Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №160/7557/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7557/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі №160/7557/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 29.03.2020 року включно;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3993 гривні 87 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 29.03.2020 року включно у загальній сумі 99 589 гривень 08 копійок відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року закрито провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що у справі № 280/2057/21 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 29.03.2020 року. У справі №280/4009/23 Верховний Суд відхилив посилання позивача на необхідність застосування правової позиції Верховного Суду у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21. Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що ці позовні вимоги вже були вирішені судом у справі № 280/2057/21, а тому підлягають закриттю.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржила її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідачем при здійсненні розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.03.2020 року порівняно не всі складові грошового забезпечення, як наслідок на думку відповідача сума підвищення грошового забезпечення внаслідок підвищення посадових окладів перевищила суму індексації, яка належала позивачу до виплати у березні 2018 року та на думку відповідача позивачу не належна до виплати індексація-різниця грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.03.2020 року, що не було предметом оцінки та розгляду судом у межах справи №280/2057/21.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у період з 29.04.2017 по 29.03.2020 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року у справі №280/2057/21 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року (з урахуванням раніше виплачених коштів) із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Вимогу про визначення суми належної до виплати визнано передчасною та первинно надано відповідачу право розрахувати суму індексації грошового забезпечення.

У червні 2023 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправною виплату індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2017 по 28.02.2018 не в повному обсязі;

стягнути недоплачену індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2017 по 28.02.2018 в сумі 36 060,52 грн з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44);

визнати протиправною невиплату в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.03.2020 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);

стягнути недоплачену індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.03.2020 в сумі 111 290,80 грн з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2023 закрито провадження в частині позовних вимог:

визнати протиправною невиплату в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.03.2020 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078;

стягнути недоплачену індексацію різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.03.2020 в сумі 111 290,80 грн. з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2023 відмовлено в задоволенні позовних вимог:

визнати протиправною виплату індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2017 по 28.02.2018 не в повному обсязі;

стягнути недоплачену індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2017 по 28.02.2018 в сумі 36060 грн. 52 коп. з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ №44 від 15.01.2004.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2023, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2023 та прийнято нову постанову. Закрито провадження у справі.

Постановою Верховного Суду від 02.09.2024 постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 скасовано в частині закриття провадження у справі №280/4009/23 щодо позовних вимог про визнання протиправною виплату індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2017 по 28.02.2018 не в повному обсязі та стягнення недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2017 по 28.02.2018 в сумі 36060,52 грн з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, а справу № 280/4009/23 в цій частині направлено на продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 - залишено без змін.

Так, у справі № 280/2057/21 суди першої і апеляційної інстанції виходили з того розрахунку, що, починаючи з наступного місяця за місяцем підвищення доходу (березень 2018 року) наростаючим підсумком, індекс споживчих цін не перевищував 103% до жовтня 2018 року, а у жовтні 2018 року склав - 103,7 (1,008х 1,00 х 1,00 х 0,993 х 1,00 х 1,019 х 1,017). Водночас на підставі наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку суми нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення від 08.04.2021 № 501/1 суд дійшов висновку, що починаючи з березня 2018 по день звільнення з військової служби індексація грошового забезпечення позивачу виплачувалась у повному обсязі.

Тож у підсумку суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

В свою чергу, у справі №280/4009/23 Верховний Суд відхилив посилання позивача на необхідність застосування правової позиції Верховного Суду у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21. Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що ці позовні вимоги вже були вирішені судом у справі № 280/2057/21, а тому підлягають закриттю.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зважаючи на те, що питання щодо наявності у позивача права на отримання індексації-різниці грошового за період з 01.03.2018 року по 29.03.2020 року було вирішено в рамках розгляду справи № 280/2057/21 та при подальшому зверненні до суду з цими вимогами в рамках вирішення справи №280/4009/23 закрито провадження в цій частині позовних вимог на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, що розглядається на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідачем при здійсненні розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.03.2020 року порівняно не всі складові грошового забезпечення фактично свідчать про незгоду позивача з судовим рішенням у справі № 280/2057/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 зроблено висновок про те, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити йому індексацію-різницю грошового забезпечення з 01.03.2018 по 29.03.2020 відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи №280/2057/21. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про належне повідомлення позивача щодо недоліків позовної заяви.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі №160/7557/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі №160/7557/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко