Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №464/4023/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/4023/25 Головуючий у 1 інстанції: Мички Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/1296/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника відповідача ПрАТ «Львівобленерго» Чорней О.В., представника відповідача ТОВ «Львівненергозбут» Мицак І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2026 року в складі судді Мички Б.Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та відшкодування завданої шкоди,-

встановив:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Львівенергозбут», ПрАТ «Львівобленерго», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: скасувати акт ПрАТ «Львівобленерго» про недопуск до лічильника (особовий рахунок: НОМЕР_1 ), висновок якого у вигляді sms-повідомлень скеровано на телефони позивача у справі ОСОБА_1 21 травня 2025 року; визнати інформацію щодо неможливості доступу до лічильника, яка умисно поширюється працівниками ПрАТ «Львівобленерго» недостовірною (особовий рахунок: НОМЕР_1 ); стягнути з ПрАТ «Львівобленерго» на користь позивача у справі ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн через умисне порушення ліцензійних вимог, порушення права позивача у справі на життя; стягнути з ТОВ «Львівенергозбут» на користь позивача у справі ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн через умисне порушення права позивача у справі на життя.

Позовну заяву мотивує тим, що 21 травня 2025 року ОСОБА_2 , яка перебувала за межами території України, на мобільні телефони надійшли sms-повідомлення від ПрАТ «Львівобленерго» про ніби то відсутність доступу фахівця компанії постачальника до лічильника (особовий рахунок: НОМЕР_1 , споживач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Наголошує, що він не був повідомленим відповідачем про намір доступу до приладів обліку та мету проведення обстеження, що потребує залучення членів до своєї родини для відвідування будь якими сторонніми особами, оскільки є інвалідом І групи.

Позивач зазначає, що фіксацію показів можна здійснити у будь який можливий час працівниками ПрАТ «Львівобленерго» з електролічильника №017489, який закріплений на стовпі по вулиці Холодноярська в м.Львові біля будинку 38.

Стверджує, що дії посадових осіб монополіста на ринку постачання електричної енергії скеровані виключно на завдання йому моральної і матеріальної шкоди, як громадянину України з особливими потребами, що підтверджено висновком МСЕК, а також на хизування над стражданнями особи, яка неспроможна організувати життєзабезпечення, що становить реальну загрозу його життю, зважаючи на постійну залежність від приладів життєвого забезпечення, живлення яких здійснюється виключно електроенергією.

Вважає дії посадових осіб ПрАТ «Львівобленерго» порушенням ліцензійних вимог монопольного постачальника електроенергії, оскільки, на його думку, такі спрямовані на залякування ОСОБА_1 шляхом повідомлення про складання акту про недопуск до приладу обліку спожитої електроенергії з подальшим обмеженням постачання електроенергії за умови розміщення облікового лічильника у вільному цілодобовому доступі на величному електричному стовпі.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди – відмовлено повністю.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним, ухваленим без повного з`ясування обставин, що мають значення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає, що відповідачем не надано передбачених чинним законодавством документів, а саме Статуту та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які б підтверджували наявність повноважень осіб, які позиціонували себе представниками в суді першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи керувався виключно упередженими пунктами положень НКРЕКП, без врахування статей Конституції України, діючого законодавства України.

Стверджує, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про те, що засіб контрольного обліку, встановлений на опорі, не є розрахунковим, а встановлений як технічний (контрольний) засіб обліку з метою контролю споживання електричної енергії, аналізу її витрат, тощо.

Додає, що за змістом оскаржуваного рішення суд не вжив жодних процесуальних дій задля встановлення осіб і підстав дій працівників Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» , якими здійснюється розсилка погроз споживачам, які сумлінно сплачують за спожиту електричну енергію. Вважає такі дії безпрецедентним умисним порушенням прав членів родин воїнів Збройних Сил України.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.

20.04.2026 від відповідача ПрАТ «Львівобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона відповідача висловила заперечення з приводу доводів апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

29.04.2026 надійшов відзив від ТОВ «Львівенергозбут», в якому відповідач зазначив, що апеляційна скарга не містить підставних доводів, які б вказували на незаконність чи необґрунтованість рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20.03.2026 року у справі №464/4023/25, відповідно, відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно із ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що з аналізу положень Кодексу комерційного обліку, вбачається, що незабезпечення доступу до вузла обліку – це неможливість зняття показників приладів обліку під час візиту представників ОСР, про який споживач не попереджався (наприклад: споживача не було вдома). В той час, не допуск до вузла обліку – це не узгодження дати наступного відвідування та не надання в узгоджену сторонами дату та час уповноваженим представникам оператора системи доступ до свого об`єкта та електроустановок або умисні дії/бездіяльність користувача системи щодо доступу до об`єкта.

За висновком суду, ПрАТ «Львівобленерго» акти про незабезпечення доступу та повідомлення про дату наступного відвідування були складені у відповідності до вимог чинних нормативних актів, адже судом встановлено, що не оспорюється позивачем, що ним 03.04.2025 не забезпечено доступ до його розрахункових приладів обліку електричної енергії, встановлених у його помешканні.

Тому, позовна вимога позивача про скасування акта про недопуск до лічильника спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки акти, складені 03.04.2025, стосувалися незабезпечення доступу, водночас, акти про недопуск відповідачем не складалися у зв`язку з тим, що позивач передав покази лічильника 17.07.2025 та 21.07.2025.

Крім цього, за висновком суду, засіб контрольного обліку встановлений на опорі не є розрахунковим, а встановлений як технічний засіб обліку з метою контролю споживання електричної енергії, аналізу втрат електричної енергії тощо.

У зв`язку з цим, суд визнав необґрунтованою позовну вимогу щодо визнання недостовірною інформації про неможливість доступу до лічильника, з підстав наявності технічного засобу обліку.

Крім цього, суд звернув увагу, що ТОВ «Львівенергозбут», як постачальник електричної енергії, не здійснює контроль за приладами обліку рівня споживання енергоносіїв та перевірку приладів обліку спожитої електроенергії, оскільки така функція законодавчо покладена на іншого відповідача ПрАТ «Львівобленерго», як оператора системи розподілу.

Також, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин порушення прав позивача відповідачами, як і не встановлено заподіяння відповідачами позивачу моральної шкоди, тому суд відмовив у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам та вимогам матеріального закону.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судовому захисту підлягає лише порушене, не визнане або оспорюване право особи. Захист права не майбутнє не можливий.

Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (енергопостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (надалі ПРРЕЕ), зі змінами та доповненнями.

Учасниками роздрібного ринку є електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку (п.1.1.1 ПРРЕЕ).

Відповідно до постанови НКРЕКП № 1479 від 23.11.2018 ПрАТ «Львівобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, яка набула чинності з 01 січня 2019 року у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Львівської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) ПрАТ «Львівобленерго» та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством).

Відтак, ПрАТ «Львівобленерго» є ліцензіатом з розподілу електричної енергії (ОСР) у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Львівської області.

За адресою АДРЕСА_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), та АДРЕСА_1 (особовий рахунок: НОМЕР_2 ) в ПрАТ «Львівобленерго», як споживач, зареєстрований позивач ОСОБА_1 .

З матеріалів справи встановлено, що 03.04.2025 працівниками ПрАТ «Львівобленерго» здійснено спробу зняття показів засобів обліку електроенергії за адресами: АДРЕСА_2 (особовий рахунок: НОМЕР_1 ), та АДРЕСА_1 (особовий рахунок: НОМЕР_2 ).

Оскільки, на момент візиту працівників ПрАТ «Львівобленерго» доступ позивачем до приладів обліку не був забезпечений, ними складені акти про незабезпечення доступу до вузла обліку електричної енергії та/або доступу до електроустановок споживача.

Позивачу ОСОБА_1 за вищевказаними адресами 03.04.2025 направлено повідомлення про дату наступного відвідування 17.07.2025, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (№ 0601131172552, № 0601131171734 від 04.04.2025 року), які повернені за адресою відправника з відміткою «за закінченням термінів зберігання».

Окрім цього ПрАТ «Львівобленерго» повідомило ОСОБА_1 про незабезпечення доступу та про дату наступного відвідування sms-повідомленням.

Відповідно до п. п. 2 п. 5.1.1 ПРРЕЕ, оператор системи має право, зокрема, на безперешкодний доступ (за пред`явленням представником службового посвідчення) до розрахункових засобів вимірювання електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживачів та інших учасників роздрібного ринку, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи.

Згідно із пп. 13 п.5.5.5 ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, забезпечити безперешкодний доступ представникам оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживача, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку.

Відповідно до п. 5.5.7 ПРРЕЕ, споживач має забезпечити доступ персоналу оператора системи для виконання оперативних перемикань, відключень електроустановок оператора системи, обслуговування розрахункових засобів вимірювання електричної енергії, протиаварійної системної автоматики, виконання робіт, пов`язаних зі спорудженням і ремонтом електричних мереж оператора системи, що розташовані на території споживача.

Згідно із п. 6.2.6 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (у редакції постанови НКРЕКП від 20.03.2020 № 716) із наступними змінами та доповненнями, якщо уповноважені представники ППКО/оператора системи або електропостачальника під час відвідування об`єкта не мали доступу до вузла обліку та ЗВТ користувача системи, вони направляють користувачу системи повідомлення про дату наступного відвідування чи про необхідність самостійно передати покази засобу обліку.

Повідомлення може надаватись користувачу системи поштою рекомендованим листом або в інший спосіб, визначений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.

Датою отримання повідомлення є дата, підтверджена підписом одержувача та/або дата реєстрації вхідної кореспонденції, зафіксована електронною системою передачі повідомлень, або третій день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, у якому обслуговується одержувач (у разі направлення рекомендованим листом).

Якщо протягом десяти робочих днів (для індивідуальних побутових споживачів протягом двох розрахункових періодів) від дати отримання повідомлення користувач системи без поважних причин не передав покази засобу обліку або не узгодив дату наступного відвідування, та не надав в узгоджену сторонами дату та час уповноваженим представникам ППКО/оператора системи/електропостачальника доступ до свого об`єкта та електроустановок для контрольного огляду, технічної перевірки, виконання інших робіт, які передбачені цим Кодексом, то це вважається недопуском до вузла обліку або ЗВТ та фіксується відповідним актом про недопуск. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для користувача на вчинення цих дій.

Якщо недопуск до вузлів обліку та ЗВТ спричинений умисними діями/бездіяльністю користувача системи, то такий факт фіксується актом про недопуск до вузла обліку одразу (в редакції п.6.2.6 ККО, чинній на час виникнення спірних правовідносин, без врахування змін, внесених постановою НКРЕКП № 1588 від 07.10.2025).

З аналізу Кодексу комерційного обліку електричної енергії, вбачається, що незабезпечення доступу до вузла обліку – це неможливість зняття показників приладів обліку під час візиту представників ОСР, про який споживач не попереджався (наприклад: споживача не було вдома). В той час, недопуск до вузла обліку – це не узгодження дати наступного відвідування та не надання в узгоджену сторонами дату та час уповноваженим представникам оператора системи доступ до свого об`єкта та електроустановок або умисні дії/бездіяльність користувача системи щодо доступу до об`єкта.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ «Львівобленерго» акти про недопуск до вузла обліку не складались, натомість відповідачем складено акти про незабезпечення доступу та повідомлення про дату наступного відвідування, які були складені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки 03.04.2025 позивачем не було забезпечено доступ до його розрахункових приладів обліку електричної енергії, встановлених у його помешканні.

Вищенаведене підтверджується й листом ПрАТ «Львівобленерго» № 112-07-5122 від 31.07.2025, надісланим на адресу ОСОБА_1 , з якого вбачається, що оскільки позивачем 17.07.2025 передано покази засобу обліку за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок: НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 (особовий рахунок: НОМЕР_1 ), тому акт про недопуск не складався, припинення електричної енергії позивачу не здійснювалося.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача про скасування акта про недопуск до лічильника є недоведеною, оскільки акти, складені 03.04.2025, стосувалися незабезпечення доступу, водночас, акти про недопуск відповідачем ПрАТ «Львівобленерго» не складалися у зв`язку з тим, що позивач передав покази лічильника 17.07.2025 та 21.07.2025.

Судом також встановлено, що розрахунковими засобами обліку за адресою: АДРЕСА_2 (особовий рахунок: НОМЕР_1 ) є лічильник тип СА4У-И672М № 06006, а за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок: НОМЕР_2 ) є лічильник тип Меридіан СОЭ-1.02/2КТ № 11043970.

Відповідно до п. 1.1.2 ПРРЕЕ, розрахункові засоби вимірювання – засоби вимірювання, дані вимірювань яких використовуються засобами комерційного обліку з метою комерційних розрахунків; технічні (контрольні) засоби обліку - засоби обліку, що застосовуються учасником роздрібного ринку для контролю споживання електричної енергії, аналізу втрат електричної енергії у власних електричних мережах тощо.

Згідно із п. 2.3.3 ПРРЕЕ, електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії. Згідно з п. п. 5.1.10, 5.1.19 ККО, для комерційних розрахунків мають використовуватися дані з вузла обліку власника електроустановки (об`єкта) за умови відповідності вузла обліку вимогам нормативних документів. У квартирах, будинках, приватних домогосподарствах або інших об`єктах індивідуального побутового споживача, розташованих за однією адресою, установлюється один ЗКО для побутових потреб незалежно від кількості господарських будівель.

Засіб контрольного обліку встановлений на опорі не є розрахунковим, а встановлений як технічний засіб обліку з метою контролю споживання електричної енергії, аналізу втрат електричної енергії тощо.

Відтак, засіб обліку встановленого на опорі, який позивач вважає альтернативним для визначення спожитих ним обсягів електричної енергії, то такий не є розрахунковим, а лише контрольний, його покази не можуть братись для комерційних розрахунків, а можливість доступу до нього, не звільняє від обов`язку ОСР проводити контрольні зняття показів, власне, розрахункових засобів обліку, встановлених в помешканні позивача.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що встановлення технічного (контрольного) засобу обліку не свідчить про заміну чи зміну статусу розрахункових засобів обліку. Його наявність не відміняє обов`язку оператора системи використовувати саме дані розрахункових лічильників для визначення обсягів споживання електричної енергії.

Крім цього, правильним є висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Львівенергозбут», як постачальник електричної енергії, не здійснює контроль за приладами обліку рівня споживання енергоносіїв та перевірку приладів обліку спожитої електроенергії, оскільки така функція законодавчо покладена на іншого відповідача ПрАТ «Львівобленерго», як оператора системи розподілу.

Окрім цього, враховуючи положення ч.1 ст.1167 ЦК України, суд першої інстанції не встановши обставин порушення прав позивача відповідачами, а також заподіяння відповідачами позивачу моральної шкоди, підставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що до участі в розгляді справи суд допустив представників відповідачів без належно підтверджених повноважень, колегія суддів відхиляє, оскільки представництво відповідачів в суді на підставі довіреностей, не суперечить вимогам цивільного процесуального закону, такі підтверджені належними та допустимими документами, передбаченими ст. 62 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди апелянта з висновками суду по їх оцінці.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів прийшла висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із вимогами закону, відтак підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 19 серпня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк