Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №585/4563/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/4563/25

Номер провадження 22-ц/816/2308/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Єрньєй Аллою Анатоліївною,

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2026 року, ухваленого у складі судді Шульги В.О. у м. Ромни Сумської області,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізнес позика») звернулося до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувало тим, що 27 серпня 2020 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

27 серпня 2020 року ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту.

27 серпня 2020 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору№ 134999-ХВ1-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G1507 на номер телефону НОМЕР_1 (зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який позичальником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 12000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,16632977 процентів за кожен день користування кредитом.

У порушення умов договору, ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у відповідача станом на 30 жовтня 2025 року утворилась заборгованість за договором № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту, в розмірі 19050,33 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9501,24 грн; суми прострочених платежів по процентах - 9549,09.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив стягнути на його користь із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту в розмірі 19050,33 грн та судовий збір у сумі 2442,40 грн

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2026 рокупозов ТОВ «Бізнес позика» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту від 27 серпня 2020 року, що становить 19050,33 грн., а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Єрньєй А.А., через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а також стягнути з ТОВ «Бізнес позика» на користь відповідача судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідач подавала відзив на позовну заяву, в якому визнавала (згідно наданого розрахунку заборгованості зі сторони відповідача ) 5528,78 грн. заборгованості за тілом кредиту та 50 % від вартості залишку тіла кредиту - суми прострочених платежів по процентах, що становить 2764,39 грн (5528,78 * 50%). Вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Вказує, що відповідач, в рахунок погашення тіла кредиту (як передбачено паспортом споживчого кредиту, офертою, акцептом та кредитним договором) сплатила на користь позивача кошти в сумі 6471,22 грн. Натомість позивач вносив на власний розсуд частину коштів на погашення тіла кредиту, а іншу частину - на погашення відсотків, не зважаючи на те, що такої домовленості в письмовій формі між сторонами не було узгоджено, внаслідок чого збільшилася заборгованість за відсотками і збільшилася сума боргу.

Зазначає, що кредитний договір підписаний, коли на території України було встановлено карантин та коли початок поширення хвороби обмежував права та свободи кожної людини. Тому в таких несприятливих умовах ОСОБА_1 змушена була взяти кредит, у зв`язку з чим вважає умови договору несправедливими. Уся процедура укладення договору (ознайомлення і підписання паспорту споживчого кредитування, оферти, акцепту договору кредитування) тривала 27 серпня 2020 року з 14:52:47 до 14:54:33, тобто 2 хв 46 с, що свідчить про формування позивачем умов в особистому електронному кабінеті поспішно для здійснення відповідних дій споживачем кредитних послуг. Відповідач фактично не могла навіть прочитати і ознайомитися з умовами кредитування.

Наголошує на тому, що договір про надання кредиту, пропозиція укласти договір (оферта), прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору, а також паспорт споживчого кредиту містять нечіткі положення, а тому, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», повинні тлумачитися на користь споживача.

Також відповідач не погоджується з наданою позивачем анкетою від 07 листопада 2025 року, оскільки відповідач її не заповнювала при укладенні кредитного договору 27 серпня 2020 року. Крім того, заява датована 07 листопада 2025 року, а не 27 серпня 2020 року.

Довідка про стан заборгованості від 07 листопада 2025 року не може бути прийнята до уваги, оскільки така довідка сформована позивачем в односторонньому порядку і на власний розсуд, без погодження з відповідачем.

Вказує, що позивач, у порушення п. 9.1 Правил надання споживчих кредитів, не застосував досудове врегулювання спору, що є обов`язковим етапом цих кредитних правовідносин.

Також, враховуючи, що відповідач визнає заборгованість у розмірі 8293,17 грн, зазначала, що з неї підлягав до стягнення судовий збір у розмірі 1054,47 грн.

21 липня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника, адвоката Єрньєй А.А., подала заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому просила скасувати рішення суду першої інстанції повністю, а у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес позика» відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справ

ТОВ «Бізнес позика» 16 липня 2026 року через систему «Електронний суд» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

27 серпня 2020 року ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

27 серпня 2020 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

27 серпня 2020 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 134999-ХВ1-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12000 грн 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Строк кредиту: 16 тижнів. Процентна ставка: в день 1,16632977, фіксована. Термін дії договору: до 17 грудня 2020 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 22560,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 425,71036605 процентів.

Пунктом 3 договору визначено графік платежів.

Позивачем надано паспорт споживчого кредиту, який містить умови користування кредитними коштами у ТОВ «Бізнес позика», а також Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті, 27 серпня 2020 року з 13:06:17 год. до 14:54:40 год. товариством та ОСОБА_1 здійснено наступні дії: клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет; товариство отримало інформацію про статус клієнта; клієнт надав всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту; товариство надало клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання; клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G5192 для підписання паспорта споживчого кредиту; клієнт ознайомився та підписав одноразовим ідентифікатором G5192 паспорт споживчого кредиту; товариство направило (розмістило) клієнту в інформаційно-телекомунікаційну систему індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору; товариство відправило в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора G1507; клієнт ознайомився з офертою товариства та прийняв її умови; клієнт акцептував умови оферти, шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором G1507 (дані в електронній формі у вигляді алфавітної цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, та надсилаються іншій стороні цього договору); після укладення договору, товариство направило (розмістило) клієнту в інформаційно-телекомунікаційній системі підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документу; договір та Правила кредитування відправлені клієнту на електрону пошту, вказану як електронний засіб зв`язку з позичальником; розміщення в особистому кабінеті клієнта підписаного договору, Правил кредитування в цілодобовому онлайн доступі.

Анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) за підписом директора ТОВ «Бізнес позика», датована 07 листопада 2025 року, містить анкетні дані позичальника - ОСОБА_1 , адресу місця її реєстрації та проживання, РНОКПП/ІПН, дату та місце народження, інформацію про документ, який посвідчує особу, фінансовий номер телефону, номер банківського рахунку/банківської карти для перерахування коштів.

Відповідно до платіжного доручення № 19953 від 27 серпня 2020 року ТОВ «Бізнес позика» перерахувало 12000,00 грн ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 134999-ХВ1-001 від 27 серпня 2020 року.

Згідно з інформацією АТ КБ «Приват Банк» від 19 грудня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 .

Також АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за договором за період з 27 серпня 2020 року по 25 березня 2021 року, з якої слідує зарахування на рахунок відповідача коштів в сумі 12000,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 07 листопада 2025 року становить 19 050,33 грн, з яких: 9501,24 грн 00 коп. заборгованість за кредитом; 9549,09 грн заборгованість по відсоткам.

Відповідно до довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором № 134999-ХВ1-001 від 27 серпня 2020 року станом на 07 листопада 2025 року становить 19 050,33 грн., яка складається із: 9501,24 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом; 9549,09 грн. заборгованість по відсоткам.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 , підписуючи пропозицію укласти договір (оферту) № 134999-ХВ1-001, підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

27 серпня 2020 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту, який підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 134999-ХВ1-001 від 27 серпня 2020 року в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, з якої слідує, що 27 серпня 2020 року о 13:06:17 год. клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС, зайшов в особистий кабінет, ознайомився про доступні продукти товариства, отримав інформацію про обрані умови кредиту, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав його одноразовим ідентифікатором G5192. Одноразовий ідентифікатор G5192 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер, який вказувався нею при реєстрації на сайті. Відповідач підписала договір одноразовим ідентифікатором G1507 27 серпня 2020 року о 14:54:33 год.

З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору слідує, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Укладення кредитного договору відповідачем не заперечується.

З огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора нарахувати у цей період відсотки у визначеному договором розмірі.

Указаний договір, відповідно до вимог статті 628 ЦК України, є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

На виконання умов договору 27 серпня 2020 року ТОВ «Бізнес позика» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 12000,00 грн шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 19953 від 27 серпня 2020 року та випискою по рахунку ОСОБА_1 . Отримання коштів відповідачем не заперечується.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування наданого товариством розрахунку заборгованості за договором від 27 серпня 2020 року № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту.

Також матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду доказів на підтвердження повного погашення кредитної заборгованості.

За встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 27 серпня 2020 року № 134999-ХВ1-001 про надання кредиту в сумі 19 050,33 грн.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про несправедливість встановленого договором розміру відсотків, у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», його суперечність принципам розумності і добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. Відповідач помилково ототожнює проценти за користування кредитом, що регулюються статтями 1048 та 1056-1 ЦК України, які нараховуються протягом строку кредитування як плата за користування кредитними коштами, та відповідальність за порушення грошового зобов`язання, визначену статтею 625 ЦК України. Як слідує з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем. Встановлення на території України карантину у 2020 році ніяким чином не спростовує обставин укладення відповідачем кредитного договору.

Також безпідставними є твердження відповідача, що позивач на власний розсуд спрямовував частково сплачені нею кошти на погашення тіла та відсотків, у зв`язку з чим розмір заборгованості збільшувався. Відповідно до наданого позивачем розрахунку чітко прослідковується, що кошти спрямовувались на погашення як тіла кредиту так і відсотків згідно визначеного умовами договору графіка платежів (в сумі тіла та відсотків).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що договір, пропозиція укласти договір (оферта), прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору, паспорт споживчого кредиту містять не чіткі умови договору, оскільки кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання. Крім того, колегія суддів зауважує, що паспорт споживчого кредиту сам по собі носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що дані, які містяться в анкеті клієнта, сама відповідач не заповнювала при укладенні кредитного договору 27 серпня 2020 року. Анкета клієнта була сформована позивачем 07 листопада 2025 року і є витягом з його інформаційно-телекомунікаційної системи, що відображає дані відповідача, які були нею введені в особистому кабінеті на сайті позивача 27 серпня 2020 року при оформленні кредитного договору. Відповідачем не надано суду доказів того, що її персональні дані (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені. Також до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не зверталася.

Помилковими є твердження в апеляційній скарзі, що довідка про стан заборгованості станом на 07 листопада 2025 року не може бути прийнята до уваги, оскільки вона підписана директором ТОВ «Бізнес позика» та містить печатку товариства.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не застосовано досудове врегулювання спору, оскільки звернення до суду з позовом за захистом порушеного права є правом кредитора.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2025 року становить 3028 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач, при зверненні до суду першої інстанції, відповідно до вище вказаних норм Закону України «Про судовий збір», сплатив 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 19202 від 25 листопада 2025 року. Саме таку суму судового збору позивач і просив стягнути з відповідача.

Водночас суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, безпідставно стягнув з відповідача судовий збір у сумі 2662,40 грн.

У зв`язку з цим рішення суду в частині судових витрат підлягає зміні щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки апеляційна скарга по суті вимог залишена апеляційним судом без задоволення (частково з урахуванням зміни в сумі судового збору), то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 367 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Водночас, враховуючи, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача судовий збір у сумі 2662,40 грн, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні в частині судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Єрньєй Аллою Анатоліївною, задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2026 року змінити в частині суми судового збору, що підлягає стягненню.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2422 гривень 40 копійок судового збору.

В іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

А.М. Худик