Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №943/1806/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/1806/25 Головуючий у 1 інстанції: Кос І. Б.

Провадження № 22-ц/811/633/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Якимчук Л.С. ,

з участю: представника апелянта – Гаталяк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Буського районного суду Львівської області від 16 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", за участю третьої особи: Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

В вересні 2025 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним вище позовом, де покликався на те, що за результатами розгляду звернення Акціонерного товариства «Ідея Банк», виконавчим написом від 22.05.2020 №1069, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, передбачено примусове стягнення із ОСОБА_1 52 088,23 грн., з них 50 188,23 грн - заборгованості за кредитним договором №P99.213.74254 від 23.08.2017 року, укладеним позивачем із відповідачем, а також 1 900,00 грн плати за вчинення даного виконавчого напису. У подальшому 17.07.2020 оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса відповідачем пред`явлено для виконання до Буського районного відділу ДВС ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів), правонаступником якого після проведеної територіальної реорганізації є Буський відділ ДВС у Золочівському районі Львівської області, що підтверджується відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2020 року. За наслідками розгляду вищевказаної заяви, головним державним виконавцем Буського районного відділу ДВС ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) Куровською Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62605999 від 17.07.2020 року. Позивач не згідний із розміром заборгованості за договором №P99.213.74254 від 23.08.2017 року, оскільки згідно із оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса до неї безпідставно включено 2 030,33 грн простроченого основного боргу, 134,46 грн. строкових процентів, 1 113,15 грн строкової плати за обслуговування кредиту, 15 595,29 грн простроченої плати за обслуговування кредиту, 3 692,32 грн пені та 500 грн інших штрафних санкцій, всього на загальну суму 21 035,22 грн. Від відповідача на адресу позивача не надходили будь-які претензії щодо неналежного виконання ним вищевказаного договору, досудові вимоги та/чи розрахунки заборгованості за договором, як і не приходили будь-які запити від нотаріуса щодо визнання чи невизнання моїм довірителем заборгованості за цим договором та/чи повідомлення про вчинення виконавчого напису. Так, про вчинення оскаржуваного виконавчого напису позивачу стало відомо лише після надходження на адресу адвоката листа-відповіді Буського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області від 16.10.2023 року №9614 на поданий запит адвоката, а тому просить заявлений позов задовольнити повністю. Крім того, просить стягнути 8000 грн. витрат на правову допомогу, а також сплачений судовий збір за подання цього позову в сумі 969 грн.

Оскаржуваним рішенням Буського районного суду Львівської області від 16 січня 2026 року позов задоволено повністю.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1069 від 22.05.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в загальній сумі 52 088,23 грн.

Стягнуто із Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 969,00 грн. (дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 00 копійок).

Відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду оскаржив відповідач Акціонерне товариство "Ідея Банк", подавши апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки право вимоги перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Європейська агенція з повернення боргів", тому саме останній є належним відповідачем у справі, а банк є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що АТ "Ідея Банк" оскаржує рішення лише в частині вимоги, що стосуються банку з підстав того, що банк є неналежним відповідачем у даній справі, тому в іншій частині апеляційний суд рішення суду першої інстанції не переглядає.

17 березня 2026р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив від позивача ОСОБА_1 , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін(а.с.128-132).

25 березня 2026р. від АТ «Ідея Банк» надійшли письмові додаткові пояснення у справі, в яких банк зазначає, що не має права вимоги до ОСОБА_1 , а тому не може виступати Відповідачем за вказаним позовом.

13.06.2026 року від представника позивача – ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача, не перевірено наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, у зв`язку із чим, спірний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Разом із тим, суд погоджується із доводами представника позивача, що згідно з оспорюваним виконавчим написом нотаріуса (який по даний час не скасований нотаріусом та/чи не визнаний таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку) стягувачем виступає відповідач АТ "Ідея Банк" із майновими вимогами до позивача на загальну суму 52 088,23 грн., а тому суд вважає відповідача АТ "Ідея Банк" належним відповідачем у цій справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22.05.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис за №1069 про стягнення із ОСОБА_1 52 088, 23 грн. заборгованості, яка складається із 25310,52 грн. – строковий борг; 2030,33 грн – прострочений основний борг; 1812,16 грн. – прострочені проценти; 134,46 грн. – строкові проценти; 1113,15 грн. – строкова плата за обслуговування кредиту; 15595,29 грн. – прострочена плата за обслуговування кредиту; 3692,32 грн. – пеня; 500,00 грн. – інші штрафні санкції; 1900,00 грн. – плата за вчинення виконавчого напису за кредитним договором №P99.213.74254 від 23.08.2017 року, укладеним ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк».

17.06.2020р. стягувач АТ "Ідея Банк" звернулося до Буського районного ВДВС ЗМУМЮ м.Львів про відкриття виконавчого провадження (а.с.14).

17.07.2020 року головним державним виконавцем Буського ВДВС відкрито виконавче провадження №62605999 по виконанню виконавчого напису №1069 від 22.05.2020 року на стягнення заборгованості у сумі 52088,23грн.(а.с.15).

07.07.2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "ФК Європейська агенція з повернення боргів " було укладено договір факторингу №07072023.

Пунктом 2.2. вказаного Договору факторингу передбачено, що права, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до витягу реєстру боржників №3 від 07.07.2023 клієнт передав, а фактор прийняв на умовах, визначених договором, права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №Р99.213.74254 від 23.08.2017 року (а.с.46-48).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить із наступного.

Так, пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому, заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

У статті 517 ЦК України не визначений виключний перелік документів, які засвідчують права, що передаються, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов`язальних відносин.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

У статті 50 ЦПК України передбачено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до положень ст.175 ЦПК України визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц - пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 - пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц - пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 - пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17 - пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20).

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №457/726/17 вказано: "якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову".

У справі, що переглядається, предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який виданий на підставі заяви АТ "Ідея Банк", яке в подальшому відчужило своє право вимоги на підставі договору факторингу №07072023 ТОВ ФК"Європейська агенція з повернення боргів ", а останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 ..

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ТОВ ФК"Європейська агенція з повернення боргів ", який набув право вимоги на підставі договору факторингу.

Відповідно, позивач володіючи інформацією з матеріалів справи, а саме при отриманні копії відзиву на позовну заяву (а.с.35-40) про відчуження права вимоги на підставі договору факторингу, мав заявити клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача/співвідповідача ТОВ ФК"Європейська агенція з повернення боргів ".

Тобто, саме сторона позивача розпорядилася на власний розсуд своїми процесуальними правами та визначилася з колом учасників справи, до яких пред`являються позовні вимоги.

Таким чином, після укладення зазначеного вище договору факторингу №07072023 від 07 липня 2023 року, правомірність якого позивачем не спростована, ТОВ ФК"Європейська агенція з повернення боргів "набуло статусу кредитора (стягувача) згідно виконавчого напису №1069 від 22.05.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в загальній сумі 52 088,23 грн..

Разом з тим, в якості відповідача ОСОБА_1 залучено до участі у справі АТ "Ідея Банк", матеріально-правовий зв`язок якого з позивачем станом на час звернення останньої до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відсутній.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідні правові наслідки не призведуть до порушення прав позивача, оскільки останній вправі звернутися до суду з відповідними вимогами, визначивши належний суб`єктний склад спору, тобто до належного відповідача.

З урахуванням зазначеного та з метою уникнення будь-якої преюдиції у майбутньому, колегія суддів не надає оцінки спірним правовідносинам по суті.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції розглянув та ухвалив оскаржуване рішення щодо неналежного відповідача - АТ "Ідея Банк", що є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог до АТ "Ідея Банк" та ухвалення в цій частині нової постанови про відмову в позові до АТ "Ідея Банк".

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За наслідком розгляду апеляційного провадження апеляційну скаргу задоволено, тому сплачений судовий збір АТ "Ідея Банк" за розгляд справи в апеляційному суді у розмірі 1453,50грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 377, 381, 382 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Ідея Банк" задовольнити.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 16 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", за участю третьої особи: Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1453,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Копняк С.М.

Цяцяк Р.П.