Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №466/5037/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/5037/25 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.

Провадження № 22-ц/811/3573/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: представника заявника ОСОБА_1 –

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення особи померлою,

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив оголосити померлим свого батька – ОСОБА_3 .

Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що він є сином ОСОБА_3 , який з 1982 року проживав у квартирі АДРЕСА_1 .

У липні 1985 року ОСОБА_3 одружився із ОСОБА_4 (дівоче прізвище – ОСОБА_5 ), яка є матір`ю заявника. З моменту одруження родина ОСОБА_6 проживала разом у квартирі АДРЕСА_1 .

Приблизно у 1993 році ОСОБА_3 розпочав наполегливо шукати можливості виїхати до Сполучених Штатів Америки, тому для реалізації своїх планів звернувся до відповідних органів з проханням видати йому закордонний паспорт, який отримав 19.08.1993 року.

В подальшому, ОСОБА_3 звернувся до Посольства США у м. Москва Російської Федерації з проханням надати йому візу для в`їзду до США, яку він отримав 01.08.1994 року, і звідти вже виїхав до США, з того часу в Україну не повертався.

Шлюб між батьками заявника був розірваний ще до виїзду ОСОБА_3 за кордон.

З моменту виїзду в США ОСОБА_3 майже не спілкувався з сім`єю та родиною.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід заявника (батько ОСОБА_3 ) – ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_7 заповів ОСОБА_3 .

Оформлення спадщини ОСОБА_3 проводив із значним запізненням і не особисто, а через представника – Яворовську Н.М., яку уповноважив діяти від свого імені, видавши їй доручення, яке підписане ОСОБА_3 під присягою в присутності державного нотаріуса Штату Нью Йорк Іванною Гуз 06.05.2009 року, яке засвідчене апостилем за підписами Секретаря округу Кінгз США Ненсі Т. Саншайн та Спеціальним замісником секретаря штату, штат Нью Йорк Джозефом Т. Амело від 19.05.2009 року та засвідчена засвідченням №56123 Секретаря округу Кінгз США Ненсі Т. Саншайн, яка є також Секретарем Верховного Суду округу Кінгз.

Із вказаних документів вбачається, що станом на травень 2009 року ОСОБА_3 проживав в США у місті Нью Йорк за адресою: 2775 East 16' Street, Apt.6R, Brooklyn, NY 11235,США.

02.09.2009 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_8 звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до Третьої Львівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, який судом було задоволено.

11.05.2010 року було зареєстровано спадкову справу №49302298, номер у нотаріуса 317, по оформленню спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 , велась Третьою Львівською державною нотаріальною конторою і яка завершилась реєстрацією видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №23914064, виданим 10.06.2010 року Третьою Львівською державною нотаріальною конторою.

Отже, ОСОБА_3 успадкував 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

На початку 2011 року до заявника зателефонувала громадянка ОСОБА_8 і повідомила, що вона представляє інтереси його батька – ОСОБА_3 . Вказала, що за попередньою домовленістю з ним ( ОСОБА_3 ) мала відправити всі документи на спадщину разом із оригіналом доручення йому до Сполучених Штатів Америки, однак, вона не змогла з ним зв`язатись, оскільки він не відповідав на телефонні дзвінки, через знайомих вона також його не могла відшукати, тому вона прийняла рішення передати усі вказані документи заявнику ( ОСОБА_1 ), оскільки він є сином її довірителя ( ОСОБА_3 ).

Починаючи з 2011 року, заявник намагався розшукати батька та встановити з ним зв`язок, однак, це зробити йому не вдалось і місце перебування ОСОБА_3 на даний час йому не відоме, жодних відомостей про місце перебування ОСОБА_3 немає і у його родичів та колишньої дружини (матері заявника).

Таким чином, починаючи з 2011 року, члени сім`ї, родина ОСОБА_3 не володіють жодною достовірною інформацією про його місце перебування.

Оголошення ОСОБА_3 померлим необхідне заявнику для оформлення спадщини, оскільки в такому випадку він буде єдиним спадкоємцем першої черги за законом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду оскаржив заявник ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що для оголошення особи померлою закон не покладає на заявника обов`язку доказувати «можливості припущення про смерть», такий обов`язок покладається на заявника, коли він просить встановити юридичний факт смерті.

У випадку оголошення особи померлою достатньо довести відсутність відомостей про її перебування протягом трьох років у місці її постійного проживання, оскільки висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи, а не на встановленні факту її смерті.

Наголошує, що оголошення особи померлою – це юридична фікція, оскільки припускається, що вона померла з більшою ймовірністю ніж те, що особа на даний час жива.

Що стосується встановлення юридичного факту смерті, то в такому випадку визначається, що особа померла, але з якихось обставин неможливо провести реєстрацію факту її смерті у протокольно-адміністративний спосіб органами реєстрації актів цивільного стану. У такому випадку, дійсно слід довести, що смерть особи настала, що не потрібно доводити у випадку оголошення такої особи померлою, позаяк, доказуванню підлягає тільки відсутність відомостей про місцезнаходження такої особи.

Вказує, що оголошення померлим – це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку.

Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак, встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.

Зазначає, що неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції полягає у незастосуванні до даних правовідносин норми ч.1 ст.46 ЦК України, у відповідності до якої фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років.

В судове засідання апеляційного суду 04.08.2026 року інші учасники справи, окрім представника заявника, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 13.08.2026 року о 12:50.

Заслухавши пояснення представника заявника в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком є ОСОБА_3 , а матір`ю – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.01.1986 року (а.с.14).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06.09.1962 року, виданим Шевченківським райбюро ЗАГС м. Львова (а.с.15), ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Львові, його батьком є ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24)), а матір`ю – ОСОБА_9 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.25)).

Згідно з довідкою №2443 від 13.11.2008 року, виданою ЛКП «Тополя-406» (а.с.16), ОСОБА_3 дійсно проживав і був зареєстрований постійно за адресою: АДРЕСА_2 , з 15.12.1982 року по 21.05.1996 року.

Той факт, що ОСОБА_3 21.05.1996 року був знятий з реєстрації за вказаною адресою, підтверджується витягом з його паспорта (а.с.17-20).

Шлюб між батьками заявника розірвано 26.10.1993 року, про що міститься відмітка в паспорті ОСОБА_3 (а.с.17-19).

Відповідно до візи США, контрольний номер 1994213577003, 01.08.1994 року у м. Москва ОСОБА_3 видано візу для в`їзду в США (а.с.22-23).

05.05.2010 року у м. Нью-Йорк, США, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , оформив доручення, яким уповноважив Яворовську Н.М., що проживає: АДРЕСА_4 , на представництво його інтересів, в тому числі, й щодо прийняття спадщини (а.с.26-31).

Вказане доручення підписане ОСОБА_3 під присягою в присутності державного нотаріуса Штату Нью Йорк Іванною Гуз 06.05.2009 року, засвідчене апостилем з підписами Секретаря округу Кінгз США Ненсі Т. Саншайн та Спеціального замісника секретаря штату, штат Нью Йорк, ОСОБА_10 19.05.2009 року. Засвідчення №56123 від 19.05.2009 року Секретаря округу Кінгз США Ненсі Т. Саншайн, яка є також Секретарем Верховного Суду округу Кінгз.

На підставі цього доручення, ОСОБА_3 10.06.2010 року державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Максьоновою Г.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті його батька – ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.36).

Право власності на 1/2 частину вказаної квартири зареєстроване за ОСОБА_3 05.07.2010 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.07.2010 року (а.с.37).

Таким чином, із вказаних документів встановлено, що батько заявника – ОСОБА_3 з 05.07.2010 року є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , однак, станом на травень 2009 року ОСОБА_3 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_5 , NY 11235, США.

Відповідно до відповіді заступника директора департаменту начальника управління персонально-довідкового та дактилоскопічного обліку ОСОБА_11 , станом на 27.06.2025 року за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Львова, відсутні.

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 08.11.2017 року по 26.06.2025 року в базі даних не виявлено.

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 08.11.2017 року по 08.07.2025 року в базі даних не виявлено.

Відповідно до відповіді заступника директора Департаменту начальника управління персонально-довідкового та дактилоскопічного обліку ОСОБА_11 , станом на 18.08.2025 року за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Львова, до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 46 ЦК України, порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

У постанові від 08 лютого 2024 року у справі №148/1207/22 (провадження №61-14338св23) Верховний Суд зазначив, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №461/424/15-ц та від 07 липня 2021 року у справі №390/1443/19-ц.

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №226/3053/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 вересня 2021 року по справі №367/2656/20 дійшов висновку, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави, однак, така невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що сторона заявника не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності таких обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть його батька – ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, вказуючи на вірогідність смерті ОСОБА_3 , як на підставу для оголошення його померлим, заявник не підтверджує свої доводи жодними належними доказами щодо вирішення питання про з`ясування можливих причин його зникнення, заявником не доведено, що ОСОБА_3 намагалися розшукати за межами України, зокрема, на території Сполучених Штатів Америки, куди він виїхав і де було зареєстроване його місце постійного проживання, не наведено обставин, що дають підстави припускати про його смерть, заявником не зазначено свідків та не залучено до справи інших родичів, які б мали підтвердити зазначений факт.

Також, заявником не надано належних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю, або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Заявник лише констатував факт відсутності з батьком будь-якого зв`язку та відсутність його протягом трьох років за останнім зареєстрованим місцем його проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_2 , хоча, як встановлено судом на підставі письмових доказів, останнє відоме місце постійного проживання ОСОБА_3 – це територія США, м. Нью Йорк (2775 East 16' Street, Apt.6R, Brooklyn, NY 11235), а з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , його було знято ще 21.05.1996 року і доказів на підтвердження факту його нової прописки (реєстрації) у вказаній квартирі суду не надано.

Отже, за встановлених і наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність заявлених заявником вимог, судом не допущено порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даної справи, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 13 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич