення КНДІСЕ від 10 червня 2024 року № 365/23-22 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 площею 0,1200 га для індивідуального садівництва відповідав вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам з питань землеустрою та землекористування, чинним на час його розроблення. У висновку також зазначено, що земельну ділянку сформовано за рахунок земель запасу та земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; до моменту формування і присвоєння кадастрового номера вона змінила категорію та цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, а з моменту формування та реєстрації речового права її цільове призначення не змінювалося. Водночас експерт зазначив про недотримання порядку передачі земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель рекреаційного призначення та особливого порядку використання таких земель, а також про те, що земельним законодавством не передбачено можливості передачі земельної ділянки рекреаційного призначення для ведення садівництва; окремо у висновку вказано, що ландшафтно-рекреаційна зона Р на спірній земельній ділянці не встановлена.

08 липня 2024 року у кримінальному провадженні № 42022212050000003 проведено повторний огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025. Встановлено, що вона розташована біля автомобільної дороги на вул. 15 Квітня у м. Тернополі, навпроти автозаправної станції «ОККО», починається приблизно за 1,40 м від автомобільної дороги, межує із земельною ділянкою, на якій розташовані приміщення КП «Тернопільводоканал», а поблизу її межі розміщені електрощитова та електричні опори. У межах ділянки наявний інформаційний стовп кабелю зв`язку, трав`яна рослинність та дерева, зокрема 6 горіхів, 17 лип і 4 ясени.

22 січня 2024 року прокурор направив до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та Тернопільської міської ради запити з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у сфері земельних відносин.

Листом від 19 лютого 2024 року Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повідомило про відсутність у нього повноважень на звернення до суду з позовом щодо скасування рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року № 8/11/175, скасування державної реєстрації права приватної власності та повернення земельної ділянки у комунальну власність. Виконавчий комітет Тернопільської міської ради листом від 22 лютого 2024 року повідомив, що звернення прокуратури не містить інформації, яка свідчить про порушення інтересів держави та пов`язану з цим необхідність звернення до суду.

20 грудня 2024 року прокурор, діючи в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомив Тернопільську міську раду про висновок експерта від 10 червня 2024 року № 365/23-22 та запросив правову позицію органу місцевого самоврядування щодо наведених обставин. Листом від 31 грудня 2024 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради повторно повідомив, що звернення прокурора не містить інформації про порушення інтересів держави та пов`язану з цим необхідність звернення до суду, а також зазначив, що міська рада наділена самостійним правом бути позивачем у судах загальної юрисдикції.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Щодо правової природи заявлених вимог, належного способу захисту та залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову.

Відповідно до статті 15 ЦК України та частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а також інші способи захисту, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 391 ЦК України встановлено, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, внаслідок яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

За змістом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Стаття 388 ЦК України визначає умови витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування майно комунальної власності вибуло у приватну власність фізичної особи, а прокурор, діючи в інтересах держави, вважає таке вибуття незаконним, суд повинен перевірити не лише формальну належність заявленого способу захисту, а насамперед наявність або відсутність матеріально-правових підстав для повернення такого майна.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Подаючи 2 січня 2026 року заяву про зміну предмета позову, позивач обгрунтував її тим, що позовна заява містить посилання на ст. 391 ЦК України. Разом з тим, після подання позову, 9.04.2025 року набрав чинності Закон України від 12.03.2025 року №4292-ІХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача”, яким, серед іншого, доповнено ст.391 ЦК України частиною другою. Оскільки внесеними змінами до ЦК України безальтернативно, незалежно від волі сторін у справі, визначено спосіб захисту порушеного права — витребування майна, позивач просив врахувати наведені зміни чинного законодавства та прийняти заяву про зміну позовної вимоги.

Заява позивача про зміну предмету позову не містить інших підстав для задоволення позовних вимог, а зводиться лише до зміни позовної вимоги із “зобов”язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025” на “витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025” та залишити без розгляду вимогу про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, оскільки витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною підставою для здійснення державної реєстрації права власності за позивачем.

Висновок суду про одночасну зміну предмета і підстав позову не відповідає змісту позовної заяви та заяви про зміну предмету позову.

Висновки суду першої інстанції в цій частині зроблені без врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постанові від 10.04.2024 року у справі №496/1050/18 (п.8.44 — 8.46) про те, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню цивільного судочинства, яким відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)). У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Враховуючи, що у позовній заяві позивач обгрунтовував свої вимоги в тому числі ст. 391 ЦК України, до якої після подання позову були внесені зміни, вимоги прокурора у первісно заявленому позові фактично зводились до витребування майна, а заява про зміну підстав позову зводилась лише до коректного формулювання позовних вимог, при збереженні того обгрунтування позовних вимог, що заявлено у позовній заяві, прагнення позивача не викликало сумніву, тому суд першої інстанції, залишаючи без розгляду заяву про зміну предмета позову, допустив надмірний формалізм та порушення принципу процесуальної економії, відмовивши у задоволенні позову виключно з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково обмежився висновком про неналежність способу захисту без повної оцінки матеріально-правових підстав заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.

Щодо правового режиму спірної земельної ділянки.

Відповідно до статей 13, 14, 19 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю набувається і реалізується виключно відповідно до закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України у редакції, чинній на час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідний орган місцевого самоврядування розглядає клопотання громадянина та надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову в його наданні. Підставою для відмови може бути, зокрема, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Згідно з пунктом 6 частини третьої та частиною восьмою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, а підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернувся із заявою на ім`я Тернопільського міського голови про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.12 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яку рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/60 було задоволено. В подальшому КП «Земельно-кадастрове бюро» на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, який затверджений рішенням Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175. 4 січня 2021 року проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 із цільовим призначенням «для індивідуального садівництва» (код 01.05), категорія земель – землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, предметом дослідження у даній справі є з`ясування питання, чи існували будь-які передбачені законом обставини, які б перешкоджали набуттю відповідачем ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність. Зокрема, чи надана вказана земельна ділянка за рахунок земель рекреаційного призначення.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на окремі категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі рекреаційного призначення, землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Порядок встановлення та зміни цільового призначення визначений статтею 20 ЗК України з урахуванням п.23 Розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Частиною 3 ст.20 ЗК України визначено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).

За змістом статей 50, 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, зокрема земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, земельні ділянки, зайняті об`єктами рекреаційного призначення, а також інші земельні ділянки, визначені законом.

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж і внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.ч.1, 3, 9 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

У ч.1 ст.19 цього Закону визначено, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території, населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території.

Відповідно до п.3.66 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року №104, функціональна зона – частина території населеного пункту з явно вираженою переважною функцією її містобудівного використання: житлова, громадська, виробнича та рекреаційна, що відображається у містобудівній документації.

Згідно п.8.2.1 ДБН Б.2.2-12:2019 у населених пунктах слід визначати озеленені території, що належать до земель рекреаційного призначення і входять до складу єдиної мережі ландшафтних та рекреаційних територій.

Відповідно до ч.5 ст.20 ЗК України класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

З приводу Класифікатора видів цільового призначення земель, який слід застосовувати до регулювання спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року №821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» введений в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, у зв`язку з чим припинена чинність Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548.

Вказаною постановою внесено зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі – Порядок №1051), доповнено Порядок Додатком №58 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними», №59 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок», №60 «Класифікатор видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок».

Разом з тим, на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 у 2020 році, який слугував підставою для державної реєстрації земельної ділянки 4 січня 2021 року та відкриття Поземельної книги, діяв Класифікатор видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затверджений наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 (далі - КВЦПЗ №548).

Розділом І «Загальні положення» КВЦПЗ №548 було встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, було встановлено, що цільове призначення земельної ділянки – використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 було сформовано як об`єкт цивільних прав 4 січня 2021 року. Зокрема, державним кадастровим реєстратором проведено державну реєстрацію земельної ділянки шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого та погодженого у встановленому порядку.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідність розробленого проекту землеустрою вимогам законодавства підтверджується також висновком експертизи від 10 червня 2024 року №365/23-22, згідно з яким розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 у АДРЕСА_1 загальною площею 0.12 га для індивідуального садівництва відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативно - правовим актам з питань землеустрою та землекористування, чинних на період розроблення документації.

З приводу правового статусу та режиму використання підзони зелених насаджень спеціального призначення Р-3с колегія суддів зазначає наступне.

У 2017 році Державним підприємстовом Український НДІ пректування міст «ДІПРОМІСТО» (м.Київ) розроблена Пояснювальна записка до містобудівної документації «м.Тернопіль. Внесення дострокових змін до плану зонування території міста», для уточнення функціонального використання міських територій (далі – Пояснювальна записка), яка затверджена рішенням Тернопільської міської ради №7/24/36 від 20 квітня 2018 року та знаходиться у відкритому публічному доступі за посиланням: https://ternopilcity.gov.ua/generalniy-plan/20072.html.

Відповідно до сторінок 13, 15, 17 та 43 вказаної Пояснювальної записки визначено ряд термінів, зокрема:

- План зонування території (зонінг) — містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;

- Санітарно-захисна зона — функціональна територія між промисловим підприємством або іншим виробничим об`єктом, що є джерелом надходження шкідливих чинників в навколишнє середовище, і найближчою житловою забудовою (чи прирівняними до неї об`єктами), яка створюється для зменшення залишкового впливу цих факторів до рівня гігієнічних нормативів з метою захисту населення від їх несприятливого впливу;

- Цільове призначення земельної ділянки – використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку;

- Зона Р-3с – зона зелених насаджень спеціального призначення, виділена для забезпечення правових умов створення і збереження спеціальних зелених насаджень як фактору захисту навколишнього природного середовища від негативного антропогенного впливу. Переважні види використання: озеленення (посадка дерев, кущів, газонів) санітарно-захисних зон (С33) підприємств, шумових зон об`єктів транспорту, охоронних зон повітряних ліній електропередач, коридорів та інших комунікацій, санітарно-захисних зон охорони об`єктів водопостачання, територій зсувів тощо.

Також, на сторінці 42 Пояснювальної записки визначено, що озеленені території загального користування (парки, сади, сквери, бульвари, міські ліси, водойми) відносяться до Зони Р-3. Рекреаційні зони озеленених територій загального користування.

Також відповідно до ч.1 ст.114 ЗК України встановлено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

Визначення термінів та правового статусу зелених насаджень встановлено також у Правилах утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105.

Так відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 вказаних Правил:

- Зелені насадження спеціального призначення — насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв; ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні; насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.

- Рекреаційна зона — спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення.

Із наведеного вбачається, що за правовим статусом та режимом використання зона Р-3с — зелених насаджень спеціального призначення — має технічну функцію та призначена для насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв; ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративних, водоохоронних, вітрозахисних, протиерозійних насаджень, насаджень розсадників, квітникарських господарств, пришляхових насаджень в межах населених пунктів, а не для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, що у даній зоні заборонено та суперечить правовому статусу і режиму «земель рекреаційного призначення», визначеному в ст.50 ЗК України.

Отже, для висновку про незаконність передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 саме як земельної ділянки рекреаційного призначення прокурор мав довести, що на момент її формування або передачі у власність вона у встановленому законом порядку була віднесена до категорії земель рекреаційного призначення або була сформована за рахунок земель такої категорії, однак такі докази у матеріалах справи відсутні.

Саме по собі розташування земельної ділянки або її частини в межах функціональної зони Р-3с за містобудівною документацією не є тотожним віднесенню конкретної сформованої земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення у розумінні статей 19, 20, 50, 51 ЗК України.

Функціональне зонування території та категорія земельної ділянки є різними правовими характеристиками. Функціональна зона визначає містобудівні умови та обмеження використання території, тоді як категорія земель і вид цільового призначення визначають земельно-правовий режим конкретної сформованої земельної ділянки.

Матеріали справи не містять рішення органу місцевого самоврядування, документації із землеустрою або інших належних доказів, які б підтверджували, що спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 до її передачі ОСОБА_1 було віднесено саме до категорії земель рекреаційного призначення.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка формувалася з двох частин - земельної ділянки площею 0,0737 га, яка перебувала у постійному користуванні Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради та за попереднім видом цільового призначення належала до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а інша частина площею 0,0463 га — за рахунок земель Тернопільської міської ради - земель запасу житлової та громадської забудови, не наданих у власність чи користування (угіддя код КВЗУ 004.00 “чагарникова рослинність природного походження”).

Земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 було сформовано та 04 січня 2021 року зареєстровано у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням 01.05 — для індивідуального садівництва, категорія земель — землі сільськогосподарського призначення. Після формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера її цільове призначення не змінювалося.

Надаючи оцінку висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10 червня 2024 року №365/23-22, проведеної у межах кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.

У вказаному висновку експерт зазначив про недотримання порядку передачі земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель рекреаційного призначення та про те, що земельним законодавством не передбачено можливості передачі земельної ділянки рекреаційного призначення для ведення садівництва.

Колегія суддів враховує, що формулюючи запитання експерту щодо дотримання порядку передачі земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель рекреаційного призначення слідчий вже фактично констатував, що спірні земельні ділянки виділені за рахунок земель рекреаційного призначення та просив експерта лише надати відповідь, чи дотримано порядок передачі у власність саме цієї категорії земель. Тобто, такі запитання носять характер навідних, що колегія суддів вважає неприйнятним.

Водночас ці висновки експерта необхідно оцінювати у взаємозв`язку з іншими висновками цього ж експертного дослідження та матеріалами справи.

Зокрема, у цьому ж висновку зазначено, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а не за рахунок земель рекреаційного призначення.

Також у цьому висновку зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 для індивідуального садівництва відповідав вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам з питань землеустрою та землекористування, чинним на час його розроблення.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки спірна земельна ділянка не була сформована за рахунок земель рекреаційного призначення, тому і при її передачі у власність не дотримувався відповідний порядок.

Крім цього, відповідаючи на питання №7 «чи встановлена ландшафтно-рекреаційна зона Р на спірній земельній ділянці? Якщо так, то чи дотримано особливий порядок використання земель рекреаційного призначення?» експерт, з огляду на наявність у Генеральному плані міста Тернополя «зелених насаджень спецпризначення», вважав, що виділена ОСОБА_1 земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, що є суперечливим твердженням, з огляду на зазначену у цьому ж висновку інформацію про те, що досліджувана земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 була сформована за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, посилання прокурора на висновок експерта від 10 червня 2024 року № 365/23-22 не підтверджує заявленого у позові твердження про те, що ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку саме за рахунок земель рекреаційного призначення.

Навпаки, наведений висновок експерта у частині визначення джерела формування земельної ділянки свідчить про її формування за рахунок земель інших категорій, а саме земель запасу житлової та громадської забудови та земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Також висновок експерта від 08 листопада 2023 року №СЕ-19-23/4619-ЗТ не доводить ту обставину, що ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель рекреаційного призначення.

Щодо містобудівної документації та висновку Управління містобудування, архітектури та кадастру №118 від 07 грудня 2020 року колегія суддів зазначає, що вказаний висновок не є рішенням про віднесення земельної ділянки до певної категорії земель, не змінює її категорії та не спростовує встановлених у справі обставин щодо формування спірної земельної ділянки за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови і земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Крім того, прокурором не доведено, що інша частина, за рахунок якої сформовано земельну ділянку (яка належала до земель запасу Тернопільської міської ради, не наданих у власність та не переданих у користування громадянам чи юридичним особам), належала до підзони Р-3с або до земель рекреаційного призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 звернула увагу, що не може бути належним спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. У тій справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що повернення сторін у попередній стан могло б призвести до позбавлення відповідача права власності не лише на спірну частину земельної ділянки, а й на ту частину, щодо якої правомірність набуття права власності не ставиться під сумнів.

Застосовуючи цей підхід до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що скасування державної реєстрації всієї земельної ділянки та позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку в цілому не відповідало б межам того порушення, на яке посилається прокурор, і створювало б ризик непропорційного втручання у право власності відповідача щодо тієї частини земельної ділянки, правомірність формування якої прокурором окремо не спростована.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, що надана йому земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 була виділена за рахунок земель рекреаційного призначення.

Щодо добросовісності набуття ОСОБА_1 права власності та пропорційності втручання у його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва. Рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року № 7/54/60 йому надано відповідний дозвіл, після чого виготовлено проект землеустрою, який пройшов процедуру погодження, а земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Рішенням Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року № 8/11/175 проект землеустрою затверджено та земельну ділянку передано ОСОБА_1 у приватну власність. На підставі цього рішення за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 , звертаючись до органу місцевого самоврядування із заявою про відведення земельної ділянки, діяв недобросовісно, знав або повинен був знати про такі порушення земельного законодавства, які унеможливлювали набуття ним права власності на спірну земельну ділянку.

Саме по собі зазначення у висновку Управління містобудування, архітектури та кадастру № 118 від 07 грудня 2020 року про необхідність зміни функціонального призначення території не доводить недобросовісності ОСОБА_1 як набувача, оскільки проект землеустрою був погоджений уповноваженими органами, земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі, а право власності набуте на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке на момент державної реєстрації права власності не було скасоване чи визнане незаконним.

Оскільки заявлена прокурором вимога про повернення земельної ділянки за своїм змістом спрямована на позбавлення ОСОБА_1 зареєстрованого права власності, така вимога підлягає оцінці також крізь призму статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання держави у право особи на мирне володіння майном є допустимим лише за умови, що воно є законним, переслідує легітимну мету в суспільному інтересі та є пропорційним поставленій меті.

У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Стретч проти Сполученого Королівства», «Ґаші проти Хорватії», «Суханов та Ільченко проти України», сформульовано підхід, за яким втручання у право мирного володіння майном має відповідати критеріям законності, легітимної мети та пропорційності, а особа не повинна нести індивідуальний і надмірний тягар.

У цій справі прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку відбулося з таким порушенням закону, яке є достатньою підставою для позбавлення його права власності.

Також не доведено, що спірна земельна ділянка була сформована та передана саме за рахунок земель рекреаційного призначення.

За таких обставин витребування всієї земельної ділянки у ОСОБА_1 становило б втручання у його право мирного володіння майном, яке не ґрунтується на доведених у справі передбачених законом підставах та не відповідає критерію пропорційності.

Аналізуючи досліджені у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 була сформована та передана ОСОБА_1 у приватну власність саме за рахунок земель рекреаційного призначення або з іншим істотним порушенням земельного законодавства, яке є достатньою підставою для її витребування.

Відсутність доказів незаконності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку виключає можливість задоволення вимоги про витребування цієї земельної ділянки на користь територіальної громади та вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1200 га з кадастровим номером 6110100000:06:003:0025 у Державному земельному кадастрі.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження№ 14-208цс18, пункт 86)).

У спірних правовідносинах оцінка законності пунктів 1–5 рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року № 8/11/175 у частині відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 має значення насамперед для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для витребування земельної ділянки.

Оскільки таких підстав апеляційним судом не встановлено, відсутні правові підстави для задоволення позову в цілому.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм при оцінці обраного прокурором способу захисту, є частково обґрунтованими. Колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції не повинен був обмежуватися формальним висновком про неналежність способу захисту без перевірки дійсного змісту заявлених вимог та матеріально-правових підстав для повернення земельної ділянки.

Разом з тим наведене не є підставою для задоволення позову, оскільки апеляційний суд, надавши належну інтерпретацію заявленим вимогам та оцінивши їх як такі, що спрямовані на повернення земельної ділянки територіальній громаді, не встановив передбачених законом підстав для такого повернення.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка розташована у зоні Р-3с — підзоні зелених насаджень спеціального призначення, самі по собі не доводять її належність до категорії земель рекреаційного призначення у розумінні статей 19, 20, 50, 51 ЗК України. Прокурором не надано належних доказів того, що спірна земельна ділянка до її формування або передачі ОСОБА_1 була у встановленому законом порядку віднесена саме до земель рекреаційного призначення.

Посилання прокурора на висновок Управління містобудування, архітектури та кадастру № 118 від 07 грудня 2020 року не доводить обгрунтованість позовних вимог, оскільки зазначений висновок не є рішенням про віднесення земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення та не змінює її земельно-правового режиму.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновком комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10 червня 2024 року № 365/23-22 підтверджено незаконність відведення земельної ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки цей висновок у частині джерела формування земельної ділянки свідчить про її формування за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови і земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а не за рахунок земель рекреаційного призначення.

Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі як похідних вимог не можуть бути прийняті, оскільки похідні вимоги можуть бути задоволені лише за умови доведеності основної вимоги про незаконність набуття права власності та наявність підстав для повернення земельної ділянки. Таких підстав у цій справі не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про порушення права прокурора на доступ до суду також не дають підстав для скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову, оскільки апеляційний суд перевірив заявлені вимоги по суті, надав оцінку доводам прокурора та доказам у справі, однак дійшов висновку про недоведеність підстав для втручання у право власності ОСОБА_1 .

Колегія суддів враховує доводи прокурора про те, що на дату прийняття Тернопільською міською радою рішення від 17 грудня 2021 року № 8/11/175 орган місцевого самоврядування мав враховувати співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та функціональним призначенням території.

Разом з тим, спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав була сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року №821, якою затверджено новий Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними.

Сам факт набрання чинності новим Класифікатором до моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року № 8/11/175 не є самостійною підставою для висновку про незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, оскільки прокурором не доведено, що до її формування або на момент передачі у власність вона у встановленому законом порядку була віднесена саме до категорії земель рекреаційного призначення чи що невідповідність між функціональною зоною та цільовим призначенням у конкретних обставинах справи є достатньою підставою для позбавлення відповідача права власності на всю земельну ділянку.

З огляду на це доводи прокурора про застосування нового Класифікатора не спростовують висновку апеляційного суду про недоведеність підстав для витребування земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції правильно визначив кінцевий результат розгляду справи та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, однак зробив це з неповних мотивів, оскільки обмежився висновком про неналежність обраного прокурором способу захисту та не надав повної оцінки змісту заявлених позовних вимог, заяві прокурора про зміну предмета позову, правовій природі вимоги про повернення земельної ділянки, а також доказам щодо правового режиму спірної земельної ділянки.

Отже, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 січня 2026 року підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, із залишенням резолютивної частини рішення про відмову у задоволенні позову без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури — задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 січня 2026 року — змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.