Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №463/2553/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/2553/26 Головуючий у 1 інстанції: Яворський С.Й.

Провадження № 22-ц/811/1177/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника позивачки Чорнія Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Чорнія Любомира Мироновича на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року в складі судді Яворського С.Й. у справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Акціонерне Товариство “Універсал Банк” про скасування арештів,-

встановив:

У березні 2026 року позивачка ОСОБА_1 , в особі адвоката Чорнія Л.М., звернулась до суду з позовом до відповідача Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просила зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , що був накладений постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП №39753006 (номер запису про обтяження 2577353) винесеною 17.09.2013 р. Личаківським ВДВС Львівського МУЮ та ВП №47350103 (номер запису обтяження 9645550) винесеною 27.04.2015 Личаківським ВДВС Львівського МУЮ, зняти арешт з коштів ОСОБА_1 , що були накладені в межах виконавчих проваджень №47350103, №60261771, №60261882 та вилучити відомості з Єдиного реєстру боржників стосовно ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №60261771 та №60261882.

Позові вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні відповідача перебували виконавчі провадження №39753006, №47350103, №60261771, №60261882 з примусового виконання виконавчого листа №2/463/887/2013 від 15.05.2013 виданого Личаківським районним судом м. Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 72817,66 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату ухвалення рішення становить 582031 грн 56 коп. за договірним зобов`язанням на користь стягувача АТ «Універсал Банк». На підставі зазначених виконавчих проваджень накладено арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на банківських рахунках, а також внесено відомості до Єдиного реєстру боржників. Зазначені виконавчі провадження повернуті без виконання. Тому вважає, що подальше застосування арештів на майно та грошові кошти, а також не виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників є протиправним та незаконним.

11 липня 2022 року ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі №2/463/887/2013 задоволено заяву ТОВ «ЄАПБ» про заміну сторони виконавчого провадження, після чого ТОВ «ЄАПБ» пред`явило до виконання виконавчі листи. Заборгованість за виконавчим листом №2/463/887/2013 від 15.05.2013 сплачена стягувачу (правонаступнику) повністю, що підтверджується постановами про закінчення виконавчих проваджень №73709158 № 69848756 від 19.12.2025 року, винесеними на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку із закінченням зазначених виконавчих проваджень були зняті відповідні обмеження з рухомого та нерухомого майна.

Разом з тим, на підставі цього ж виконавчого листа №2/463/887/2013 від 15.05.2013 раніше були відкриті виконавчі провадження №№39753006, №47350103, №60261771, №60261882, у межах яких накладено арешт на майно та грошові кошти.

У відповідь на звернення до Личаківського ВДВС з проханням зняти арешт з майна та грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, а також вилучити відомості з Єдиного реєстру боржників, отримала відмову у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Вказує, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Просила позов задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Акціонерне Товариство “Універсал Банк” про скасування арештів.

Не погоджуючись з ухвалою, таку в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подав адвокат Чорній Л.М.

Вважає висновок суду про необхідність розгляду вимог виключно у порядку передбаченому VII ЦПК України, є наслідком неправильного застосування норм процесуального права.

Зокрема вказує на те, що фактична наявність арештів створює обмеження у здійсненні правомочностей володіння, користування та розпорядження майном, що свідчить про існування спору про право в розумінні цивільного процесуального законодавства.

Звернення до суду з позовною заявою не є оскарженням рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а спрямоване на захист порушеного права власності позивачки, яке полягає у неможливості повноцінного здійснення правомочностей власника щодо належного їй майна у зв`язку з накладеними арештами, що свідчить про наявність спору про право майнового характеру.

Додає, що станом на день подання позовної заяви у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість за виконавчим документом, на підставі якого відкрито відповідні виконавчі провадження, однак накладені арешти продовжують існувати, що безпідставно обмежує її у здійсненні права власності відповідно до ст. ст. 319 ЦК України.

Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року, справу направити до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_3 на підтримку доводів скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є стороною виконавчого провадження, тому її вимоги підлягають розгляду виключно в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а не в порядку позовного провадження.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує таке.

Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачено спеціальний порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби під час виконання судових рішень. Скарги на такі рішення, дії чи бездіяльність подаються до суду, який видав виконавчий документ, і розглядаються в порядку, передбаченому ст. ст. 447-453 ЦПК України.

За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Згідно із даними пошуку у АСВП на виконанні Личаківського ВДВС у м. Львові ЛМУМЮ України перебувало виконавче провадження №39753006 з примусового виконання виконавчого листа №2/463/887/2023, виданого 15.05.2013 Личаківським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 72817,66 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату ухвалення рішення становить 582031,56 грн за договірним зобов`язанням на користь стягувача ПАТ «Універсал Банк».

По вказаному виконавчому провадженню, 17.09.2013 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

29.05.2014 року державним виконавцем, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 , ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Також, на виконанні Личаківського ВДВС у м. Львові ЛМУМЮ України перебувало виконавче провадження №47350103 з примусового виконання виконавчого листа №2/463/887/2023, виданого 15.05.2013 Личаківським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 72817,66 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату ухвалення рішення становить 582031,56 грн за договірним зобов`язанням на користь стягувача ПАТ «Універсал Банк».

По вказаному виконавчому провадженню, 27.04.2015 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. 18.05.2015 винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

28.05.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

11 липня 2022 року ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі №2/463/887/2013 задоволено заяву ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження.

В подальшому, ТОВ «ЄАПБ» пред`явило до виконання виконавчі листи №2/463/887/2023.

Оскільки заборгованість була погашена, виконавче провадження №ВП 69848756 було закінчене, про що 24.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім цього, по ВП №73709158 державним виконавцем 19.12.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У зв`язку із закінченням ВП №69848756 та ВП №73709158, зняті відповідні обмеження з рухомого та нерухомого майна.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 була боржником у виконавчих провадженнях №39753006, №47350103 по яких накладено арешти та не припинено обтяжень, ОСОБА_1 звернулась із заявою до Личаківського ВДВС у м. Львові ЛМУМЮ щодо зняття арешту з належного їй нерухомого майна та грошовий коштів, а також про виключення відомостей про неї як про боржника з Єдиного реєстру боржників, проте отримала відповідь, із змісту якої їй відмолено у знятті арешту та скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення.

Скарги на дії державного виконавця Данилик О.І. не подала, а звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати Личаківський ВДВС зняти арешт, накладений в межах виконавчих проваджень №47350103, №60261771, № 60261882.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484) дійшов висновку про те, що оскільки арешт накладено на майно боржника у межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішення суду, тому він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні і висновки судів про необхідність закриття провадження у справі є обґрунтованими.

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 зазначила, що є боржником у виконавчому провадженні №47350103, №60261771 щодо примусового виконання виконавчого листа №2/463/887/2013 від 15.05.2013 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 72817,66 дол. США, що за курсом НБУ становить 582031,56 грн.

Усталеною є практика Верховного Суду, згідно з якою боржник у виконавчому провадженні не може пред`явити позов про зняття арешту з майна, оскільки він є відповідачем за цим позовом, а для нього встановлений інший порядок захисту порушеного права – шляхом звернення до суду зі скаргою на дії державного/приватного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в порядку позовного провадження.

Верховний суд неодноразово виснував, що під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. У разі незгоди боржника з діями державного виконавця, зокрема щодо накладення арешту на майно, він має право оскаржити такі дії виключно в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, шляхом подання скарги на дії державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ. Пред`явлення позову про зняття арешту з майна в такому випадку є неналежним способом захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавчі провадження, в межах яких накладено арешти, були закінчені, а тому позивачка не є стороною чинного виконавчого провадження, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що чинне процесуальне законодавство не ставить можливість оскарження дій державного виконавця в порядку судового контролю в залежність від того, чи є виконавче провадження чинним на момент звернення до суду. Наявність арештів, накладених у закінчених виконавчих провадженнях, не змінює статусу позивача як боржника, а отже, і способу захисту порушеного права.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачка зверталася до Личаківського ВДВС з проханням зняти арешт з майна та грошових коштів, а також вилучити відомості з Єдиного реєстру боржників, та отримала відмову у зв`язку з відсутністю правових підстав. Зазначена відмова є рішенням, дією або бездіяльністю органу державної виконавчої служби, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки вимоги позивачки підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень шляхом подання скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства або подана з порушенням правил підсудності.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, а зводяться до незгоди з висновками суду та переоцінки обставин справи, що не є підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду.

Колегія суддів вважає, що ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвала суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Чорнія Любомира Мироновича - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 19 серпня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк