Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №463/7535/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/7535/24 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/476/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ЛКП «Господар» Берестецького Т.Б., представника відповідача Личаківської РА ЛМР Василюка Б.Л..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року в складі судді Нора Н.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар», Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про припинення протиправних дій і визнання договору недійсним, та за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ЛКП «Господар» та Личаківської районної адімністарції Львівської міської ради про припинення протиправних дій та визнання договору недійсним, просив визнати противоправними дії ЛКП «Господар» щодо винесення на конкурс до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради будинку по вул. Пекарська 27, а Личаківської районної адміністрації по призначення нею його управителя ЛКП «Господар» та укладання з ним договору № 4/33-127-УГ, що привело до порушення права позивача на управління, яке реалізується в праві виконання обов?язків співвласника, пов?язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку; визнати договір №4/33-127-УГ від 01 серпня 2023 року зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 16.10.2023, недійсним, стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2023 ЛКП «Господар», як єдиний учасник 1-го лоту конкурсу, став його переможцем, про що конкурсною комісією підписаний відповідний протокол, який відповідно до п.5 Наказу № 150 повинен був направлятися до виконавчого комітету Львівської міської ради для прийняття ним протягом п?яти календарних днів з моменту його підписання рішення про призначення управителя. Однак, підписаний протокол засідання конкурсної комісії ЛРА до Виконачого комітету Львівської міської ради не направлявся і рішення про призначення відповідача 1 управителем будинку по АДРЕСА_1 за результатами конкурсу Виконачим комітетом Львівської міської ради не приймалося. Незважаючи на це, відповідач 1, який вже був управителем будинку по Пекарській 27, згідно повідомлення на сайті ЛМР від 24.10.2022 за №4431, Розпорядженням ЛРА №292 від 28.07.2023 знову був призначений управителем по цьому будинку.

Відповідач 1 та голова ЛРА, як керівниця вищестоящої організації відповідача 1, яка призначає його директора і здійснює контроль за роботою підприємства, уклали договір №4/33-127-УГ від 01.08.2023, аналіз якого вказує на такі порушення діючого законодавства, а саме: у преамбулі договору № 4/33-127-УГ, в порушення п.6 р.V Наказу №150, голова ЛМР п. Пригода О.Е. не зазначається, як уповноважена особа виконавчого органу місцевої ради, за рішенням якого призначається управитель; з п.3 договору №4/33-127-УГ вилучена норма Типового договору про прибирання прибудинкової території будинку, яка здійснюється «згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства».

Зауважує, що прибудинкова територія у власність або користування співвласників будинку Пекарська 27 не оформлена і згоду на її прибирання, як визначено в абз.3 п.11 Правил № 712 збори співвласників будинку не давали; в п. 10 договору № 4/33-127-УГ не зазначено, що ціна послуги з управління включає ПДВ, а вартість складових ціни послуги п. 10 договору №4/33-127-УГ не відповідають вартості складових ціни послуги Додатку № 5 вищезгаданого договору.

Згідно із п. 10 договору №4/33-127-УГ до складової ціни з управління включені витрати в розмірі - 5,30945 грн./м.кв, винагорода управителя - 2,25грн./м.кв. (з ПДВ), разом - 7,55945грн./м.кв., а згідно Додатку №5 вищезгаданого договору - без ПДВ складає - 4,04954 грн./м.кв., з ПДВ - 4,859448грн/м.кв., винагорода управителя вказана без ПДВ - 2,25грн./м.кв., з ПДВ - 2,70 грн/м.кв. і разом складає 7,559445грн./м.кв., тобто різниця між витратами на управління і винагородою згідно п.10 Договору №4/33-127-УГ та Додатком № 5 складає: по витратам - (5,30945 мінус 4,839448) - 0,450002 грн./ мкв., по винагороді - (2,25 мінус 2,7) - 0,45 грн./ м.кв.; у п. 10 договору № 4/33-127-УГ підписанти погоджують додаткову умову, яка відсутня у Типовому договорі та суперечить волевиявленню і не відповідає внутрішній волі позивача та співвласників будинку, так як стверджує, що «Сторони погодили, що у випадку зміни вартості складових тарифу на послугу з управління будинком, а саме підняття мінімальної заробітної плати та розміру прожиткового мінімуму, індексації, встановленого на державному рівні із змінами та доповненнями передбачені законодавством, відповідно змінюється і вартість таких послуг, при цьому змінена вартість послуг відображається у рахунках (квитанціях), а додаткові угоди по договору не укладаються».

Вказує, що співвласники будинку до 01.01.2024 отримували повідомлення про оплату ЖКП, а не рахунки (квитанції); у Додатку №5 договору №4/33-127-УГ в порушення умов Додатку №5 Типового договору», графу «складові витрат на утримання будинку та прибудинкової території та поточний ремонт спільного майна будинку» змінено на графу «складові послуги», а графу «місячна сума витрат у розрахунку на 1 кв.м загальної площі житлових та нежитлових приміщень у будинку» змінено на графу «розмір витрат на 1 кв.м загальної площі житлового та нежитлового приміщення, грн».

Також у Додатку 5 відсутня графа «Річна складова витрат в грн» і річні складові витрат, хоча ст. 10 Закону № 2189», визначено, що: «Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід?ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком» і є істотною умовою договору»; Додатком №4 договору № 4/33-127-УГ встановлено, що технічне обслуговування систем: водопостачання, водовідведення, зливної каналізації, електропостачання проводиться щоденно, цілодобово. Однак це не відповідає можливостям відповідача 1. Планове виконання поточного ремонту конструктивних елементів технічних пристроїв будинку з 01.08.2023р. взагалі не передбачено, а поточний ремонт систем водопостачання, водовідведення, зливної каналізації, елекропостачання проводиться за необхідністю, без визначення об?єктів ремонту та обсягів робіт по ним; пунктом 37 договору № 4/33-127-УГ зазначено, що всі екземпляри договору зберігаються в ЛКП «Господар», що фактично порушує право позивача по контролю за обсягами, якістю і ціною наданої ним послуги з управління будинком. Зазначає, що на початку листопада 2023 року позивач отримав від відповідача1 додатковий Договір №1 від 16.10.2023. про зміни умов договору №4/33-127-УГ, яким: збільшено на 34 % істотну умову договору (з поданих на конкурс 346,6м2 до 465м2) технічну характеристику будинку - загальну площу квартир і приміщень його співвласників. Однак така зміна, за умови незмінності конкурсного кошторису річних витрат з управління будинком, повинна була зменшити ціну послуги з його управління за кв.м площі. Розуміючи це, для того, щоб зберегти конкурсну ціну з управління будинком (за кв.м), відповідач 1 безпідставно збільшив на 34% конкурсний кошторис річних витрат з управління будинком, ввівши до Додатку № 5 Додаткового договору графу «Річна сума складової витрат грн». Цей висновок підтверджується аналізом, проведеним позивачем, який додано до позовної заяви.

Одночасно зазначає, що і змінений Додаток № 5, представлений додатковим Договір №1 продовжує не відповідати Додатку №5 Типового договору і ст. 10 Закону № 2189, а саме: графа «складові витрат на утримання будинку та прибудинкової території та поточний ремонт спільного майна будинку», замінена відповідачем на графу «складові послуги», графа «місячна сума витрат у розрахунку на 1 кв.м загальної площі житлових та нежитлових приміщень у будинку» замінена на графу «розмір витрат на 1 кв.м. загальної площі житлового та нежитлового приміщення, грн», а до складових послуг з управління будинком, безпідставно, як витрата, віднесена винагорода управителя, яка є платою співвласників за надану ним послугу, а тому не є ні його витратою або послугою. Крім того, невідповідність вартості складових ціни послуги п. 10 договору №4/33-127-УГ вартості складових ціни послуги Додатку № 5 вищезгаданого договору, про яку зазначено вище в аналізі договору № 4/33-127-УГ не виправлено. Просив позов задовольнити.

24 вересня 2024 року ЛКП «Господар» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 8610, 15 грн.

Позов обґрунтовано тим, що будинок АДРЕСА_1 , перебуває на утриманні ЛКП «Господар», яке створено відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5626, ухвали Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2606, як правонаступник ЛКП «Дім», МП «Стихія» та ЛКП «Управитель» (ЛКП “№ 500“, ЛКП “№ 504“, ЛКП “№ 507“, ЛКП “За Замком“, ЛКП “№ 503“). Основним завданням діяльності визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель. ЛКП «Господар» надає житлово-комунальні послуги як правонаступник ЛКП «Управитель».

Також, між сторонами укладений Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.08.2023, що підтверджує взаємні права та обов`язки сторін.

Згідно із Інформаційною довідкою відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Для здійснення оплати комунальних послуг відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким виникла заборгованість за період з 01.04.2017 по 31.08.2024 в розмірі 8610 гривні 15 копійка. При цьому заборгованість за період з 01.06.2017 по 31.05.2020 в розмірі 4919 грн. 09 коп., сплачена відповідачем на виконання судового наказу від 08.07.2020, виданого у справі №463/5420/20.

Надання послуг у будинку та понесені Львівським комунальним підприємством «Господар» витрати підтверджуються такими документами: розрахунком вартості тарифу з надання послуг управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_3 , договором № ЛКП-10/1 від «12» квітня 2018 року із КП «Спецкомунтранс» про надання послуг з вивезення побутових відходів, договором про виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо-будинкових інженерних мережах № 56 від «01» березня 2018 року підрядником за яким є Львівське комунальне ремонтно – аварійне підприємство; договори про надання послуг КП ЛОР "Профілактична дезінфекція": № 47-4 від 02.01.2019, № 46 від 02.01.2020, № 4-Г від 04.01.2022; № 4-Г від 01.01.2024, звітами по використанню матеріалів на виконання ремонтних робіт.

Жодних актів-претензій від відповідачів протягом усього строку надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не надходило, що є одним з доказів належного виконання своїх обов`язків ЛКП «Господар». Просив позов задовольнити.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року первинний позов ОСОБА_1 до ЛКП «Господар» та Личаківської районної адімнстрації Львівської міської ради про припинення протиправних дій та визнання договору недійсним, об`єднано в одне провадження із позовом ЛКП «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Об`єднаній справі присвоєно №463/7535/24.

Ухвалою Личаківського районного суду м. львова від 21 липня 2025 року до участі у розгляді справи залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар» та Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про припинення протиправних дій та визнання договору недійсним – відмовлено повністю.

Позов Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6428,62 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» судовий збір у розмірі 2260,80 грн.

Рішення суду оскаржив позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , вважає незаконним, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що ним обрано неефективний спосіб захисту. Вважає, що вимога про визнання протиправним акту, дії чи бездіяльності є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права.

Достатніх підстав для висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту судом не наведено, тому він вважає, що обраний ним спосіб захисту захищає його матеріальні інтереси і відновлює порушені права.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання конкурсного договору недійсним, суд не встановив причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідачів, які є пов`язаними особами. Зокрема вказує, що у вересні 2023 року позивач і співвласники будинку отримали від ЛКП «Господар» повідомлення про оплату житлово-комунальних послуг з тарифами послуг, які зросли у порівняні з липнем 2023 року в 1,72 рази. Під час особистого прийому, ЛКП «Господар» повідомив, що нова ціна встановлена за підсумками конкурсу з призначення управителя, на який ЛКП «Господар» вніс будинок АДРЕСА_1 , що був проведений Личаківською РА ЛМР в липні 2023 року. Вважає, що дії Личаківською РА ЛМР про внесення будинку на конкурс призвело до порушення матеріальних інтересів та законних прав позивача, а також всіх співвласників будинку і є протиправною дією.

Проіногувавши наведені позивачем факти, суд не встановив, що фактом винесення на конкурс з призначення управителя будинку за адресою АДРЕСА_1 , відповідачі порушили вимоги п. 5 ст. 13 Закону 417-VII, п. 1 р.ІІ наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлво-комунального господарства України від 13.06.2016 №150 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначенням управителя багатоквартирного будинку», п. 3 Рішення виконавчого комітету ЛМР від 08.02.2023 №124, згідно яких у разі, якщо на дату проведення конкурсу співвласниками обрано управителя будинку чи створено об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, на конкурс такі будинки не виносяться.

Зауважує, що керівник Личаківської РА ЛМР, підписуючи конкурсний договір №4/33-127-УГ, не мав на це необхідних повноважень, тому є всі підстави для визнання конкурсного договору №4/33-127-УГ недійсним. Однак, ці обставини судом не досліджувались і висновки по таким в рішенні суду не наведені.

Додає, що суд не звернув уваги на те, що внесення змін до умов цього договору здійснюються шляхом укладання сторонами додаткової угоди, якщо інше не передбачено цим договором. В контексті ст. 202 ЦК України зміна ціни з управління є новим правочином, дія якого спрямована на зміну існуючих умов, зазначених у п. 10 та Додатку №5 конкурсного договору, який згідно із ст. 208 ЦК України є правочином між фізичною та юридичною особою, котрий належить вчиняти у письмовій формі.

Судом проігноровано, що відповідачами з п. 3 договору №4/33-127-УГ вилучена норма Типового договору про прибирання прибудинкової території будинку, яка здійснюється згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства. Разом з тим, звертає увагу, що прибудинкова територія у власність або користування співвласників будинку на АДРЕСА_1 не передавалась і згоду на її прибирання, як визначено в абз.3 п. 11 Правил №712 збори співвласників будинку не надавали. Тому, безпідставне включення відповідачами вартості прибирання прибудинкової території до ціни послуги з його управління є зловживанням, яке суперечить вимогам закону. І як наслідок, розрахунок заборгованості за послуги виконаний некоректно, оскільки така заборгованість порахована згідно умов конкурсного договору і змін до нього, які згідно позовних вимог позивача є недійсними.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, а в задоволенні позову ЛКП «Господар» відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ЛКП «Господар» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Зокрема, зазначає, що частиною п`ятою статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №417 встановлено, що у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У такому разі договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

Будинок АДРЕСА_1 офіційно списаний з балансового обліку ЛКП «Господар» актом від 13.04.2020, який затверджений розпорядженням голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 07.02.2022 №32 «Про затвердження актів списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ».

Оскільки співвласниками будинку АДРЕСА_1 не обрано управителя будинку та не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, то районна адміністрація мала всі законні підстави включити даний будинок до переліку будинків у яких не визначились з формою управління та проводити щодо нього конкурс. Дане рішення чинне та не скасоване.

Конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку в Личаківському районі м. Львова відбувся згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.2023 №124 «Про проведення конкурсів з призначення управителів багатоквартирних будинків у Львівській територіальній громаді», Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150.

В свою чергу, Личаківська районна адміністрація у письмових поясненнях висловила свої заперечення з приводу доводів апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, вимога про визнання протиправними дій не є ефективною в цивільному судочинстві, оскільки її задоволення не може усунути заявлене порушення права чи інтересу позивача, тому позовна вимога про визнання противоправними дії ЛКП «Господар» щодо винесення на конкурс до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради будинку по вул. Пекарська 27, а Личаківської районної адміністрації по призначення управителя ЛКП «Господар» та укладання з ним договору №4/33-127-УГ до задоволення не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання договору №4/33-127-УГ від 01.08.2023 зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 16.10.2023 недійсним, суд звернув увагу, що посилання позивача на збільшення чи зміну вартості комунальних послуг не є підставою для визнання договору недійсним, а є підставою для здійснення перерахунку відповідно до Порядку здійснення перерахунку вартості комунальних послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2024 №127 у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості.

Законодавець ставить ціну та тариф, як тотожні поняття, тому доводи позивача, про те, що в додатках до договору ЛКП «Господар» змінюють ціну на тариф чи навпаки не може бути підставою для його скасування, оскільки не порушує ст. 10 Закону №2189-VIII.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що позовна вимога про визнання договору №4/33-127-УГ від 01 серпня 2023 року зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 16 жовтня 2023 року недійсним до задоволення не підлягає.

Що стосується позову комунального підприємства про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Господар» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 8610, 15 грн., суд зазначив, що будинок АДРЕСА_1 , перебуває на утриманні ЛКП «Господар», яке створено відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5626, ухвали Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2606, як правонаступник ЛКП «Дім», МП «Стихія» та ЛКП «Управитель» (ЛКП “№ 500“, ЛКП “№ 504“, ЛКП “№ 507“, ЛКП “За Замком“, ЛКП “№ 503“). Основним завданням діяльності визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель. ЛКП «Господар» надає житлово-комунальні послуги як правонаступник ЛКП «Управитель».

Також, між сторонами укладений Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.08.2023 , що підтверджує взаємні права та обов`язки сторін.

Згідно з Інформаційною довідкою Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 .

Для здійснення оплати комунальних послуг відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , згідно з яким виникла заборгованість за період з 01.04.2017 по 31.08.2024 у розмірі 8610 гривні 15 копійка, факт надання послуг у будинку та понесені ЛКП «Господар» витрати підтверджуються належними у справі доказами, а споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності до заявлених комунальним підприємством вимог.

Як вбачається з представленого стягувачем розрахунку, заборгованість в розмірі 8610 ,15 грн. виникла не з 01.06.2017, а раніше, оскільки станом на 01.06.2017 розмір заборгованості вже становив 2018,03 грн., що поза межами строку позовної давності.

Окрім цього суддею Личаківського районного суду м. Львова було винесено ухвалу від 08.07.2020 про відмову у видачі судового наказу ЛКП «Господар» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за фактично надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період до травня 2017 року.

Також суддею Личаківського районного суду м. Львова було винесено судовий наказ від 08.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» заборгованість за фактично надані послуги з утримання та обслуговування житлового будинку в розмірі 4919,09 грн., як вбачається з представленого стягувачем розрахунку, графа за 01.07.2020, зазначена суму була погашена, окрім цього відповідачем здійснювались платежі протягом строку починаючи з 01.07.2020 по 01.08.2024 на загальну суму 9886,90 грн.

Таким чином, встановивши те, що відповідач за отримані житлово-комунальні послуги не сплачував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд прийшов висновку, що відповідач, отримавши за спірний період послуги належної якості, зобов`язаний був оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів, однак зробив це частково у період з 01.07.2020 по 01.08.2024, тому позовні вимоги є підставними та підлягають до часткового задоволення, а саме у сумі 6428,62 грн.

Крім цього, суд вирішив питання судових витрат.

Зважаючи на те, що рішення суду оскаржується ОСОБА_1 у повній мірі, колегія суддів вважає за доцільне розпочати перевірку законності такого із вимог останнього, які є послідовними та логічно пов`язаними між собою, при цьому, підставність таких може мати значення для позову комунального підприємства.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, законодавець установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Частиною 1 статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Іншими словами, стаття 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 12 червня 2020 року у справі №712/8733/17.

Враховуючи наведене, правовідносини, що виникли між сторонами у справі - це правовідносини між виконавцем послуг та споживачем житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що 8-ми квартирний будинок АДРЕСА_1 актом про списання багатоквартирного будинку з балансу від 13.04.2020, який затверджений розпорядженням голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 07.02.2022 №32 «Про затвердження актів списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 », списаний з балансового обліку ЛКП «Господар».

01.08.2023 між Львівським комунальним підприємством «Господар» та Личаківською районної адміністрацією в особі голови Личаківської районної адміністрації Пригоди О.Е. укладений договір № 4/33-127-УГ про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

16.10.2023 укладено Додатковий договір №1 до договору № 4/33-127-УГ від 01.08.2023 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Будинок АДРЕСА_1 , перебуває на утриманні ЛКП «Господар», яке створено відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5626, ухвали Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2606, як правонаступник ЛКП «Дім», МП «Стихія» та ЛКП «Управитель» (ЛКП «№ 500», ЛКП «№ 504», ЛКП «№ 507», ЛКП «За Замком», ЛКП «№ 503»).

Основним завданням діяльності визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель.

Таким чином, ЛКП «Господар» надає житлово-комунальні послуги за відповідною адресою, як правонаступник ЛКП «Управитель».

Згідно з Інформаційною довідкою ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що також підтверджується Списком співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності (т. 1 а.с. 18).

Покликаючись на те, що відповідач 1 вже був управителем будинку по Пекарській 27, згідно повідомлення на сайті ЛМР від 24.10.2022 за №4431, Розпорядженням ЛРА №292 від 28.07.2023 знову був призначений управителем по цьому будинку, позивач вважає відповідне рішення протиправним та з таким не погоджується.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно із статтею 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Перелік житлово-комунальних послуг визначений статтею 5 цього ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі Закон №417-19) власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 382 ЦК України.

Відповідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 417-19 співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.

У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна зі сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.

Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

Відповідно до пункту 6 Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 червня 2016 року № 150, протягом п`яти календарних днів з дня прийняття виконавчим органом місцевої ради рішення про призначення управителя з переможцем конкурсу укладається договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Договір про надання послуги за кожним багатоквартирним будинком, що входив в об`єкт конкурсу, строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу місцевої ради, за рішенням якого призначається управитель.

Інформація про управителя, з яким укладено договір про надання послуги, доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них, відповідного оголошення. Оголошення має містити інформацію про повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) управителя, його контактні телефони, номер та дату укладання договору, ціну послуги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що законодавець розмежовує розгляд питань щодо прийняття рішень щодо управління багатоквартирними будинками залежно від того, чи утворено у багатоквартирному будинку об`єднання співвласників; до затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками, а в разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах - виконавчим органом місцевої ради; ціна послуги з управління визначається за домовленістю сторін, а у разі визначення управителя на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу, при цьому сторони договору можуть включити в договір управління умови про зміну ціни.

Поряд з цим, умовою для можливості управління будинком управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок, є відсутність рішення співвласників багатоквартирного будинку в якому не створено об`єднання співвласників, про форму управління багатоквартирним будинком.

Про зазначене, зокрема, повідомлено листом від 10.07.2024 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (т. 1 а.с. 75-77).

Більше того рішенням Львівської міської ради від 08.02.2023 № 124 «Про проведення конкурсів з призначення управителів багатоквартирних будинків у Львівській міській територіальній громаді» районним адміністраціям визначено провести конкурси з призначення управителів житловими будинками, у яких не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 червня 2016 року № 150 (п. 1.2 рішення) (т. 1 а.с. 88).

В свою чергу, згідно із Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку №454 від 01.09.2022, 4 (чотири) співвласники (56 %) визначилися про здійснення управління будинком АДРЕСА_1 через ЛКП «Господар» (т. 1 а.с. 11).

Таким чином, як на час проведення конкурсу, так і на момен винесення розпорядження про призначення управителя багатоквартирного будинку, волевиявлення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 мало місце та було чітким, що, як зазначає позивач ОСОБА_1 , виключало правову підставу та необхідність проведення Личаківською районною адміністрацією конкурсу з призначення управителя по АДРЕСА_1 .

Таким чином, доводи апеляційної скарги у цій частині знайшли своє підтвердження та є підставними, що свідчить про наявність підстав для визнання противоправними дій ЛКП «Господар» щодо винесення на конкурс до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради будинку по вул. Пекарська 27, а Личаківської районної адміністрації по призначення нею його управителем цього будинку ЛКП «Господар».

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18.

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)).

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Зважаючи на встановлені судом порушення, допущені ЛКП «Господар» та Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради щодо призначення конкурсу, а у подальшому управителем будинку АДРЕСА_1 ЛКП «Господар», колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду про неефективність обраного позивачем способу захисту у цій частині.

Крім цього, на переконання колегії суддів, задоволення вимог в частині визнання противоправними дій ЛКП «Господар» та Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради матиме правові наслідки для похідної вимоги про визнання недійсним договору №4/33-127-УГ від 01 серпня 2023 року зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 16.10.2023, які були укладені за наслідками проведеного конкурсу.

Так, згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власника належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Отже, згідно із загальним правилом, витрати на управління багатоквартирним будинком кожний співвласник несе пропорційно до його частки співвласника, незалежно від обставин використання спільного майна. Інше може бути визначено рішенням зборів співвласників або законодавством.

Відповідно до статті 11 цього Закону управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, як зазначалося вище, у разі призначення управителя будинку на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Положеннями ст. 204 УК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідна практика є усталеною, з огляду на постанову ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), постанову КЦС ВС від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19.

За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Тобто, по-перше, регулююча сила договору стосується його сторін. По-друге, в певних випадках не сторона договору може наділятися правами та обов`язками (наприклад, стаття 636 ЦК України, частина перша статті 816 ЦК України). По-третє, законодавець в окремих випадках, з урахуванням того, що інші особи (не сторони договору) не можуть ігнорувати існування договору між сторонами, а також фактичне та правове становище, яке є його результатом, передбачає спеціальні правила при «інтервенції» в «чужі» договірні відносини. Постанова КЦС ВС від 08 червня 2022 року у справі №396/269/18.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України, правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, заінтересованих (третіх) осіб, що не є сторонами правочину.

При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17).

Колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається судом першої інстанції надано неправильну юридичну оцінку доводам сторони позивача про недоведеність порушення прав стороною відповідачів під час укладення оспорюваного договору.

Дійсно у даній категорії справ саме на позивача покладається обов`язок спростування презумпції правомірності правочину.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див.: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, провадження № 61-18013сво18, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, провадження № 61-28728сво18, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, провадження № 61-21130сво21).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

Ураховуючи те, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21, провадження № 61-11609сво23, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, провадження № 61-5252сво23).

Коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21, провадження №61-2058сво23, постанова Верховного Суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18, провадження № 61-3809св24).

У матеріалах справи наявна копія Договору № 488 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 488 від 01.02.2023, сторонами якого значаться ЛКП «Господар» та ОСОБА_1 , як уповноважена особа від співвласників (т. 1 а.с. 13-17).

В свою чергу, в оспорюваному договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №4/33-127-УГ від 01 серпня 2023 року зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 16 жовтня 2023 року, сторонами значаться ЛКП «Господар» та Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради (т.1 а.с. 26-30, 34).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Так, у постанові Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 755/15646/21 колегія суддів дійшла висновку, що: «принцип свободи договору має декілька складових. При реалізації принципу свободи договору сторони, зокрема, мають можливість в своєму універсальному регуляторі визначитися з умовами договору і домовитися про як власне відступлення, так і зворотне відступлення; на рівні імперативної приватно-правової норми відсутня заборона в одному договорі домовлятися про власне відступлення, так і зворотне відступлення.

Зважаючи на те, що ЛКП «Гоподар», як управитель будинку АДРЕСА_1 був призначений на конкурсній основі, співвласники будинку АДРЕСА_1 не будучи сторонами оскаржуваного договору №4/33-127-УГ від 01 серпня 2023 року та Додаткового договору №1 від 16 жовтня 2023 року, були позбавлені можливості (права) на обговорення положень таких, узгодження та внесення у такі відповідних пропозицій та умов, зокрема, щодо ціни послуги з управління багатоквартирним будинком.

При цьому, предметом оспорюваних договорів є зобов`язання управителя надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники мають обов`язком оплачувати управителю надану послугу, зокрема, згідно умов цього договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що і недійсність оспорюваного договору №4/33-127-УГ від 01 серпня 2023 року та Додаткового договору №1 від 16 жовтня 2023 року, як такого, що суперечить вказаним вище актам цивільного законодавства, позивачем ОСОБА_1 доведена, тому оскаржуване рішення у цій частині також підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення відповідної вимоги.

Враховуючи наведене, подана ОСОБА_1 апеляційна скарга дає підстави для висновку про підставність поданого ним позову та як наслідок незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій частині.

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині безпідставності, на думку апелянта, вимог ЛКП «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, колегія суддів виходить із такого.

Як вже зазначалося, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

З введенням в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ суттєво змінено систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг та визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, і такої послуги, як утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не передбачено. Натомість, визначено послугу з управління багатоквартирним будинком, вартість надання якої визначається за згодою сторін і не підлягає державному регулюванню.

Відповідно пункту 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2189-VІІІ договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі, якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

Споживачі зобов`язані оплачувати житлово комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору про надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, що відповідає правому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №216/5756/15-ц.

Зазначений підхід у відповідних правовідносинах та праворозуміння послідовно підтриманий касаційною інстанцією впродовж тривалого часу, відтак є обов`язковим до врахування судами нижчих інстанцій.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із розрахунком заборгованості, який представлений комунальним підприємством, відповідач неодноразово у добровільному порядку сплачував кошти за надання послуг з утримання будинку, а саме з 01.07.2020 по 01.08.2024 на загальну суму 9886,90 грн., що останнім жодним чином не спростовано.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19).

Заборгованість за житлово-комунальні послуги – це цивільно-правове зобов`язання споживача перед балансоутримувачем (виконавцем), несплата споживачем вартості житлово-комунальних послуг порушує право виконавця виробника цих послуг на отримання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк.

Таким чином, не довівши суду факту отримання відповідних послуг від іншого виконавця, відмінного від позивача чи невикористання таких послуг в принципі, однак заперечуючи факт наявності заборгованості зі сплати комунальних послуг, споживач іншими словами вважає, що відповідні послуги які йому надавались впродовж відповідного часу мають бути безкоштовними, оскільки, вважає заборгованість неправомірною.

В свою чергу, надання послуг у будинку та понесені ЛКП «Господар» витрати підтверджуються такими документами: розрахунком вартості тарифу з надання послуг управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_3 , договором № ЛКП-10/1 від «12» квітня 2018 року із КП «Спецкомунтранс» про надання послуг з вивезення побутових відходів, договором про виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо-будинкових інженерних мережах №56 від «01» березня 2018 року підрядником за яким є Львівське комунальне ремонтно – аварійне підприємство; договори про надання послуг КП ЛОР "Профілактична дезінфекція": № 47-4 від 02.01.2019, № 46 від 02.01.2020, № 4-Г від 04.01.2022; № 4-Г від 01.01.2024, звітами по використанню матеріалів на виконання ремонтних робіт.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки ЛКП «Господар» фактично здійснювало функції управителя житловим будинком АДРЕСА_1 , несло витрати по його утриманню, що стверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема договорами, натомість відповідач, який є власником квартири у цьому будинку, не відмовився від відповідних послуг, отримував такі, однак не оплачував їх вартість у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність вимог комунального підприємства.

Доводи щодо відсутності прибудинкової території висновків суду не спростовують, оскільки не узгоджуються з вимогами закону та не відповідають матеріалам справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», законодавець визначив, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Також у цій статті передбачено право споживача на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п. 5 ч. 1 ст. 7 закону).

Разом з цим, як зазначалося вище, відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що не отримував жодних послуг від ЛКП «Господар» чи отримував такі неналежної якості.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Згідно із ч. 4 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до ч. 6 ст. 27 вказаного Закону у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Таким чином, споживач може уникнути заборгованості у разі ненадання, надання в не повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг.

Разом з цим, і такі акти-претензії у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, незважаючи на підставність вимог ОСОБА_1 , як споживача, колегія суддів вважає, що і позовні вимоги ЛКП «Господар» є підставними, а рішення суду першої інстанції у цій частині, законним.

Підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду визначені приписами статті 376 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України, підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову скасувати з одночасним ухваленням рішення про задоволення такого, та залишенням без змін оскаржуваного рішення в іншій частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання судових витрат

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. львова від 10 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар» та Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про припинення протиправних дій та визнання договору недійсним – скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким визнати неправомірними дії Львівського комунального підприємства «Господар» щодо винесення на конкурс до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради будинку по вул. Пекарська 27, а Личаківської районної адміністрації по призначення управителем цього будинку Львівське комунальне підприємство «Господар».

Визнати недійсними договір №4/33-127-УГ від 01 серпня 2023 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 від 16.10.2023.

В іншій частині рішення Личаківського районного суду м. львова від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Стягнути в рівних частинах з Львівського комунального підприємства «Господар» та Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 4753 гривень 00 копійок сплаченого судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги, а саме по 2376 (дві тисячі триста сімдесят шість) гривень 50 копійок з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 19 серпня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк