Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №459/1394/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/1394/24 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М.В.

Провадження № 22-ц/811/1438/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Огорілка Юрія Володимировича на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

встановив:

У травні 2024 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500 євро щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 07 червня 2012 року між нею та ОСОБА_1 укладено шлюб, який розірвано заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 квітня 2024 року

За час перебування в шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тривалий час вони разом проживали в Італії, однак протягом останніх п`яти років проживають окремо, а наприкінці 2023 року вона з дитиною повернулися Україну. Перебуваючи в Італії, вона постійно працювала, а її неповнолітня донька проживала і продовжує проживати разом з нею та перебувати на повному її утриманні, оскільки з того часу, коли вони з відповідачем стали проживати окремо, відповідач не бере участі у вихованні дитини та не допомагає у її матеріальному забезпеченні.

Вказує, що відповідач працює, отримує дохід в розмірі приблизно 2000 євро щомісячно, тому у нього є можливість щомісячно сплачувати аліменти на утриманні неповнолітньої дитини в розмірі 500 євро. Оскільки відповідач отримує заробітну плату в іноземній валюті, тому і аліменти належить стягувати саме в тій валюті, в якій виплачується заробітна плата.

Зазначає, що у відповідача немає іншої сім`ї, відсутні інші особи, які б перебували на його утриманні, він є працездатним, а дитина потребує постійних витрат, пов`язаних з харчуванням, навчанням, добиранням до школи, вивченням іноземних мов, відпочинком тощо.

Заочним рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10 вересня 2024 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 23 травня 2024 року й до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Огорілко Юрій Володимирович. Вважає рішення суду таким, що не в повній мірі відповідає засадам справедливості, пропорційності та обгрунтованості.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом безпідставно визнано належними та допустимими доказами відомості, які не відображають актуального фінансового стану відповідача на момент розгляду справи у 2024 році.

Дані про працевлаштування станом на 2017–2018 роки, а також інформація про витрати у 2021 році, не можуть свідчити про реальний рівень доходів особи на час вирішення спору, що прямо суперечить принципу оцінки доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, визначеному ст. 89 ЦПК України.

Вказує, що з 12 червня 2024 року відповідач звільнений із роботи та з цього часу не працює, доходу не отримує та перебуває на лікуванні у лікаря психіатра.

Зазначає, що судом проігноровано ту обставину, що із задекларованого доходу у розмірі 1483 євро, щомісячні витрати на оренду житла становлять 900 євро, відтак, у розпорядженні відповідача залишається приблизно 500 євро,

Зауважує, що покладення на відповідача обов`язку сплачувати кошти у розмірі, що перевищує його реальні фінансові можливості, створює істотний дисбаланс між інтересами дитини та можливістю їх забезпечення, що в кінцевому результаті може призвести до неможливості виконання судового рішення взагалі.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду першої інстанції з вимогами про стягнення аліментів на утримання дитини, для розгляду яких, відповідно до п. 1 ч. 3 та п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України призначено спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час проживає з своєю матір`ю та знаходиться на утриманні останньої, а тому враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 гривень буде достатнім для утримання дитини даного віку.

Оскаржуване рішення Червоноградського міського суду від 10 вересня 2024 року було предметом апеляційного розгляду за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_6 , відповідно постановою Львівського апеляційного суду від 25 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів враховує таке.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 квітня 2024 року між ними розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці відновлено дошлюбне прізвище – « ОСОБА_7 ».

У шлюбі в сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим повторно 04 жовтня 2022 року Червоноградським відділом реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області.

Згідно із витягом з реєстру Червоноградської територіальної громади ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою № 74 від 10 травня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вересня 2023 року навчається у 6 класі у ТОВ «Байлінгвел Інтернешнл СТЕМ Скул», повна вартість навчання за рік складає 70 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що відповідач ОСОБА_1 проживає в Республіці Італія, де працевлаштований та отримує дохід.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами сьомою та восьмою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить 2563, 00 гривень; дітей віком від 6 до 18 років – 3196, 00 гривень.

Відповідно до статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Отже, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц (провадження №61-21318св18)).

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відтак, враховуючи однозначну необхідність у витратах на дитину, виходячи із засад справедливості, добросовісності і розумності (частина дев`ята статті 7 СК України), відсутності в матеріалах справи доказів того, що відповідач, який є особою працездатного віку, не спроможний сплачувати аліменти в розмірі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивача на неповнолітню дитину у розмірі 5000, 00 грн, щомісячно, починаючи з 23 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дитини, є необхідним та достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку і не порушуватиме права кожної із сторін.

В апеляційній скарзі відповідач фактично не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру присуджених з нього аліментів 5000, 00 грн., які вирішено стягувати в користь позивачки на утримання доньки.

Аналізуючи зазначені вище норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини.

Однак, цей розмір є мінімальною межею. Максимальна межа, навпаки, не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.

На переконання колегії суддів, визначення розміру аліментів на доньку в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000, 00 грн, якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання позивачкою стабільного і достатнього матеріального утримання з боку батька дитини.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що він за своїм станом здоров`я, чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов`язків із утримання дитини. Разом з тим, суд враховує, що обов`язок утримувати дитину в рівній мірі покладається на обох батьків, у тому числі на позивача. Відповідач є особою працездатного віку та може надавати матеріальне утримання для своєї дитини.

Будь яких інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції, чи доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги відповідачем не надано.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тобто, відповідач вправі, в подальшому, заявити позов про зменшення розміру аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно визнано належними та допустимими доказами відомості, які не відображають актуального фінансового стану відповідача на момент розгляду справи у 2024 році колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки враховуючи потреби малолітньої дитини та її вік, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку доньки сторін.

Твердження відповідача про те, що з 12 червня 2024 року він звільнений із роботи та з цього часу не працює, доходу не отримує та перебуває на лікуванні у лікаря психіатра є голослівними, оскільки до апеляційної скарги не долучено належних та допустимих доказів, які можуть свідчити про наявність у платника обставин, які вказують на неможливість працевлаштування, відповідно впливають на визначення розміру аліментів.

Колегія суддів звертає увагу, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Огорілко Юрія Володимировича – залишити без задоволення.

Заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10 вересня 2024 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 18 серпня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк