Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №308/15203/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/15203/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослоя Г.Г.,

суддів Кожух О.А., Джуги С.Д.,

за участю секретаря: Голубєвої Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ігнатов Дмитро Іванович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Ігнатов Д.І., звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу, у якому просила шлюб, зареєстрований 11.04.2002 року Відділом РАЦС Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 172, розірвати.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2026 позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Залишивши без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що ухвалою суду явку позивачка в судове засідання було визнано обов`язковою для надання особистих пояснень стосовно обставин справи. Оскільки позивачка, будучи належним чином повідомленою про судові засідання у справі, повторно у судове засідання не з`явилась, а її неявка перешкоджає розгляду справи, суд вбачав втрату інтересу позивачки в підтриманні позовних вимог та прийшов до висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду.

Не погодившись з постановленою ухвалою представник позивачки - адвокат Ігнатов Д.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати як незаконну та необґрунтовану, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України, дійшовши необґрунтованого висновку про втрату інтересу позивачки до справи через її неявку. Насправді позивачка та її представник на кожне засідання (17.12.2025, 16.01.2026, 04.02.2026 та 24.02.2026) надсилали заяви про розгляд справи за їх відсутності, підтримання позовних вимог та небажання отримувати строк для примирення. Причина неявки позивачки була поважною та підтвердженою документально (перебування за кордоном, що підтверджено копією паспорта та довідкою про реєстрацію в Німеччині). Крім того, справа розглядається в порядку спрощеного провадження і є малозначною, а будь-які пояснення могли бути надані письмово. З огляду на принципи диспозитивності (стаття 13 ЦПК України) та гарантії вільного волевиявлення у шлюбі (статті 24, 110, 112 СК України), суд був зобов`язаний продовжити розгляд справи, а не залишати позов без розгляду.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Закарпатського апеляційного суду не надходило.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника апелянтки – адвоката Ігнатова Д.І. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Вимоги апеляційної скарги підтримують в повному обсязі.

Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що у жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому окрім прохання розірвати шлюб, зареєстрований 11.04.2002 року Відділом РАЦС Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 172, просила справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без участі позивачки (а. с. 1-16).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб та призначено судове засідання на 17 грудня 2025 року (а. с. 32-33).

17.12.2025, 14.01.2026 та 03.02.2026 представником позивачки – адвокатом Ігнатовим Д.І. подано до суду першої інстанції заяви про розгляд справи без участі сторони позивача, в яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі та зазначено про відсутність необхідності надання строку для примирення (а. с. 37, 41, 47).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.02.2026 розгляд справи відкладено на 24.02.2026 та визнано явку позивачки в судове засідання обов`язковою.

19.02.2026 представником позивачки ОСОБА_3 подано чергову заяву про розгляд справи за відсутності позивачки, мотивовану тим, що ОСОБА_1 не має можливості прибути у судове засідання особисто через перебування за кордоном. На підтвердження цього до заяви додано копію закордонного паспорта позивачки з відміткою про виїзд з України (а. с. 52-53). Водночас позовні вимоги підтримано в повному обсязі, а від надання строку на примирення відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2026 позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України із посиланням на те, що неявка позивачки перешкоджає розгляду справи і свідчить про втрату інтересу до підтримання позовних вимог (а. с. 57).

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи за його відсутності та за відсутності повідомлення про причини неявки.

Навіть попри те, що суд своєю ухвалою визнав явку позивачки обов`язковою, матеріалами справи беззаперечно підтверджується, що позивачка та її представник жодного разу не ігнорували судовий процес. На кожне призначене судове засідання (17.12.2025, 16.01.2026, 04.02.2026 та 24.02.2026) своєчасно подавалися письмові заяви про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, в яких чітко та однозначно виражалося волевиявлення на підтриманні позовних вимог про розірвання шлюбу.

Крім того, у заяві від 19.02.2026 поважність причини неявки позивачки для особистих пояснень була належним чином обґрунтована її об`єктивним перебуванням за межами України (у Німеччині), що підтверджено документально.

Висновок суду першої інстанції про «втрату інтересу» до справи є явно необґрунтованим, оскільки регулярне надсилання процесуальних документів із вимогою задовольнити позов свідчить про протилежне.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 19 ЦПК України справи про розірвання шлюбу віднесені до малозначних і розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. У силу вимог статті 13 ЦПК України (принцип диспозитивності) учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог. Будь-які додаткові пояснення позивачка мала можливість надати письмово, і її особиста присутність не була обов`язковою для вирішення цього спору по суті.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду є помилковим та таким, що не відповідає вимогам процесуального закону.

Згідно з п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ігнатов Дмитро Іванович, задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: