Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №463/11508/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/11508/23 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/721/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Якимчук Л.С.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Багрія О.Л., відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Багрія Олега Любомировича на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування

Позовні вимоги мотивувала тим, що починаючи з 2019 року утримувала та надавала допомогу своєму рідному брату - ОСОБА_3 , який в 2017 році захворів на інсульт. Внаслідок вказаної хвороби йому встановлено І групу інвалідності, так як в нього було паралізовано праві кінцівки і він не міг себе обходити без сторонньої допомоги, тим самим перебував у безпорадному стані. На цей час ОСОБА_3 був вдівцем. В той самий час його дочка - ОСОБА_2 , використовуючи безпорадний стан батька, примусово перевезла ОСОБА_3 проживати до його батька - ОСОБА_4 , який, з огляду на його похилий вік та стан здоров`я, також перебував у безпорадному стані. Таким чином, після перенесеної хвороби він - ОСОБА_3 проживав у квартирі АДРЕСА_1 із своїм батьком - ОСОБА_4 . Згодом ОСОБА_4 помер і ОСОБА_3 залишився проживати там сам. Дочка ОСОБА_3 (відповідач по справі) - ОСОБА_2 , проживала з чоловіком окремо, батька не навідувала, жодної допомоги не надавала. Після єдиного відвідування ОСОБА_3 його дочкою ОСОБА_2 , у ОСОБА_3 із помешкання зникли документи, зокрема: паспорт, банківська картка, свідоцтво про народження медичні виписки. З приводу вказаних обставин, ОСОБА_3 звертався у правоохоронні органи. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Зазначає, що, окрім того, що вона надавала ОСОБА_3 допомогу, також займалась його похованням. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із частки в квартирі АДРЕСА_1 . Спадкоємцем першої черги за законом є його дочка - ОСОБА_2 . Спадкоємцем другої черги за законом є вона - його сестра ОСОБА_1 . Про те, відповідач - ОСОБА_2 , дочка спадкодавця, своїх обов`язків по наданню допомоги своєму непрацездатному батькові ОСОБА_3 , який перебував у безпорадному стані, не надавала.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_3 ) про усунення від права на спадкування – відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Багрій Олега Любомирович.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Зокрема покликається на те, що ОСОБА_2 , дочка спадкодавця, своїх обов`язків по наданню допомоги своєму непрацездатному батькові ОСОБА_3 , який перебував у безпорадному стані, не надавала. За таких обставин, позивач вважає, що наявні обставини передбачені ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідач ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані, а відтак відповідач – ОСОБА_2 , повинна бути усунута від права на спадкування, про що просила суд ухвалити відповідне рішення.

Звертає увагу на те, що оскільки ОСОБА_3 пожиттєво встановлено І групу інвалідності, - держава визнала, що він перебуває в стані, який потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. З огляду на викладене, в матеріалах справи наявні всі належні та допустимі докази тієї обставини, що спадкодавець ОСОБА_3 через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані, потребував постійного стороннього нагляду, догляду та допомоги.

Подавши заяву про визнання особи недієздатною (справа №463/6516/22

Личаківського районного суду м. Львова), відповідач зафіксував свою обізнаність про

те, що спадкодавець: не здатний усвідомлювати значення своїх дій; потребує

постійної сторонньої допомоги та опіки. Вважає, що відповідач ОСОБА_2 усвідомлювала, що її покійний батько ОСОБА_3 є недієздатною особою, потребує стороннього догляду тобто потребує опікуна, про те із відповідною заявою до суду вона зверталась не з метою встановлення опікунства, а з метою накладення арешту на майно батька (забезпечення позову) і не досягнувши бажаного результату (оскільки у забезпеченні позову було відмовлено) звернулась до суду із заявою про залишення заяви про визнання особи недієздатної та призначення опікуна без розгляду.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

01 квітня 2026 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Багрія О.Л. на підтримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про усунення від спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт наявності обставин, передбачених ст. 1224 ЦК України, які слугують підставами для усунення спадкоємця від права на спадкування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження від 13 листопада 1979 р., серії НОМЕР_2 у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилась донька ОСОБА_6 .

Згідно з свідоцтвом про народження від 28 червня 2022 р., серії НОМЕР_3 , що у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 .

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , що у батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 1985 року народилась донька ОСОБА_9 .

Як вбачається з довіреності актовий запис № 77 від 17.01.2018 року ОСОБА_3 уповноважено ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Сихівським РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області 13.11.2015 року, зареєстровану за адресою: ' АДРЕСА_4 , представляти його інтереси в усіх державних установах, адміністративних органах, підприємствах, громадських організаціях та інших компетентних органах; представляти мої інтереси в усіх органах соціального забезпечення, інших установах, Пенсійному фонді України з питань оформлення документів на одержання пенсії, у відповідних банківських установах з питань відкриття рахунку на його ім?я, а також бути його представником з питань отримання належної йому пенсії у відповідних відділеннях зв`язку чи банківських установах України.

Як вбачається з довіреності від 14.06.2021 року ОСОБА_3 уповноважено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Сихівським РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області 13 листопада 2015 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , представляти його інтереси в органах соціального забезпечення, Пенсійного фонду України та його відділеннях, або інших компетентних органах при оформленні відповідних документів з питань, що стосуються призначеної йому пенсії, призначення належної йому пенсії, а також з питань переоформлення документів, необхідних для отримання належної йому пенсії (у тому числі щодо способу, місця отримання пенсії), та отримувати належну мені пенсію в будь-яких банках України та їх відділеннях, в т.ч. у будь-яких відділеннях публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України, або в будь-яких поштових відділеннях України, розпоряджатися належними мені коштами, що знаходяться на відкритих на моє ім?я рахунках в національній або іноземній валюті в будь-яких банках України, відкривати на моє ім?я рахунки в національній або іноземній валютах, замовляти та одержувати на моє ім?я, підписувати, подавати платіжні інструменти (у тому числі платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти), а також пінкоди, додаткові електронні платіжного засоби (каргки) для довіреної особи; отримувати гроші в сумах без обмеження їх розміру, та проценти, інші нарахування і компенсації; проводити необхідні дії для перерахування коштів з належного мені рахунку на будь-який інший рахунок на їх розсуд; одержувати інформацію (довідки, виписки тощо) щодо належних мені грошових коштів, руху коштів тощо; вносити гроші на відкриті на моє ім?я рахунки з метою їх поповнення, проводити від мого імені платежі; укладати додаткові договори з банківськими установами на свій розсуд; закривати відкриті на моє ім?я рахунки, розривати договори з банківськими установами. А також надаю їй право бути моїм представником щодо оформлення соціальної та іншої допомоги, виплат, субсидій, компенсацій; отримувати належні мені документи від усіх осіб, установ, підприємств, організацій, з будь-яких підстав; одержувати поштову та іншу кореспонденцію, в тому числі грошову і посилочну. В зв?язку зі станом здоров?я довірителя, за дорученням ОСОБА_3 , у його та моїй, нотаріуса, присутності текст довіреності підписано ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 05 лютого 1998 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 .

З довідки від 18.12.2023 року виданої Державним некомерційним підприємством «центр надання комплексної реабілітації «Галичина», вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно знаходився на реабілітаційному лікуванні у ДНП «ЦКР «Галичина» (колишня назва ДРУЦКРОЇ» Галичина») з 19.10.2020р. по 13.11.2020р. Діагноз:. Наслідки перенесеного ГПМК (2017р.) по геморагічному типу з правобічним геміпарезом, моторною дисфазією, когнітивними та атактичними порушеннями.

З талону повідомлення єдиного обліку №13148 від 03.06.2022 року про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що 03.06.2022 о 18:43 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 03.06.2022 о 18:42 за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця повідомила про те що тітка гр. ОСОБА_1 зачинила батька інваліда 1 групи і доньку не пускає в квартиру відбувається сімейний конфлікт. Просять наряд. Заявник: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , тел.: НОМЕР_9 . Рапорт ЛЬВІВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ №1 ГУНП У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ превентивна діяльність інспектор спдн вппп СОРОХТЕЙ М. Р. від 03.06.2022 19:38: Заявниця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомила, що не має можливості побачити батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є інвалідом, її тітка ОСОБА_1 (0687804282), закрила його в квартирі і не дозволяє зайти. В телефонному режимі ОСОБА_1 повідомила, що її брат в безпеці, квартиру вона не відчинить, бо племінниця аферистка. Заявниця виявила бажання написати заяву у відділі поліції, куди останню було запрошено та супроводжено.

З талону повідомлення єдиного обліку №15089 від 19.06.2022 року про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що 19.06.2022 в ЧЧ ЛРУП №1 надійшла заява ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прож. АДРЕСА_2 т. НОМЕР_10 (сестра), про те, щоб вжити заходів до дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (т. НОМЕР_9 ), яка 22.03.2022 забрала документи заявника, а саме: паспорт гр. України серії НОМЕР_11 , ідентифікаційний код, банківську картку Приватбанку (пенсійну), виписки з лікарні. На неодноразові прохання повернути вказані речі дочка не реагує.

З свідоцтва про смерть від 30.08.2023 року, серії НОМЕР_12 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із частки в квартирі АДРЕСА_1 .

Із заяви про прийняття спадщини від 07.09.2023 року ОСОБА_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживав на день смерті в АДРЕСА_2 . На день його смерті залишилось таке спадкове майно - частина квартири АДРЕСА_1 . Спадщину приймає. Крім неї спадкоємцем за законом є сестра померлого - ОСОБА_12 .

Згідно заяви про прийняття спадщини від 22.11.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживав на день смерті в АДРЕСА_2 . На день його смерті залишилось таке спадкове майно - частина квартири АДРЕСА_1 . Спадщину приймає. Крім неї спадкоємців за законом немає.

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивачка ОСОБА_1 зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 з урахуванням ст. 1224 ЦК України не має права на спадкування за законом, оскільки ухилялась від виконання обов`язку щодо утримання батька, просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15 (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17 (провадження № 61-45879св18), від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19), від 02 лютого 2022 року у справі № 706/445/20 (провадження № 61-7573св21) та інших.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (див.: постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15 (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16 (провадження № 61-15926св18).

Статтями 202, 203 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що усунення особи від права на спадкування є винятковим заходом, який допускається лише за умови доведеності в сукупності всіх передбачених законом юридичних фактів: 1) перебування спадкодавця у безпорадному стані саме через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво; 2) потреба спадкодавця у сторонній допомозі; 3) наявність у спадкоємця реальної можливості таку допомогу надавати; 4) умисне ухилення від її надання.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підставою для задоволення позову про усунення від права на спадкування за законом є в тому числі і знаходження спадкодавця в безпорадному стані.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

З судовому засіданні ОСОБА_2 вказала, що з 2017 року по серпень 2020 року батько ОСОБА_3 проживав з нею, з червня 2022 року по серпень 2023 року була позбавлена можливості спілкуватися, а також надавати допомогу батьку, оскільки його сестра ОСОБА_1 створювала їй у цьому перешкоди.

Позивач не надала жодного належного доказу існування будь-якої обставини, визначеної як обов`язкової для застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України, а саме: ухилення відповідачки від надання спадкодавцеві ОСОБА_3 допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця ОСОБА_3 в безпорадному стані; потреби спадкодавця ОСОБА_3 в допомозі саме відповідача.

Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 не вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Дослідивши вказані вище докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з досліджених письмових доказів та показань свідків не вбачається, що відповідачка ухилялася від догляду за спадкодавцем, відмовлялася надавати йому підтримку чи вчиняла бездіяльність, спрямовану на уникнення виконання обов`язку щодо надання необхідної допомоги.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факту умисного й свідомого ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_3 .

У даній справі не встановлено одночасної наявності всіх обов`язкових обставин, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України, а саме: перебування спадкодавиці у безпорадному стані, потреби у допомозі саме ОСОБА_2 та її умисного ухилення від надання такої допомоги. За таких обставин відсутні правові підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи та обставини, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права, які передбачені ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням свідків, а також медичним документам щодо стану здоров`я ОСОБА_3 , колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначені доводи фактично зводяться до незгоди позивачки з їх оцінкою судом першої інстанції та до необхідності їх переоцінки судом апеляційної інстанції.

Водночас суд першої інстанції дослідив вказані вище докази, надав їм належну правову оцінку та обґрунтовано виходив із того, що вони не підтверджують у сукупності обов`язкових умов, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України. Зокрема, такі докази самі по собі не доводять перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані, потреби у допомозі саме ОСОБА_2 , а також умисного й свідомого ухилення відповідачки від надання спадкодавцю необхідної допомоги за наявності можливості її надавати.

Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Багрія Олега Любомировича – залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 20.08.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Копняк С.М.

Цяцяк Р.П.