Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №607/17820/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17820/25Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/817/884/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 16 березня 2026 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №102835637 від 16.12.2020 року в розмірі 34374,26 грн, з яких: 11197 грн - заборгованість за тілом кредиту та 23177,26 грн - заборгованість за відсотками.

В обґрунтування вимог позивач зазначено, що 16.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту №102835637, згідно умов якого відповідач отримала кредит на суму 15000 грн на умовах строковості, платності та поворотності. ТОВ «Мілоан» виконало умови кредитного договору в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти.

Відповідачка належним чином не виконала зобов`язання та у встановлений строк коштів не повернула, тому має заборгованість у вищевказаному розмірі.

Крім того, 07.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Кредит-капітал» укладено договір відступлення права вимоги за №70-МЛ/Т, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №102835637 від 16.12.2020 року перейшло до позивача.

Заочним рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11.03.2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» заборгованість за кредитним договором №102835637 від 16.12.2020 року у розмірі 3913 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» 276 грн в рахунок сплаченого судового збору та 911 грн витрат на правову допомогу. У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того,що суд першої інстанції неправильно визначив період, за який кредитодавець мав право нараховувати проценти, та безпідставно обмежив їх нарахування первісним 30-денним строком кредитування — з 16 грудня 2020 року по 15 січня 2021 року.

Умовами кредитного договору передбачено не лише пільгову процентну ставку 1 % на день протягом первісного строку кредитування, а й стандартну (базову) ставку 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним у разі неповернення кредиту у визначений договором строк. При цьому пунктом 2.2.3 договору передбачено можливість нарахування такої ставки після визначеної договором дати повернення кредиту протягом 60 днів.

Крім того, відповідачка після 15.01.2021 року неодноразово здійснювала платежі, які кредитодавець розцінював як сплату комісії за пролонгацію кредиту. Зокрема, 17 січня, 24 січня, 14 лютого та 6 березня 2021 року здійснювалися відповідні платежі, у зв`язку з чим у певні періоди проценти нараховувалися за пільговою ставкою 1 %, а в інші періоди — за базовою ставкою 5 %.

Такі дії відповідачки свідчать про фактичне продовження строку кредитування, тому висновок суду про відсутність доказів пролонгації є помилковим.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

16.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту за №102835637. Вказаний кредитний договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору, ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит на суму 15 000 грн, строком на 30 днів з 16.12.2020 року, термін повернення кредиту 15.01.2021 року.

Як вбачається з умов п. 1.5 Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 4500 грн в грошовому виразі та 365 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 19500 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Проценти за користування кредитом 4500 грн, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.5.2).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1).

Порядок пролонгації кредиту визначено п. 2.3 договору.

Згідно п. 2.3.1. позичальник, за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до до розділу 6 Правил, Для продовження строку користування кредитом, позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці. За наявності між сторонами відповідної домовленості (акцептованої позичальником пропозиції позикодавця відповідно до розділу 6 Правил), а також на підставі п. 3.2.7 договору, пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14 правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.

В анкеті - заяві на отримання грошових коштів визначено, що позичальник просила надати кредит в сумі строком кредиту 30 днів.

Аналогічний строк кредиту також зазначено у Графіку платежів, який є Додатком №1 до договору

Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит за №102835637 від 16.12.2020 року (Додаток №1 до договору), сума кредиту становить 15000 грн, проценти за користування кредитом 4500, загальна вартість кредиту 19500 грн.

Згідно платіжного доручення ТОВ «Мілоан» №2468970 від 16.12.2020 року встановлено, що 16.12.2020 року на картку № НОМЕР_1 надійшли кошти в розмірі 15000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 102835637, отримувач ОСОБА_1 .

Як вбачається з наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит за №102835637 проценти нараховувалися до 08.05.2021 року.

Крім того, з вказаних відомостей про щоденні нарахування та погашення встановлено, що ОСОБА_1 здійснила погашення боргу на суму 15587 грн, які кредитором зараховано наступним чином: 3803 грн тіло кредиту, 7981 грн проценти та 3803 грн комісія за пролонгацію.

07.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» (Фактор) укладено договір факторингу за №70-МЛ/Т.

Відповідно до положень п. п. 1.1., 1.2. договору, на умовах, встановлених цим Договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги, (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників. укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Права вимоги переходять до Нового Кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Божників стосовно їх заборгованості (п.6.2.3).

