Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №462/8720/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/8720/25 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.

Провадження № 22-ц/811/1036/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Пахута Юрія Сергійовича на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року в складі судді Постигач О.Б. в справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

встановив:

У листопаді 2025 року позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за період з 01.12.2021 по 30.09.2025 за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 7858,26 грн, а також пеню в сумі – 321,38 грн, 3% річних в сумі – 99,92 грн та інфляційні втрати в розмірі 322,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.01.2024 надавачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для споживачів ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є ЛМКП «Львівтеплоенерго», яке є правонаступником усього майна, прав та обов`язків ЛКП «Залізничнетеплоенерго».

Відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Для здійснення оплати за надані послуги був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно надсилались повідомлення на оплату таких послуг.

Зазначає, що споживачам нараховувались лише витрати на опалення місць загального користування, на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, а також плата за абонентське обслуговування. 3 огляду на вищенаведене, між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме виконавець надавав послуги відповідачам, а останні такими послугами користувалися для задоволення своїх потреб.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачами зобов`язання щодо оплати наданих послуг, утворилась заборгованість за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб. Такі неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача.

Таким чином, із покликанням на норми ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України та Закон України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України, просив стягнути вказану заборгованість з відповідачів в солідарному порядку. Окрім цього, із покликанням на норми ст. ст. 549, 625 ЦК України просив стягнути з відповідачів пеню, 3% річних, та інфляційні втрати.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги – задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8 601 (вісім тисяч шістсот одна) гривня 98 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Пахут Ю.С. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що позивачем не надано жодного доказу про площу всіх та окремих квартир, не надано жодної належної та допустимої формули нарахування плати на загальнобудинкові потреби опалення, а також обсяг теплової енергії, витраченої на постачання гарячої води у будівлі/будинку, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП.

Вказує, що індивідуальний розрахунок за надану послугу з надання теплової енергії на загальнобудинкові потреби здійснюється шляхом визначення та розподілу обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, відповідно до Методики №315.

З наданих позивачем доказів та пояснень не вбачається підтвердження розрахунку за послугу з надання теплової енергії на загальнобудинкові потреби за період з 01.12.2021 по 30.09.2025, зокрема, не вбачаються дані про визначений обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби пропорційно до площі житлових/нежитлових приміщень власника будинку - відповідача; опалювальну площу будівлі/будинку, м-2; опалювальну площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку, м-2; обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення; фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді; обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, тощо.

Звертає увагу суду на те, що згідно із чинним законодавством, належними доказами надання позивачем та, відповідно, отримання відповідачем, послуги з надання теплової енергії за період із 01.12.2021 по 30.09.2025 має бути розрахунок обсягу такої послуги, на основі акта зняття показів вузла комерційного обліку станом на 01.12.2021 (початок періоду) та станом на 30.09.2025 (кінець періоду), розрахованої відповідно до методики на основі таких показів та відповідної житловою площею.

Вказує, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних підтверджуючих документів щодо кількості квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_2 та відповідної житлової площі, які є основоположними для проведення належного розрахунку обсягу споживання послуги конкретною квартирою та конкретним жителем такої квартири. Відтак, неможливо стверджувати про факт отримання відповідачем послуги за вказаний вище період.

Крім того, відомості з наданої позивачем інформації про споживання теплоенергії не збігаються з даними актів зняття показів комерційних засобів обліку. Так, в акті зняття показів комерційних засобів обліку від 30 грудня 2021 року містяться відомості про покази вузла обліку теплової енергії саме станом на 30 грудня 2021 року, а в акті зняття показів комерційних/розподільчих засобів обліку теплової енергії та гарячої води від 29 листопада 2023 року, містяться покази вузла комерційного обліку теплової енергії (ВКОТЕ) станом на 29 листопада 2023 року.

Водночас, в інформації про споживання теплової енергії містяться покази витрат теплової енергії станом на 20.01. ... (без зазначення року).

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за період з 01.12.2021 по 30.09.2025, втім надає докази на підтвердження даних показів вузла обліку теплової енергії лише станом на 30 грудня 2021 року, 29 листопада 2023 року та 20.01. ... (без зазначення року), відтак, факт отримання послуги за вказаний позивачем період не підтверджено.

Крім того, незрозумілим є те, яке відношення має надана позивачем інформація про ВОТЕ №3752 та інформація про споживання теплоенергії до теплолічильника PolluTherm BX № 84150171, покази саме з якого були зняті, про що було складено акти від 30 грудня 2021 року та 29 листопада 2023 року, оскільки, проаналізувавши надані позивачем докази, неможливо встановити зв`язок між вузлом обліку теплової енергії PolluTherm BX № 84150171 та вузлом обліку теплової енергії №3752.

Позивачем надано розрахунки, які містять різні одиниці виміру та з яких неможливо визначити однозначну суму заборгованості

Згідно із п. 13 розд. 1 Методики № 315, одиницями вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (далі - Гкал).

Так, в акті зняття показів комерційних засобів обліку від 30 грудня 2021 року зазначено, що сумарна теплова енергія становить 4428, 56 МВт (мегават).

Натомість в інформації про споживання теплоенергії зазначено, що станом на 29.01. ... (без зазначення року) показник витрат теплоносія по теплолічильнику становить 7342,800 куб.м., а показник кількості теплової енергії - 92 629 Gcal.

Відтак, з огляду на різні одиниці виміру при розрахунку наданих послуг та відсутність будь якого пояснення з боку позивача стосовно того, які вказані одиниці виміру пов`язані із сумою боргу, неможливим є визначення однозначної суми заборгованості та підтвердження її з тою, яку просить стягнути позивач.

Звертає увагу суду на те, що період стягнення заборгованості (зазначений представником позивача у позовній заяві) є період із 2021 року по 2025 рік, при цьому акти звірки вузлів обліку надані стороною позивача фіксують період із 2021 по 2024 рік. Таким чином, надані акти не охоплюють весь зазначений період стягнення, відповідно заборгованість об`єм спожитої енергії, вказаний представником позивача, є недоведеним.

Додає, що відповідач не є споживачем в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а відтак немає обов`язку щодо оплати стверджуваних позивачем житлово-комунальних послуг.

Зазначає, що відповідач не вчиняв жодних дій, які свідчать про його бажання укласти договір: не надавав позивачу підписану заяву-приєднання, не сплачував жодні рахунки за стверджувані послуги, не надсилав через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), а також не отримував послугу, зокрема, з опалення місць загального користування. Доказів зворотного позивачем не надано.

Таким чином, позивачем не доведений факт наявності договірних відносин, а враховуючи положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, саме на позивачі лежить тягар доказування наведених обставин.

Щодо сплати судового збору, то зауважує, що ОСОБА_1 є особою із ІІ групою інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія 12AAB N? 600360 від 27.07.2022 та пенсійним посвідченням N? 2018002377 від 17.08.2022.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Таким чином, ОСОБА_1 , звільнений від обов`язку сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги.

Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ЛМКП «Львівтеплоенерго» відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідноі з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, сумарний розмір яких не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов`язані нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

Встановивши, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_3 , є споживачами послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», перебувають на абонентському обліку, своїх зобов`язань по оплаті за спожиті послуги не виконують, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Належних доказів, які б беззаперечно вказували, що нарахування здійснюється позивачем некоректно чи застосовується неправильний спосіб розподілу витрат на опалення та суперечить принципу розрахунку витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, стороною відповідачів суду не надано.

Доказів про те, що від мереж центрального опалення у встановленому законом порядку відключено цілий під`їзд та/або усі квартири і приміщення під`їзду або, що в такому знаходиться лише квартира відповідачів, матеріали справи не містять.

Суд зазначив, що можлива відсутність приладів опалення в під`їздах багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 року у справі № 357/4664/15-ц.

Оскільки житло відповідачів розташоване у багатоквартирному будинку, вони як співвласники зобов`язані нести витрати на утримання та обслуговування спільного майна будинку разом з іншими власниками квартир, у тому числі зобов`язані здійснювати оплату послуг відповідно до встановлених тарифів.

З урахуванням несплати відповідачами вартості житлово-комунальних послуг, а саме послуг з постачання теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за такі послуги за період 01.12.2021 по 30.09.2025 у розмірі 7 858,26 грн.

Крім цього, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 32,42 грн., 3% річних у розмірі 99,92 грн. та пеню у розмірі 321,38 грн за період з 01.01.2024 по 31.07.2025.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення колегія суддів виходить із такого.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї, виданої ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 05.11.2025 за № 54.

Відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 12.11.2002 № 1060 відповідачу ОСОБА_1 , співвласнику квартири АДРЕСА_1 надано дозвіл на відключення квартири від загальнобудинкової системи центрального опалення. Вказана обставина сторонами не оспорюється.

Житловий будинок по АДРЕСА_2 , в якому знаходиться квартира відповідачів, під`єднаний до теплопостачальних мереж, отримує послугу від джерел теплопостачання ЛМКП «Львівтеплоенерго». Даний будинок обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, який взято на абонентський облік, що стверджується Актом 2021_98 від 12.08.2021 .

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією – суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, є виконавцем послуг з теплопостачання.

Представником позивача надано суду Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.12.2021 та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії ЛКП «Залізничнетеплоенерго» від 30.10.2021, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, № 1023 від 08.09.2021.

У листі Міністерства розвитку громад та територій України від 10.04.2025 року №8607/25/10-25 щодо розподілу обсягів спожитої теплової енергії у багатоквартирному будинку зазначено, що виконавці розподілу комунальних послуг (теплопостачальні організації) зобов`язані розподіляти загальний обсяг спожитої теплової енергії у багатоквартирному будинку між усіма споживачами, у тому числі власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Водночас співвласники всіх житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, зокрема вбудованих, прибудованих, приміщень комерційного поверху, цокольних приміщень, гаражів, мансард тощо, незалежно від наявності у них внутрішньобудинкових теплових мереж, за умови, що вони є складовою частиною даного будинку як єдиного майнового комплексу, а не самостійними об`єктами нерухомості з окремою адресою, зобов`язані брати участь у розподілі обсягів теплової енергії, використаної для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також обсягів теплової енергії, витрачених на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості на загальнобудинкові потреби на опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що у відповідачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період 01.12.2021 по 30.09.2025 утворилась заборгованість у розмірі 7858,26 грн.

Згідно із наданим позивачем розрахунком інфляційних нарахувань, 3% річних, пені за надану послугу з постачання теплової енергії вбачається, що за період 01.01.2024 по 31.07.2025 відповідачам нараховано інфляційні втрати у розмірі 32,42 грн., 3% річних у розмірі 99,92 грн. та пеню у розмірі 321,38 грн.

Як вбачається із наявного розрахунку, упродовж 2021-2025 років відповідачами, як споживачами послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 , не здійснювався розрахунок за надані послуги із забезпечення внутрішньо будинкових систем опалення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За змістом ст.ст. 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно із ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення з використанням внутрішньобудинкових систем, що укладається виконавцем із споживачем фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договір приєднання.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Предметом договору приєднання є те, що виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені договором приєднання.

Як встановлено судом, у квартирі відповідачів АДРЕСА_1 встановлена індивідуальна системи опалення, однак вони є споживачами послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, яке складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, а також обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, при цьому з відповідачами є укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена відповідними постановами Кабінету Міністрів України; зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua: такі договори укладаються сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії.

Пунктом 5 Індивідуального договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що виконавець (позивач у справі) зобов`язується надавати споживачу (відповідачу у справі) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зокрема, згідно із частиною 2 статті 10 цього Закону обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Підпунктом 6 частини 2 статті 10 вищезазначеного Закону визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ № 315 від 22 листопада 2018 року, яким затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика № 315).

Ця методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів (пункт 1 Методики № 315).

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, передбачено розділом IV Методики розподілу, пунктом 12 якого встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.

Обов`язок споживачів відшкодовувати витрати на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення також визначений Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМ України від 21.08.2019 року № 830 (в подальшому «Правила…), пунктом 14 яких встановлено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315.

Згідно із пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 міститься висновок про те, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №703/58/16-ц зазначав, що підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі.

Оскільки житло відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, вони зобов`язані нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами.

Таким чином, між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідачами установилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг у сфері постачання теплової енергії, а саме виконавець надавав послуги відповідачам, останні такими послугами користувалися, не відмовлялися від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачами, останні не відмовлялися від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримували їх, разом з тим своєчасно та не в повному обсязі вносили плату за користування такими послугами, у зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується долученим позивачем розрахунком заборгованості.

Належних доказів, які б беззаперечно вказували, що нарахування здійснюється позивачем некоректно чи застосовується неправильний спосіб розподілу витрат на опалення та суперечить принципу розрахунку витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, стороною відповідачів суду не надано.

Матеріали справи містять належні докази, які підтверджують площі квартир та розрахунки обсягу спожитої теплової енергії. Суд першої інстанції дослідив ці докази та надав їм належну правову оцінку.

Посилання апелянта на відсутність конкретних даних (опалювальна площа будівлі, обсяг теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи, кількість годин надання послуги тощо) не свідчить про необґрунтованість рішення суду, оскільки всі необхідні показники для розрахунку містяться в наданих позивачем документах та розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано акти зняття показів комерційних засобів обліку за відповідний період, зокрема: акт від 30 грудня 2021 року та акт від 29 листопада 2023 року.

Методика №315 визначає порядок визначення обсягів спожитої теплової енергії. Розрахунок заборгованості здійснюється на підставі показів вузла обліку, які фіксуються у визначені періоди.

Відсутність акта зняття показів саме на 30.09.2025 не є підставою для визнання розрахунку необґрунтованим, оскільки заборгованість розраховується на підставі показів, зафіксованих у відповідні періоди, з урахуванням тарифів та площ.

Тому доводи апелянта про відсутність розрахунку на основі акта зняття показів вузла обліку станом на 01.12.2021 та 30.09.2025 є безпідаствними.

Твердження апелянта про те, що відомості про споживання теплоенергії не збігаються з даними актів зняття показів; надані акти містять різні дати; інформація про ВОТЕ №3752 не пов`язана з теплолічильником PolluTherm BX № 84150171 не заслуговують на увагу та є припущеннями апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що показники у документах не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції дослідив усі наявні докази у їх сукупності та встановив, що вони підтверджують факт надання послуг та розмір заборгованості. Різниця в датах складання актів пояснюється періодичністю зняття показів, що є звичайною практикою.

Щодо зв`язку між різними вузлами обліку, то позивачем надано відповідні пояснення та документальне підтвердження, що вказані прилади обліку є складовими єдиної системи обліку теплової енергії в будинку.

Доводи апелянта про те, що розрахунки містять різні одиниці виміру (МВт, куб.м., Gcal), що унеможливлює визначення суми боргу, є неспроможними, оскільки згідно з п. 13 розділу І Методики №315, одиницею вимірювання обсягу спожитої теплової енергії є гігакалорія (Гкал). При цьому, Методика передбачає застосування коефіцієнтів для переведення одиниць вимірювання: 1 Гкал = 1162,2 кВт·год.

Наявність різних одиниць виміру в різних документах не свідчить про необґрунтованість розрахунку, оскільки позивачем надано розрахунки, в яких всі показники приведено до єдиної одиниці виміру (Гкал) відповідно до вимог Методики.

В свою чергу, посилання апелянта на різні одиниці виміру без наведення конкретних розрахунків, які б спростовували заборгованість, не є підставою для скасування рішення суду.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що акти фіксують період з 2021 по 2024 рік, що не охоплює весь заявлений період стягнення. Для визначення заборгованості за весь спірний період достатньо мати покази вузла обліку на початок та кінець періоду, а також проміжні покази, які підтверджують динаміку споживання.

Акти зняття показів за 2021-2024 роки є належними доказами, які в сукупності з іншими документами підтверджують обсяг спожитої теплової енергії за весь заявлений період.

Вирішуючи про стягнення з відповідачів інфляційних нарахувань, 3% річних, пені за надану послугу з постачання теплової енергії вбачається, що за період 01.01.2024 року по 31.07.2025 відповідачам нараховано інфляційні втрати у розмірі 32,42 грн., 3% річних у розмірі 99,92 грн. та пеню у розмірі 321,38 грн.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Колегія суддів відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1405, яка набула чинності 30.12.2023, з 31.12.2023 поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у випадку прострочення сплати комунальних послуг, у зв`язку з чим, позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційні втрат за час прострочення виконання зобов`язання із оплати комунальних послуг у розмірі 34,42 грн, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 99,92 грн. за період з 01.01.2024 по 31.07.2025, а також пені в сумі 321, 38 грн.

У справі, що переглядається, позивач довів належними та допустимими доказами факт надання відповідачам послуг з постання теплової енергії, тобто виконання належним чином обов`язків та неналежне виконання відповідачкою зобов`язань щодо оплати за отримані послуги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог чи для задоволення їх лише частково) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Разом з тим, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору. Так, ОСОБА_1 є особою з ІІ групою інвалідності, тому звільнений від сплати судового збору згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Колегія суддів зазначає, що вказана обставина підтверджується наданими документами (довідка МСЕК та пенсійне посвідчення).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю І та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, відтак безпідставно стягнув з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 757, 00 грн.

Отже, в частині вирішення питання про відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору та стягнення такого з ОСОБА_1 оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про компенсацію позивачу судового збору за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 259, 268, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пахута Юрія Сергійовича задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судового збору в сумі 757 гривень 00 копійок - скасувати.

Компенсувати ЛМКП «Львівтеплоенерго» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн 00 копійок за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 18 серпня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк