Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №584/843/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №584/843/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Данік Я. І.

Номер провадження 33/816/1442/26 Суддя-доповідач Шинкаренко А. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Шинкаренко А. І. , за участі секретаря судового засідання Кравченко Д.І., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О. розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції клопотання захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О. про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 березня 2026 року якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП

у с т а н о в и л а:

Постановою судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Боса О.О. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 березня 2026 року та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Також апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 березня 2026 року. Клопотання мотивовано тим, що судове рішення було ухвалене за відсутності ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та безпосередньо бере участь у забезпеченні державного суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України, у зв`язку з чим він об`єктивно обмежений у можливості оперативно реагувати на судові рішення та своєчасно подавати процесуальні документи до суду.

Крім того, апелянт зазначає, що штраф було сплачено не самим ОСОБА_1 , а його дружиною, а тому наявна квитанція не може беззаперечно свідчити про обізнаність особи з фактом притягнення до адміністративної відповідальності та змістом ухваленого судового рішення.

З огляду на викладене апелянт вважає, що встановлений ст. 294 КУпАП строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим просить його поновити.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Боса О.О. у судовому засіданні вимоги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді підтримала та просила визнати причини пропуску процесуального строку поважними.

Заслухавши пояснення захисника Босої О.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постави судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 березня 2026 року, апеляційний суд встановив таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також у разі відмови в його поновленні.

Згідно з ч. 2 ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

Отже, законодавець пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення з днем її винесення, а не з моментом отримання її копії.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена в поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби й можливості, передбачені чинним законодавством.

Пропущений строк на апеляційне оскарження може бути поновлено судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому зазначено конкретні обставини, що перешкоджали особі своєчасно подати апеляційну скаргу, та наведено обґрунтування поважності таких причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КпАП України початком перебігу строку на апеляційне оскарження постанови судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 березня 2026 року є день її винесення.

Як встановлено з матеріалів справи, постанову судді Путивльського районного суду Сумської області ухвалено 13 березня 2026 року за відсутності ОСОБА_1 . Разом із тим матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, зокрема про судові засідання, призначенні на 26.09.2025, 05.12.2025, 13.02.2026, 13.03.2026, про що свідчать подані ним клопотання про відкладення судових засідань та зупинення провадження.

Надіслані судові повістки поверталися до суду у зв`язку з відсутністю адресата, що, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, за встановлених обставин не свідчить про неналежне повідомлення особи про розгляд справи.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду, а тому розгляд справи за його відсутності сам по собі не свідчить про порушення його процесуальних прав та не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що 13 березня 2026 року ОСОБА_1 сплатив адміністративний штраф у розмірі 17 000 грн та судовий збір у розмірі 665,60 грн у цій справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не лише був обізнаний про існування постанови суду першої інстанції, а й фактично погодився з нею та добровільно виконав її шляхом сплати адміністративного штрафу та судового збору.

Добровільне виконання постанови суду є активною процесуальною поведінкою особи, яка об`єктивно свідчить про усвідомлення нею факту ухвалення відповідного судового рішення, його змісту, характеру покладених обов`язків та правових наслідків такого рішення.

Щодо доводів апелянта про те, що штраф та судовий збір були сплачені не самим ОСОБА_1 , а його дружиною, у зв`язку з чим це не свідчить про його особисту обізнаність зі змістом судового рішення, апеляційний суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що відповідні платежі безпосередньо стосувалися цього адміністративного провадження та були здійснені в день ухвалення постанови — 13 березня 2026 року. Сплата визначених судом сум іншою особою, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зокрема членом його сім`ї, об`єктивно спрямована на виконання обов`язків, що виникли саме у зв`язку з притягненням останнього до адміністративної відповідальності.

При цьому сам факт здійснення платежу іншою особою не спростовує обізнаності ОСОБА_1 про прийняте щодо нього судове рішення та не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

За таких обставин посилання апелянта на те, що сплату штрафу та судового збору здійснила дружина ОСОБА_1 , не є достатньою підставою для висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що апелянтом не надано жодних доказів, які б підтверджували неможливість звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, починаючи щонайменше з 13 березня 2026 року, коли постанову суду було добровільно виконано.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що на момент розгляду справи ОСОБА_1 проходив військову службу та брав участь у забезпеченні державного суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України, у зв`язку з чим був обмежений у можливості оперативно реагувати на судові рішення та подавати процесуальні документи.

Суд апеляційної інстанції беззаперечно визнає важливість проходження військової служби та виконання обов`язку із захисту держави в умовах воєнного стану, однак сам по собі факт проходження військової служби не є безумовною та автоматичною підставою для поновлення процесуального строку.

Так, до апеляційної скарги не додано жодних доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги у строк, встановлений ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Більше того, право на апеляційне оскарження може бути реалізоване не лише особисто, а й через захисника чи представника шляхом звернення за професійною правничою допомогою.

Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права.

Отже, навіть за наявності певних труднощів, пов`язаних із проходженням військової служби, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися за правничою допомогою та своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження через представника чи захисника.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що після добровільного виконання постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 протягом тривалого часу не вчиняв жодних дій, спрямованих на її оскарження, не звертався до суду із заявами про отримання копії постанови, не подавав клопотань про ознайомлення з матеріалами справи та не навів об`єктивних причин такої тривалої бездіяльності.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, 28 травня 2026 року ОСОБА_1 уже подавав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду, навівши аналогічні доводи на обґрунтування поважності пропуску строку.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що наведені захисником Босою О.О. причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є об`єктивними, непереборними та належним чином підтвердженими доказами, а тому не можуть бути визнані поважними у розумінні ч. 2 ст. 289 КУпАП.

Інших доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником не наведено.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

З огляду на викладене, оцінюючи доводи захисника Босої О.О. щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені причини не є поважними, а відтак відмовляє у поновленні процесуального строку та з підстав, передбачених ч. 2 ст. 294 КУпАП, повертає апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні клопотання захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О. про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 березня 2026 року, відмовити.

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О. на постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 13 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуШинкаренко А. І.