Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №730/1220/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

Суд: Борзнянський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 18 серпня 2026 р.

Справа: №730/1220/26

Суддя: Данько О. В.

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/1220/26

Провадження № 3/730/356/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі головуючої судді – Данько О.В.

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Лук`яненко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не одруженого, працює помічником чергового Солом`янського управління поліції ГУНП у місті Києві, за ч.1 ст.130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 23 липня 2026 року близько 21-40 год. в м. Борзна по вул. Соломії Крушельницької, 3, керував електровелосипедом «Fada Lido» з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу та у закладі охорони здоров`я, водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав та зазначив, що у той день він дійсно керував велосипедом, який належить його матері. ОСОБА_2 його придбала зовсім недавно. Він не має знань у галузі техніки, тому достеменно не знав, що то електричний велосипед. Він погано себе почував, тому певні ділянки дороги вів велосипед у руках або крутив педалі. Його зупинили працівники поліції, на їх вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці та в лікарні він відмовився, оскільки, почував себе погано через підвищений тиск. Ознак алкогольного сп"яніння у нього не було. Через погане самопочуття він покинув місце, де поліцейські складали протокол, та пішов додому, а його знайома забрала велосипед. Зазначив, що один з поліцейських був упереджений щодо нього, оскільки раніше між ними виникала конфліктна ситуація. На запитання суду ОСОБА_1 повідомив, що наразі від матері йому стало відомо, що велосипед, яким він керував - електричний

Захисник у судовому засіданні просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення посилаючись на відсутність належних доказів того, що велосипед, яким керував ОСОБА_1 є електричним транспортним засобом.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленого законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За змістом положень ч.1-3 ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.02.2008, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення (відмова від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку), підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують вагу та швидкість реакції від 23.07.2026;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- відеозаписом з портативного відеореєстратора, встановленого у службовому автомобілі поліції та закріпленого на одязі працівника поліції, де зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від походження огляду на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку, при цьому він не заперечував факту керування саме електричним транспортним засобом, зазначає, що не був обізнаний з тим, що електровелосипед відноситься до категорії транспортних засобів. Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 23.07.2026 близько 21.01 год. здійснює керування електровелосипедом, рух якого забезпечується виключно за рахунок роботи його електричного двигуна без використання мускульної сили людини (педального приводу). Також, приналежність велосипеда до електричних транспортних засобів установили працівники поліції. До того ж. ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що велосипед, яким він керував у той день, обладнаний електричним двигуном.

Вказані обставини спростовують доводи сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 керував саме електричним транспортним засобом, а не звичайним велосипедом.

З огляду на положення ст.251 КУпАП, вищевказані докази є належними, допустимими та достатніми доказами у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ зі змінами визначає основні терміни, які вживаються в таких значеннях:

- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Таким чином, межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018.

Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що електровелосипед із будь якою потужністю двигуна відноситься до категорії електричних колісних транспортних засобів, яка є складовою більш широкого поняття - транспортні засоби.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Водночас, пунктом 2.13 ПДР України визначено категорії транспортних засобів, серед яких наявна категорія А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, "А1" - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.

Таким чином, до категорії "А1" належать транспортні засоби, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України "Про дорожній рух". На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.

Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для "механічних" транспортних засобів.

Диспозиція та санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП вказують, що суб`єктом адміністративного правопорушення є водій або інша особа, яка керувала транспортним засобом у відповідному стані чи передавала керування особі, яка перебувала у відповідному стані. З наведеного видно, що поширення вимог п. 2.5, підпункту 2.9 ПДР на водія транспортного засобу не перешкоджає притягненню інших осіб, які перебувають у стані сп`яніння (у тому числі які керують електричними транспортними засобами) до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Ураховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і він підлягає адміністративній відповідальності як інша особа, оскільки у матеріалах справи відсутні докази належності транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , до певної категорії: не зазначено потужності двигуна, необхідність отримання посвідчення на право керування таким транспортним засобом, тобто не доведено, що він підпадає під категорію водій.

При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд ураховує, обставини та характер вчиненого правопорушення, ступінь вини порушника, його особу та майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Таким чином, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення як до іншої особи, яка керує транспортним засобом, у виді штрафу у розмірі передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ч.1 ст.130, ст.283, 284, 307, 308 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення штраф стягується в подвійному розмірі – 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний тест постанови проголошений 20 серпня 2026 року о 16-45 годині.

Суддя О.В. Данько

Оригінал: reyestr.court.gov.ua