Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №592/3895/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/3895/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Фоменко І. М.

Номер провадження 33/816/1295/26 Суддя-доповідач Бондар В. Б.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Бондар В. Б. ,за участю захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Шевченка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Шевченка Д.С. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2026 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки за те, що він 02.03.2026 року о 23 год 59 хв у м. Суми по вул. Степана Бандери, буд. 124, керував транспортним засобом ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння за згодою ОСОБА_1 проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу-газоаналізатора Alcotest Drager 6810, тест № 3291, проба позитивна – 0,78 проміле, водій з результатом був згоден. Вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвокат Шевченко Д.С., подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ, тобто є спеціальним суб`єктом, і його дії повинні бути кваліфіковані за спеціальною нормою – ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а не за загальною.

На думку апелянта, враховуючи наявність спеціального статусу військовослужбовця, протокол про адміністративне правопорушення складений неуповноваженою особою – працівником поліції.

Зазначав, що з матеріалів справи вбачається те, що відеозапис вівся не з самого початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , а це, на його думку, є порушенням Наказу № 1026.

На думку апелянта, транспортний засіб був зупинений працівниками поліції безпідставно, оскільки жодних доказів наявності порушень ПДР до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено.

Стверджував, що поліцейські перед тим, як пропонувати огляд, не повідомили ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані сп`яніння.

Вважав, що процедура огляду, а саме його порядок, який був запропонований працівниками поліції, не відповідає нормам чинного законодавства України.

Вказував, що чіткої згоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не висловлював, від проходження огляду в лікарні відмовився, тому порушення п. 2.9 ПДР у діях останнього немає.

Також апелянт зазначав, що працівники поліції були упереджені відносно ОСОБА_1 , оскільки вони за будь-яких обставин збиралися скласти на нього протокол.

Стверджував, що ОСОБА_1 вимагав надати йому дозвільні документи на спеціальний засіб, але поліцейський вимогу проігнорував і не забезпечив ознайомлення ОСОБА_1 із запитуваними документами, просто не надавши їх.

Звертав увагу на те, що у матеріалах справи відсутня постанова суду про адміністративне правопорушення, яка має бути завіреною належним чином та містити інформацію про набрання чинності, а тому докази повторності відсутні.

22 липня 2026 року від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Шевченка Д.С. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому він просив провадження у даній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП зупинити до моменту звільнення останнього з військової служби.

На обґрунтування захисник вказував, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, та вважав, що справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності неможливо розглянути за його відсутності.

Разом з тим, 22 липня 2026 року від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Шевченка Д.С. надійшло клопотання про визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а її результатів – недійсними, в якому він просив визнати процедуру огляду ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам та нормам чинного законодавства, а сам огляд та його результати – недійсними. На обґрунтування клопотання захисник вказував про те, що ОСОБА_1 міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2–7 ст. 266-1 КУпАП, чого не відбулось, а вказана норма права була порушена. Крім цього, на думку захисника, ОСОБА_1 виконував окремий бойовий наказ свого безпосереднього командира, тобто виконував обов`язок військової служби.

Також 22 липня 2026 року від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Шевченка Д.С. надійшло клопотання про витребування дозвільних документів щодо спеціального приладу вимірювальної техніки, в якому той просив витребувати з УПП в Сумській області ДПП документи на прилад Drager Alcotest 6810 ARAM-2261 у виді свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Крім цього, 22 липня 2026 року від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Шевченка Д.С. надійшло клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, в якому він просив у разі визнання ОСОБА_1 винуватим в інкримінованому йому діянні застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, тобто змінити постанову суду першої інстанції, обмежившись штрафом.

Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Шевченка Д.С., який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали даної справи, відеофайли та доводи апеляційної скарги, дослідивши подані захисником клопотання, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Щодо клопотання захисника про зупинення розгляду справи відносно ОСОБА_1 до моменту звільнення останнього з військової служби апеляційний суд зазначає наступне.

Так, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за винятком справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також слід зазначити, що наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи і, як уже зазначалось вище, має захисника – адвоката Шевченка Д.С., який представляє її інтереси під час розгляду справи та безпосередньо і подавав апеляційну скаргу на постанову суду, тому він не позбавлений можливості забезпечити належним чином свій судовий захист.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Щодо постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2026 року, яку апелянт просив скасувати, то тут апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 604778 від 03 березня 2026 року, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

- результатом огляду Drager Alcotest 6810 від 03.03.2026 року, проба позитивна – 0,78 проміле (а.с. 2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3);

- довідкою інспектора ВПА УПП в Сумській області (а.с. 6);

- копією постанови Сумського районного суду Сумської області від 29.10.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 7–9);

- копією відеозапису з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування ОСОБА_1 запитав, чи ведеться відеозапис, і просив домовитись, щоб він поїхав далі. Просив його відпустити, бо йому далеко їхати додому у відпустку, в Кіровоград. Працівники поліції запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ або в лікарні, оскільки у нього були наявні ознаки алкогольного сп`яніння. На що ОСОБА_1 повідомив, що в лікарню він точно не поїде. Йому пояснили, що якщо він не пройде огляд, будуть складені матеріали за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду. На запитання поліцейських, чи вживав ОСОБА_1 алкоголь, він відповів, що вживав вранці (відео clip-1, час 00:07:58). ОСОБА_1 за допомогою Alcotest Drager пройшов огляд на місці зупинки ТЗ. Результат позитивний – 0,78 проміле (відео clip-1, час 00:11:00). На питання, чи згоден ОСОБА_1 з результатом, він відповів, що згоден (відео clip-1, час 00:14:00). Зміст Акту огляду був зачитаний поліцейським вголос (відео clip-1, час 00:37:30), після чого ОСОБА_1 його підписав. ОСОБА_1 пояснив, що другий раз йому 130-та не потрібна. Поліцейським був зачитаний протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, роз`яснені права (а.с. 10).

Враховуючи вищевказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності – також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Доводи захисника про те, що згідно з вимогами ст. 266-1 КУпАП ОСОБА_1 міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, суд вважає необґрунтованими, оскільки положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкта – водія транспортного засобу, а поширюються лише на військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, зокрема ст. 172-20 КУпАП. Отже, до військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується загальний порядок проходження огляду на підставі ст. 266 КУпАП, який проводять працівники поліції.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За встановлених обставин відсутні підстави для визнання огляду ОСОБА_1 недійсним на підставі частини 9 статті 266-1 КУпАП, як про це просить захисник.

Твердження апелянта про те, що з матеріалів справи вбачається те, що відеозапис вівся не з самого початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , а це, на його думку, є порушенням Наказу № 1026, апеляційний суд визнати обґрунтованими не може, оскільки відеозапис підтверджує ключові обставини, що мають значення для справи, зокрема факт проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Закон не вимагає безперервної або повної відеофіксації усіх дій поліцейського як обов`язкової умови допустимості доказу.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не перебуває у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Отже, обставини законності зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції та законність причин перевірки документів водія жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, – керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, вчинене повторно протягом року.

Посилання сторони захисту на неповідомлення працівниками поліції ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння апеляційний суд сприймає як позицію сторони захисту, спрямовану на ухилення від відповідальності, оскільки згідно з відеозаписом події за участю ОСОБА_1 від 02 березня 2026 року працівниками поліції було повідомлено, що з салону автомобіля, де ОСОБА_1 знаходився один, відчувається запах алкоголю.

Доводи апелянта про те, що чіткої згоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не висловлював, від проходження огляду в лікарні відмовився, тому порушення п. 2.9 ПДР у діях останнього немає, спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 погоджується з результатами огляду (відео clip-1, час 00:14:00).

Твердження апелянта про те, що працівники поліції були упереджені відносно ОСОБА_1 , оскільки вони за будь-яких обставин збиралися скласти на нього протокол, не знайшли свого підтвердження, оскільки з відеозапису не вбачається будь-яких упереджених дій зі сторони поліцейських відносно ОСОБА_1 . Крім цього, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченому чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 вимагав надати йому дозвільні документи на спеціальний засіб, але поліцейський вимогу проігнорував і не забезпечив ознайомлення ОСОБА_1 із запитуваними документами, просто не надавши їх, апеляційний суд визнає надуманими, оскільки з відеозапису вбачається, що на запитання ОСОБА_1 про те, чи повірений прилад Драгер, поліцейський повідомляє, що так, і він може надати всі документи, але ОСОБА_1 не вимагає документів.

Твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутня постанова суду про адміністративне правопорушення, яка має бути завіреною належним чином та містити інформацію про набрання чинності, а тому докази повторності відсутні, не є слушними, оскільки в матеріалах справи міститься постанова Сумського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2025 року, виготовлена з Єдиного державного реєстру судових рішень, де вказана дата набрання законної сили – 11 листопада 2025 року.

Щодо клопотання захисника про застосування до ОСОБА_1 за аналогією закону ст. 69 КК України та непризначення йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 3 роки, то, як вбачається з матеріалів справи, такі доводи вже заявлялися захисником у суді першої інстанції, вони були детально перевірені судом, і з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції, про те, що аналогія закону застосовується виключно якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві. Однак питання накладення адміністративного стягнення чітко врегульоване Главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.

Санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачено єдине адміністративне стягнення для водіїв, а саме: накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Тобто позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим стягненням, а тому є обов`язковим до його накладення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом з технічних засобів відеозапису працівників поліції.

Тому переконливих доводів, які б беззаперечно спростовували висновки суду, викладені в постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про це ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог статей 33–35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити захиснику особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвокату Шевченку Д.С. у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП до моменту звільнення останнього з військової служби.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Шевченка Д.С. на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуБондар В. Б.