Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №335/6112/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 335/6112/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06 липня 2026 року в адміністративній справі №335/6112/26 (головуючий суддя першої інстанції – Крамаренко І.А.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов відповідачів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 29.05.2026 року звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №2306 від 20.10.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Лівобережного відділу ДВС у місті Запоріжжі Козлової В.О. від 29.05.2026 року про відкриття виконавчого провадження ВП №81134153.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач належним чином отримав офіційну повістку від ІНФОРМАЦІЯ_3 та особисто з`явився за цією повісткою у визначений час, що повністю спростовує будь-які факти ухилення від військового обліку чи мобілізаційних заходів. Проте, у подальшому позивач дізнався про внесення його персональних даних до баз розшуку Національної поліції. З метою захисту своїх прав та з`ясування обставин, позивач звернувся до органів поліції за лінією « 102» та разом з працівниками поліції прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності. В подальшому державний виконавець відкрив виконавче провадження ВП №81134153 за постановою ТЦК та СП з порушенням строку відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені в позовній заяві. Позивач вважає, що не вчиняв жодних адміністративних правопорушень, а ІНФОРМАЦІЯ_3 його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності. Прийняття оскаржуваної постанови носило суто формальний та бездоказовий характер, що свідчить про упередженість та необ`єктивність розгляду справи про адміністративне правопорушення. Такими протиправними діями співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 порушені його права, внаслідок цього, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Вважає, що відкриття виконавчого провадження за вказаним протоколом про адміністративне правопорушення та проведені дії державним виконавцем здійснені з порушенням порядку, передбаченого нормами чинного законодавства.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким позивачу надіслано повістку поштовим зв`язком «Укрпошта», рекомендованим відправленням №05 053 437 210 26 щодо необхідності прибути 05.08.2025 року до ТЦК для визначення призначення на особливий період. Вказана повістка отримано позивачем 31.07.2025 року, про що свідчить проставлений ним підпис про отримання у поштовому повідомленні про вручення №05 900 184 238 90.

На визначену дату позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому 08.10.2025 року був визнаний як особа, яка скоїла адміністративне правопорушення та був поданий у розшук органами Національної поліції України.

09.10.2025 року працівниками поліції позивач доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де відносно нього складений протокол №2306 про адміністративне правопорушення, відповідно до тексту якого військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 05.08.2025 року не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги абзаців першого та другого частини першої статті 22 Закону України «Про Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, позивач вказаним протоколом був повідомлений, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, що відбудеться о 10.00 год. 20.10.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 каб.№1. У графі «від пояснення та підписання протоколу відмовився; від отримання другого примірника протоколу відмовився, у присутності свідків: підписи двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ».

20.10.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_4 виніс постанову №2306 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн..

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до постанови головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.05.2026 року відкрито виконавче провадження №81134153 про примусове виконання постанови №2306, виданої 20.10.2025 року відносно позивача.

Постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 29.05.2026 року у ВП №81134153, звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника ОСОБА_1 ..

Постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 04.06.2026 року у ВП №81134153, накладено арешт на нерухоме майно та на транспортний засіб, які належать ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправним дії відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232) закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232).

За приписами частини третьої статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно частини сьомої статті 1 Закону №2232 виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 КУпАП) крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною першою статті 210 КУпАП встановлено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами частини третьої статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період у вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною другою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України та діє станом на день прийняття цієї постанови.

Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Запорізької області.

Згідно абзацу п`ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Положеннями вимог частини першої, абзацу 6 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», пункту 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що громадяни зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно статті 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Як встановлено судом першої інстанції, дослідженими доказами підтверджено факт отримання позивачем повістки 31.07.2025 року, і цей факт позивачем не заперечується.

Згідно тексту позову ОСОБА_1 зазначає, що належним чином та своєчасно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 за раніше отриманою повісткою.

В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 у визначену в повістці дату 05.08.2025 року, і факт його явки у вказаний день підтверджується квитанцією про здачу військового квитка, яка додана до апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно згаданої «квитанції» військовий квиток забраний з 12.08.2025 року, а не як стверджує позивач 05.08.2025 року.

З урахуванням наведеного, оскаржувана постанова №R299210 від 14.01.2026 року складена за фактом неявки за повісткою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 05.08.2025 року, та вказана обставина позивачем не спростована.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною другою статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом із тим, КУпАП не встановлює жодних наслідків недотримання цього строку особою, яка склала протокол, а тому зазначене процесуальне порушення не тягне за собою протиправності винесеної постанови.

Також чинний КУпАП не містить приписів щодо визначення відповідальної особи на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП.

Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 року №3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вказаної Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

З урахуванням наведеного, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №2306 від 20.10.2025 року винесена уповноваженою на те посадовою особою згідно з положеннями статті 235 КУпАП, тому при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення посадова особа діяла в межах повноважень, визначених Законом.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне.

Спеціальним законом, що визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час виникнення спірних правовідносин є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Положеннями частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII встановлено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, а саме, зокрема, якщо: 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як встановлено судом першої інстанції, спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що позивач не погоджується з наявністю у відповідача підстав для відкриття виконавчого провадження №81134153 у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 12.11.2025 року у справі №139/179/25, тлумачення підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, з урахуванням мети його прийняття згідно із Законом від 15.03.2022 року №2129-IX, свідчить, що ця норма застосовна лише до процесуальних строків, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію. Наприклад, пред`явити виконавчий документ до виконання (стаття 12 Закону). Натомість підпункт 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII не поширюється на строки оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні.

Так, спірною постановою державного виконавця від 29.05.2026 року відкрито виконавче провадження №81134153 з примусового виконання постанови по справ про адміністративне правопорушення №2306 від 20.10.2025 року про стягнення з позивача штрафу у розмірі 34000,00 грн..

Постанова по справі про адміністративне правопорушення №2306 від 20.10.2025 року набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред`явлення до виконання - 3 місяці.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи пункт 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII, строк для пред`явлення до примусового виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення №2306 від 20.10.2025 року, було перервано, тому відсутні підстави вважати пропущеним строк пред`явлення її до виконання.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 при пред`явленні вищевказаної постанови по справі про адміністративне правопорушення не пропущений законодавчо встановлений тримісячний строк її пред`явлення до виконання.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06 липня 2026 року в адміністративній справі №335/6112/26 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06 липня 2026 року в адміністративній справі №335/6112/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко