Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №592/2028/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м.Суми

Справа №592/2028/25

Номер провадження 22-ц/816/397/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року у складі судді Фоменко І.М., ухвалене в м. Суми,

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 січня 2024 року з ОСОБА_1 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1327-6357. Відповідно до умов цього договору товариство надало відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 9 100,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період сплати відсотків - 14 днів; стандартна % ставка – 1,5% в день.

Відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором, навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору.

Станом на 02 січня 2025 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, становлять: 51 032 грн 80 коп., що складається з: заборгованості за кредитом – 9 100 грн 00 коп., заборгованості за нарахованими процентами – 40 567 грн 80 коп., комісією за видачу кредиту 1 365 грн 00 коп. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 5 532 грн 80 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 45 500,00 гривень.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 не повну суму заборгованості за кредитним договором № 1327-6357 від 07 січня 2024 року, а лише її частину, а саме: - прострочену заборгованість за кредитом – 9 100 грн 00 коп.; - прострочену заборгованість за нарахованими процентами – 36 400 грн 00 коп., що разом становить 45 500 грн 00 коп. та судовий збір.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 1327-6357 від 07 січня 2024 року у розмірі 11 011 (одинадцять тисяч одинадцять) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір в сумі 586 грн 22 коп.

В задоволенні частини інших вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні частин нарахованих відсотків, не взяв до уваги, що умовами укладеного між сторонами договору погоджено строк кредитування 300 календарних днів, до 01 листопада 2024 року. Наголошує на тому, що розмір відсотків сторонами погоджено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України, а тому вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими.

Вказує і на помилковість висновку суду першої інстанції, що у кредитора є право на отримання гарантії належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідачем, у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 07 січня 2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1327-6357, за умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі 9 100 грн 00 коп., строком на 300 днів, дата повернення кредиту – 01 листопада 2024 року, зі сплатою відсотків, базовий період - 14 днів; стандартна відсоткова ставка 1,5% в день (а.с.12-15).

На підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 9 100 грн 00 коп. надано довідку АТ КБ «Приват Банк» про перерахування коштів відповідачу (ID платежу 2412327056, дата: 07 січня 2024 року, сума 9 100 грн, за договором 1327-6357 на номер картки: НОМЕР_1 (а.с.25 на зв.); довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про видачу коштів відповідачу (а.с.27).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 02 січня 2025 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, становлять: 51 032 грн 80 коп., що складається з: прострочена заборгованість за кредитом – 9 100 грн 00 коп., прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 40 567 грн 80 коп., прострочена комісія за видачу кредиту 1 365 грн 00 коп. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 5 532 грн 80 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 45 500 грн 00 коп. (а.с.28-29).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір № 1327-6357 від 07 січня 2024 року, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції вказав на те, що позивач нараховував відсотки після спливу визначеного кредитним договором від 07 січня 2024 року, базового періоду сплати відсотків, у зв`язку з чим дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині розміру присудженого до стягнення боргу за відсотками, зважаючи на таке.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто існує презумпція правомірності наведених правочинів, допоки іншого висновку не дійде суд у самостійному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Так, судом встановлено та не заперечується заявником апеляційної скарги, що сторони в установлений законом порядку 07 січня 2024 року уклали договір про відкриття кредитної лінії, позивачем на виконання умов цього договору надано відповідачу кредит в сумі 9100 грн 00 коп., які той зобов`язався повернути в строк до 01 листопада 2024 року та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у стягненні відсотків поза межами базового періоду кредитування, що становить 14 днів, суд першої інстанції в повній мірі не надав оцінки узгодженим сторонами договору умовам кредитування щодо строку надання кредитних коштів.

У пункті 1.1 укладеного між сторонами договору від 07 січня 2024 року наведено визначення термінів, так ануїтетний платіж – сума платежу, яку позичальник має право сплачувати кредитодавцю згідно рекомендованого графіку оплати (п. 2.3 договору) протягом десяти базових періодів для повного виконання зобов`язань за цим договором зі сплати комісії за видачу кредиту, відсотків за користування кредитом та повернення суми кредиту.

Базовий період сплати відсотків (далі Базовий період) – проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплатити відсотки за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Кількість днів у базовому періоді визначена у розділі 4 цього договору.

У пункті 2.3 зазначено, що для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту протягом перших 140 днів з дати отримання кредиту ануїтетними платежами згідно за наведеним графіком, що є додатком №3 до цього договору.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 договору, базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Період останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Тобто, при укладанні договору від 07 січня 2024 року сторони погодили погашення відповідачем кредитної заборгованості антуїтетними платежами кожні 14 днів, що і є базовими періодами, в розумінні цього договору.

Тоді як у пункті 4.9 договору визначено, що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 01 листопада 2024 року.

За таких обставин, позивач правомірно нарахував відсотки за користування кредитним договором в період з 07 січня 2024 року до 01 листопада 2024 року, що відповідало строку його дії.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з розміром нарахованих позивачем відсотків, які просить стягнути з відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Встановлено, що у договорі про відкриття кредитної лінії №1327-6357 від 07 січня 2024 року передбачено стандартна відсоткова ставка, що становить 1,5% за кожен день, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитних договорів умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1% на день, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Вказаний Закон прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року, а зазначений договір укладений після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що відсоткова ставка, встановлена договором про відкриття кредитної лінії, не відповідає умовам чинного законодавства.

Отже, в межах заявлених позовних вимог, у відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за договором від 07 січня 2024 року становить 27 300 грн 00 коп. (9100 грн * 1%*300 днів), які і підлягають стягненню на користь позивача.

Таким чином, на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду слід змінити в частині присудженого до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 07 січня 2024 року на загальну суму 36 400 грн 00 коп., з яких 9100 грн 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 27 300 грн 00 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками, а не в розмірі визначеному судом першої інстанції.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пропорційно до частки задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1937 грн 92 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Також, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2674 грн 87 коп. судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частковою.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру заборгованості за договорам та в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1327-6357 від 07 січня 2024 року на загальну суму 36 400 гривень 00 копійок, з яких 9100 гривень 00 копійок – заборгованість за тілом кредиту, 27 300 гривень 00 копійок – заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 1937 гривень 92 копійки судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2674 гривень 87 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

А. П. Сидоренко