Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №145/528/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/528/26

Провадження № 22-ц/801/1874/2026

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Патраманський І. І.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 145/528/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року, ухвалене суддею Патраманським І.І. в селищі Тиврів, повне рішення складено 08 червня 2026 року, в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

встановив:

У березні 2026 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «ОРАНТА») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 шкоду в розмірі 80 000 гривень.

В обґрунтування позову ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зазначило, що 10 квітня 2024 року воно уклало договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ-5524399, предметом якого є страхування транспортного засобу «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно страхового полісу, забезпеченою є цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 .

08 листопада 2024 року о 17-00 год. в с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року у справі №145/2053/24 встановлено, що саме водій ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 , вину визнав, у скоєному щиро розкаявся.

До ПАТ «НАСК «ОРАНТА» звернувся власник пошкодженого автомобіля «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 із заявою щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що є страховим випадком відповідно до умов договору.

Відповідно до незалежної експертизи, розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту розмір страхового відшкодування склав 160000 грн і саме вказана сума була виплачена ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_2 ..

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , відтак на підставі п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов`язаний повернути ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що складає 80 000 грн.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у задоволені позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У скарзі зазначає, що суд першої залишив поза увагою норми статті 38-1 та статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно яких лише власник транспортного засобу має право на пільговий поліс та лише власник даного транспортного засобу має право керувати автомобілем з пільговим полісом страхування. Відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , його власником є ОСОБА_3 .. На момент ДТП забезпеченим транспортним засобом керував ОСОБА_1 , з третьою групою інвалідності. Відповідач в порушення умов договору не є власником транспортного засобу. Відповідач не мав зауважень щодо суми виплати страхового відшкодування та її не оскаржував. Суд не дослідив поліс страхування та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не надав їм належної правової оцінки.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи встановив, що договір страхування було укладено страховиком із застосуванням пільги. Відповідно до наданих відповідачем пояснень, він придбав транспортний засіб «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , в ОСОБА_3 , яка оформила на його ім`я довіреність на право розпоряджатись транспортним засобом, передала йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від нього, а також сам транспортний засіб.

Таким чином суд вважав, що в розумінні положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_1 є власником даного транспортного засобу, оскільки правомірно експлуатує транспортний засіб на законних підставах.

Сам факт укладання полісу з пільгою підтверджує, що позивач вже перевірив та визнав необхідні обставини, зокрема те, що: відповідач є має право на пільгу, автомобіль «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , має об`єм двигуна до 2500 см3, а також те, що у відповідача відсутня мета надавати платні послуги з перевезення пасажирів або вантажу.

Пунктом 38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов`язок особи компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування не у разі порушення умов укладення договору, а лише у разі порушення умов вже укладеного договору із застосуванням пільги, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону, тобто порушення умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, або керування таким транспортним засобом з метою надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Відповідач умов договору не порушував, на момент ДТП особисто правомірно керував забезпеченим транспортним засобом, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову, однак, не погоджується із мотивами такої відмови.

Встановлено, що 08 листопада 2024 року о 17:00 год. в с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області на автодорозі Т-02-12 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем «Сitroen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1. ПДР України.

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року у справі №145/2053/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, з накладенням на нього адміністративного стягнення (а.с.14).

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , власником автомобіля марки «Сitroen», д.н.з. « НОМЕР_5 », яким керувала ОСОБА_2 , є ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , власником автомобіля марки «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , є ОСОБА_3 (а.с.43).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно полісу №АТ/5524399 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 квітня 2024 року. Забезпечений транспортний засіб - «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 . Страховий платіж склав 50% за пенсійним посвідченням (а.с.11).

11 листопада 2024 року потерпіла ОСОБА_2 подала до НАСК «ОРАНТА» заяву про страхове відшкодування за договором обов`язкового (добровільного) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій просила відшкодувати завдану її автомобілю шкоду (а.с.12).

Відповідно до копії висновку експерта №97Е-11/2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 11 грудня 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Сitroen», модель С3, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , станом на дату проведення експертизи, складає 217 771,96 грн (а.с.15-33).

Відповідно до страхового акту №ОЦВ-24-02-22427/1 від 1304 лютого 2025 року та розрахунку страхового відшкодування, сума страхового відшкодування становить 160 000 грн (а.с.34).

Вказана сума була перерахована страховою компанією на рахунок ОСОБА_2 02 лютого 2025 року (а.с.35).

ПАТ «НАСК «ОРАНТА», зважаючи на те, що ОСОБА_1 не є власником забезпеченого транспортного засобу «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , і не мав права на пільгу при страхуванні цивільно-правової відповідальності, звернулося до суду із позовом про стягнення з нього 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування на підставі п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (пункт 1.1 статті 1);

особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (пункту 1.4 статті 1);

забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7 статті 1).

Відповідно до пункту 38-1.1 статті 381 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Пунктом 13.2 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Аналізуючи положення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слідує, що законодавець встановив чітку умову для застосування пільги: поєднання певного соціального статусу особи (пенсіонер) та наявності у неї права власності на транспортний засіб

Водночас п. 38-1.1 ст. 38-1 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що підставою для виникнення у страховика права на отримання 50% компенсації є сам факт виплати відшкодування за договором, що був укладений з порушенням умов пільги.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок компенсації покладається на винну особу як санкція за невідповідність фактичних обставин володіння транспортним засобом умовам, за яких була надана знижка.

У даній справі встановлено, що власником транспортного засобу «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 є ОСОБА_3 .

Довіреність, видана ОСОБА_3 28 січня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 на розпорядження даним транспортним засобом припинила свою дію 28 січня 2021 року, а тому не має правового значення.

Дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 08 листопада 2024 року, відбулася з вини ОСОБА_1 , який був за кермом автомобіля «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 .

У Полісі №АТ/5524399 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 квітня 2024 року страхувальником зазначено не власника вказаного вище транспортного засобу, а ОСОБА_1 ..

У розумінні вимог пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб – це транспортний засіб, яким користується страхувальник.

ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність при користуванні транспортним засобом «SsangYong», д.н.з. НОМЕР_1 , і страховик з невідомих суду причин застрахував його відповідальність за пільговою ставкою.

Підсумовуючи, колегія суддів переконана, що позивач би мав право регресу (компенсації 50% страхового відшкодування) до винуватця ДТП у випадку, якби страхувальником в даному випадку була б власник транспортного засобу – ОСОБА_3 , яка мала право на пільги.

Оскільки в даному випадку страхувальником є особа, яка керувала транспортним засобом, і її цивільно-правова відповідальність застрахована за пільговою ставкою, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не має права стягнення з ОСОБА_1 компенсації відповідно до вимог п. 38-1 ст. ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стаття 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» могла бути застосована у випадку, якщо саме власник транспортного засобу застрахував свою відповідальність на пільгових умовах (зменшення розміру страхового платежу за договором страхування на 50 відсотків) з порушенням передбачених законом умов.

Покладення на водія обов`язку щодо компенсації 50% виплаченого відшкодування на підставі ст. 38-1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за помилку, допущену страховиком при виконанні його професійних функцій, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а саме в частині викладення нових мотивів відмови у задоволені позову.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.С. Панасюк

Т.М. Шемета