Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №521/20393/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1594/26

Номер справи місцевого суду: 521/20393/25

Головуючий у першій інстанції Поліщук І.О.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507633 від 09.11.2025 вбачається, що 08 листопада 2025 року о 23 годині 30 хвилин в м. Одеса, вул. Краснова, 2а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, або в медичному закладі КНП ООМЦПЗ ООР у лікаря нарколога водій відмовився на ПВР 471504, 471471, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що:

1) додане направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі не вручалось ОСОБА_1 та навіть не складалось в присутності водія, що є порушенням ст. 266 КУпАП;

2) в направленні у графі «найменування медичного закладу» є запис КНП ООМЦПЗ ООР, однак такого медичного закладу в затвердженому переліку медичних установ, яким надано право проводити медичні огляди на встановлення стану сп`яніння немає;

3) фіксація подій велась не безперервно, оскільки на вказаних записах відсутній момент вручення ОСОБА_1 направлення для проходження медичного огляду в медичному закладі;

4) на відеозаписах не зафіксовано відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння;

5) поліцейськими на місці подій встановлено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, проте свідком ОСОБА_2 було спростоване вказане твердження під час його допиту у судовому засіданні, а тому у працівників поліції були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння.

Про судове засідання, призначене на 18 серпня 2026 року, ОСОБА_1 та його представник Осокін С.Ю. були належним чином сповіщений про дату, час та місце слухання справи шляхом:

- направлення судової повістки в електронний кабінет ОСОБА_1 , яка була доставлена 14 серпня 2026 року о 06:34:35, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу;

- направлення судової повістки у додаток «Viber» ОСОБА_1 , яка була доставлена 13 серпня 2026 року о 13:52:09, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber»;

- направлення судової повістки в електронний кабінет захисника Осокіна С.Ю., яка була доставлена 14 серпня 2026 року о 06:40:01, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу;

- направлення судової повістки у додаток «Viber» захиснику Осокіну С.Ю., яка була доставлена 13 серпня 2026 року о 14:07:32, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber».

Однак у судове засідання не з`явилися, жодних клопотань на адресу суду не надавали.

Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Таким чином, враховуючи положення ст. 268 та ст. 277-2 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника.

Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507633 від 09 листопада 2025 року складено відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);

- довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 09 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має документ посвідчення водія українське НОМЕР_2 виданий з 10.06.2023 по 10.06.2053 (а.с.3);

- довідкою про звірку з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 09 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП (а.с.4);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП (ОО МЦПЗ) ООР від 09.11.2025 року, яким 09.11.2025 року о 01 год. 15 хв. у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота (а.с.6);

- відеозаписами з місця події (а.с.7).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.

Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».

Доводи апелянта щодо того, що додане направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі не вручалось ОСОБА_1 та навіть не складалось в присутності водія, що є порушенням ст. 266 КУпАП не впливають на правильність висновку суду першої інстанції.

Так, системний аналіз положень ст.266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п.п 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я загалом.

Направлення до медичного огляду є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу, від якого ОСОБА_1 відмовився.

Слід зазначити, що сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду в медичному закладі, у зв`язку з чим суд вважає, що складання відповідного направлення після фактичної відмови від проходження огляду не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан сп`яніння, не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та не тягне за собою безумовного скасування прийнятого судового рішення.

Крім того, письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п.п 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я загалом.

Таким чином, доводи скаржника про невручення ОСОБА_1 , направлення на огляд в медичному закладі є безпідставними, та не спростовують факту наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження скаржника про те, що в направленні у графі «найменування медичного закладу» є запис КНП ООМЦПЗ ООР, однак такого медичного закладу в затвердженому переліку медичних установ, яким надано право проводити медичні огляди на встановлення стану сп`яніння немає, є голослівними з огляду на те, що вказана назва є абревіатурою повної назви медичного закладу, а саме Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради».

Твердження апелянта про недотримання працівниками поліції вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року №1026, щодо вибіркового та фрагментарного характеру відеозйомки вважаю безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.

Крім того досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянуті відеозаписи дають можливість встановити їх узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, відтак суд правильно критично поставився до тверджень сторони правопорушника про те, що технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, є неналежним доказом.

Посилання скаржника по те, що фіксація подій велась не безперервно, оскільки на вказаних записах відсутній момент вручення ОСОБА_1 направлення для проходження медичного огляду в медичному закладі не можуть бути прийняті до уваги з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи вказане положення, законодавець наголошує, що обов`язковим є використання технічних засобів відеозапису лише під час проведення огляду.

Тобто, фіксування моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи не є обов`язковим.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про відсутність моменту вручення ОСОБА_1 направлення для проходження медичного огляду в медичному закладі не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на відеозаписах не зафіксовано відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З Диску №1 камера №471471 на 01:28:46-01:30:00 (час на відео 09/11/2025 01:09:43) ОСОБА_1 розмовляє по телефону з невідомою особою, та повідомляє, що відбулося ДТП, та він перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Також Диску №2 камера №471471 поліцейський запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» або в медичній установі, на що ОСОБА_1 відмовився. Були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та були роз`яснені права.

Таким чином, матеріали справи містять чітку відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, що є порушенням п. 2.5 ПДР, а тому твердження скаржника про незафіксованість відмови від проходження огляду є безпідставними та такими, що оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Переконання скаржника про те, що поліцейськими на місці подій встановлено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, проте свідком ОСОБА_2 було спростоване вказане твердження під час його допиту у судовому засіданні, а тому у працівників поліції були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, є голослівними з огляду на таке.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 2 розділу І огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Тобто аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан сп`яніння в частині виявлення ознак такого сп`яніння та визначення виду сп`яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможнім та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Крім того як вже було встановлено судом апеляційної інстанції раніше сам ОСОБА_1 не заперечував, що вживав алкогольні напої та підтвердив, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік