Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №591/11888/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м.Суми

Справа №591/11888/24

Номер провадження 22-ц/816/400/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Петен Я. Л.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року, ухваленого в м. Суми у складі судді Ніколаєнко О.О., повне рішення складене 24 квітня 2025 року,

в с т а н о в и в :

25 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі – ТОВ «Сумитеплоенерго») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 80869,63 грн, внески за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 80,16 грн, плату за абонентське обслуговування в сумі 1691,66 грн, функціонування ГПВ – 1151,47 грн. Також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути 3% річних в сумі 1478,95 грн та інфляційні втрати в сумі 4282,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заявник є виробником та виконавцем послуг у м. Суми з постачання теплової енергії та гарячої води. Відповідачі проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги не сплачують, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2024 року на загальну суму 83792,92 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» 83061,11 грн заборгованості, яка складається з послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, внески за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку теплової енергії, плати за абонентське обслуговування, функціонування ГВП на загальну суму 77299,63 грн, а також 3 % річних в сумі 1478,95 грн та інфляційне збільшення боргу в сумі 4282,53 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» в дольовому порядку 2865,99 грн судового збору, по 955,33 грн з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що між сторонами не укладався договір про надання комунальних послуг, оскільки понад дванадцять років тому квартира була відключена від централізованого опалення і гарячого водопостачання, тобто послуги фактично не надавались і не споживались. Крім того, відповідачі з березня 2022 року проживають за межами України, тобто у квартирі не проживають. Заявник апеляційної скарги ставить під сумнів існування будь-якого обов`язку з оплати комунальних послуг перед позивачем, тобто рішення оскаржується у повному обсязі - як задоволені позовні вимоги, так і незадоволені вимоги через наслідки спливу строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Сумитеплоенерго» просить скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін. При цьому зазначає, що спірні правовідносини виникли на основі публічного договору приєднання, який був розміщений на сайті позивача 01 жовтня 2021 року, а набрав чинності 01 листопада 2021 року. Оскільки в квартирі відповідачів встановлене автономне опалення, тому відповідні нарахування по опаленню не проводились. Про відсутність споживачів у квартирі відповідачі у встановленому законом порядку позивача не попереджали, а тому через те, що лічильник гарячої води не було повірено, проводились нарахування за нормами споживання на трьох осіб.

На підставі ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішеннями Виконавчого комітету Сумської міської ради № 317 від 18 червня 2013 року, № 322 від 20 травня 2011 року, № 322 від 18 червня 2019 року, від 31 березня 2021 року №161 ТОВ «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води. Рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради також встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (а.с. 21-27).

Відповідачі зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_2 – з 1991 року, ОСОБА_3 – з 1994 року, ОСОБА_1 – з 1988 року (а.с. 34-36).

Відповідно до обігової відомості за період з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2024 року сума боргу за надані за адресою квартири відповідачів послуги становить 81457,31 грн, у тому числі за надані послуги з централізованого опалення , гарячого водопостачання та МВК – 80869,63 грн, внески за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 80,16 грн, плата за абонентське обслуговування в сумі 1691,66 грн, функціонування ГПВ – 1151,47 грн (а.с. 6-17).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що відповідачі за надані послуги не сплачують, у зв`язку з чим наявна заборгованість, яка підтверджується обіговою відомістю. Тарифи за послуги, що надаються позивачем, затверджені виконавчим комітетом Сумської міської ради та виходячи з цих тарифів нараховувалась плата за послуги. Відповідачами не надано доказів, що вони зверталися до позивача із заявами щодо ненадання або неналежного надання послуг, що було б підставою для зменшення вартості послуг. Також суд відхилив доводи про відсутність договірних відносин між сторонами, пославшись на факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Твердження відповідачів про те, що вони не проживають у квартирі суд вважав недоведеними. Також суд дав оцінку заяві про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, зазначивши, що нарахована, проте не сплачена заборгованість включає період з серпня 2012 року по жовтень 2024 року, а останній платіж був здійснений у лютому 2014 року, тобто вимоги про стягнення боргу за період з серпня 2012 року по березень 2017 року заявлені поза межами строку позовної давності, а тому суд відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог, стягнувши борг за спожиті послуги за централізоване опалення за період з 01 квітня 2017 року по 31 жовтня 2024 року в сумі 77299,63 грн. Інфляційні втрати та 3 % річних нараховані позивачем за період з 21 грудня 2018 року по 23 лютого 2022 року, тобто в межах строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525-526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За вказаних вище вимог закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Так, відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Крім того, апеляційний суд вважає слушними викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача про те, що спірні правовідносини виникли на підставі публічного договору приєднання, який діє з 01 листопада 2021 року і з цієї дати відповідачам нараховувалась плата за надані і спожиті послуги за постачання гарячої води, від якої споживачі у встановленому порядку не відмовлялись, за опалення місць загального користування, відповідні абонплати, та за послугу підігріву гарячої води, яка циркулює в будинку. При цьому, позивач урахував влаштування у квартирі відповідачів автономного опалення, а у зв`язку з тим, що лічильник гарячої води не був повірений нараховував плату за гарячу воду за відповідним тарифом.

Відповідачі суму боргу з спірний період не спростували, власного розрахунку боргу не надали, як і не довели, що відповідні послуги ними не споживались чи були неналежної якості.

Акти-претензії, як це передбачено ч.ч. 1-5 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідачами не складались.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Згідно з п. 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05 липня 2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 85) споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору.

Проте, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачі не звертались до позивача з відповідною письмовою заявою та підтверджуючими документами про те, що вони з березня 2022 року не проживають у квартирі. Відповідно, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та недоведеними.

Таким чином, ТОВ «Сумитеплоенерго» належними доказами довело заборгованість за надані та спожиті відповідачами послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, вартість яких була нарахована на підставі затверджених у встановленому порядку тарифів.

З огляду на те, що відповідачами прострочене виконання грошового зобов`язання щодо сплати наданих послуг, на вимогу позивача вони також повинні сплатити інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми, з розрахунком яких апеляційний суд повністю погоджується. Таке зобов`язання є солідарним.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про порушення відповідачами прав позивача щодо невчасної сплати всіх складових суми боргу та захисту порушених прав шляхом покладення солідарного обов`язку сплатити борг.

Погоджується колегія суддів апеляційного суду також і з рішенням суду про часткове задоволення позову з огляду на пропуск без поважних причин трирічного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

Я. Л. Петен