07.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» підписано Акт приймання передачі Реєстру Боржників від 07.06.2021 року до Договору відступлення прав вимоги № 70-МЛ/Т від 07.06.2021 року.

З платіжної інструкції № 32955 від 07.06.2021 року встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-капітал» сплатило в користь ТОВ «Мілоан» 3317116,35 грн. Призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021 року.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №70-МЛ/Т від 07.06.2021 року, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102835637 від 16.12.2020 року в сумі 34374,26 грн, з яких: 11197 грн заборгованість за тілом кредиту та 23177,26 грн заборгованість по процентах.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором №102835637 від 16.12.2020 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал», заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.07.2025 року становить 34374,26 грн, з яких: 11197 грн - заборгованість за тілом кредиту та 23177,26 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1046, ч.1 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою належним чином укладено електронний договір споживчого кредиту № 102835637 від 16.12.2020 року, за яким остання отримала 15 000 грн строком на 30 днів — до 15.01.2021 року, зі сплатою процентів у розмірі 1 % на день. Факт надання кредитних коштів та неналежного виконання відповідачкою зобов`язань підтверджений матеріалами справи, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належними доказами підтвердило набуття права вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги № 70-МЛ/Т від 07.06.2021 року та витягу з Реєстру боржників.

Водночас суд дійшов висновку, що доказів продовження строку кредитування позивачем не надано, а тому проценти могли нараховуватися лише в межах погодженого 30-денного строку кредитування у сумі 4500 грн. Нарахування процентів після 15.01.2021 року суд визнав неправомірним. Врахувавши здійснені відповідачкою платежі на загальну суму 15587 грн, у тому числі кошти, зараховані кредитором як комісія за пролонгацію, суд зарахував їх у погашення тіла кредиту та процентів і визначив залишок заборгованості у розмірі 3913 грн, який і стягнув з відповідачки.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується.

Так, умовами кредитного договору чітко визначено строк кредитування — 30 днів, з 16.12.2020 року по 15.01.2021 року, а також розмір процентів за користування кредитом — 4 500 грн, виходячи зі ставки 1 % на день. Аналогічний строк кредитування та розмір процентів визначені в анкеті-заяві та графіку платежів.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Отже, після 15.01.2021 року ТОВ «Мілоан» не мало права продовжувати нарахування договірних процентів.

При цьому саме по собі здійснення відповідачкою після закінчення первісного строку кредитування окремих платежів, які кредитор зарахував як комісію за пролонгацію, не підтверджує належного продовження строку кредитування, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення сторонами відповідної угоди про пролонгацію на конкретний строк та погодження її істотних умов у передбаченому договором порядку. Тому суд першої інстанції правомірно обмежив розмір процентів сумою 4500 грн, нарахованою в межах погодженого 30-денного строку кредитування, та відмовив у стягненні процентів, нарахованих після 15.01.2021 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що умовами кредитного договору передбачено можливість нарахування після закінчення строку кредитування процентів за стандартною (базовою) ставкою 5 % на день, а здійснення відповідачкою платежів 17 та 24 січня, 14 лютого і 6 березня 2021 року свідчить про фактичну пролонгацію кредиту, є безпідставними.

Умовами договору чітко визначено строк кредитування — 30 днів, з 16.12.2020 року по 15.01.2021 року, що також зазначено в анкеті-заяві та графіку платежів. Саме по собі встановлення договором базової ставки 5 % на день у разі неповернення кредиту не змінює погодженого сторонами строку кредитування та не надає кредитодавцю права нараховувати договірні проценти після його закінчення.

Не свідчать про належну пролонгацію кредиту й зазначені скаржником платежі відповідачки. За умовами пункту 2.3 договору продовження строку кредитування передбачало наявність відповідної пропозиції кредитодавця, її акцептування позичальником та виконання визначених договором і Правилами умов. Натомість матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли встановити, на який конкретно строк після кожного платежу було продовжено кредитування та які саме умови пролонгації були запропоновані й погоджені сторонами. Саме лише зарахування кредитодавцем частини сплачених відповідачкою коштів як комісії за пролонгацію таких обставин не підтверджує.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сам факт здійснення відповідачкою окремих платежів після отримання кредитних коштів не може безумовно свідчити про досягнення сторонами домовленості щодо продовження строку кредитування, оскільки виконання грошового зобов`язання або його частини не є тотожним волевиявленню сторін на внесення змін до договору та не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору - строку кредитування та розміру процентної ставки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, надав доказам правильну правову оцінку, відтак рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 19 серпня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.